Тема 4. Соціальна складова нової парадигми регіонального розвитку.

План.

1.Соціальна складова нової парадигми регіонального розвитку.

2.Основні напрями соціального розвитку регіонів.

3. Удосконалення соціально-трудових відносин.

4.Управління міграційними процесами.

5.Регіональні аспекти управління соціальним захистом населення.

6.Управління соціальною інфраструктурою регіонів.

Соціальні передумови економічного зростання

Визначення статтею 1 Конституції України як соціальної держави потребує формування нових стратегічних цілей, одними з найголовніших серед яких є стале соціально орієнтоване економічне зростання й економічно орієнтований соціальний розвиток.

Посилення соціальної орієнтації економіки набуло важли­вого значення для політики реформ, оскільки стабілізація еко­номічного розвитку неможлива без формування соціально благо­получного суспільства.

Поєднання проблем розвитку ринкових відносин із посилен­ням уваги до соціальних питань створює необхідні передумови для економічного оздоровлення, стабільного становища людини впродовж усієї трудової діяльності та після її завершення, адже економічне зростання і підвищення народного добробуту — взаємопов'язані процеси.

Як писав один із класиків західної економічної теорії англій­ський учений А. Маршалл «Виробництво багатства — це лише засіб для підтримки життя людини, для задоволення її потреб і розвитку її сил — фізичних, розумових, моральних. Що ж до самої особи, то вона — головний засіб виробництва цього багат­ства і водночас є кінцевою метою багатства» [219].

Не менш переконливо про саме такий зміст системних пере­творень писав і великий украшський учений-економіст М.І. Туган-Барановський.

Зокрема, він відзначав, що «...господарство є сукупність дій людини, спрямованих на зовнішню природу і маючи за мету не насолоду самої діяльності, а створення матеріальної передумови, пі хідної для падоволення наших потреб» [358].

Під соціальною політикою традиційно розуміють політику держави, що має безпосереднє відношення до добробуту людей, задоволення їхніх матеріальних, соціальних і духовних потреб. Будучи конкретною формою ішяву політики взагалі, соціальна політика має свої специфічні особливості, що визначаються сутністю цього виду політики; до таких особливостей, зокрема, нале­жить її гуманістична спрямованість, орієнтованість на розвиток людини. При цьому складність людської природи зумовлює склад­ність взаємодії соціальної політики з іншими видами державної політики, а в кінцевому підсумку — складну діалектику взаємо­зв'язку цілей і засобів у соціальній політиці.

Кабінетом Міністрів України щорічно розроблюються та затверджуються заходи щодо реалізації основних напрямів со­ціальної політики.

В основних напрямах визначено курс розвитку соціальної сфери на середньострокову перспективу, в основі яких — орга­нічне поєднання політики економічного зростання з активною соціальною політикою. При цьому державна участь має бути основоположною для розроблення та реалізації національної соціальної програми.

Зміст і цілі функцій держави зводяться до визначення пріо­ритетів у соціальній сфері, відповідальності за встановлення та дотримання мінімальних соціальних гарантій, поєднання загаль­нодержавних механізмів із розвитком ініціативи місцевих органів влади та створення єдиного соціального простору, забезпечення реа­лізації прав громадян у соціальній сфері, зафіксованих у Консти­туції України, законодавчих і нормативних актах.

Соціальна держава — це високорозвинена, правова, демо­кратична держава з розвиненим громадянським суспільством, що забезпечує соціальний устрій, який дає громадянам права та свободи, гідні умови існування, безпеку, можливості для само-реалізації шляхом соціальної орієнтації економіки, проведення активної соціальної політики, ґрунтується на принципах со­ціальної рівності, справедливості, загальної солідарності та вза­ємної відповідальності.

Принципи соціальної держави є основою конструювання дій держави щодо регулювання суспільних відносин. Зміст принци­пів соціальної держави деталізується у національних нормах соціального права, відображається в міжнародних правових актах, ратифікованих Україною, відповідних статтях Конститу­ції України та положеннях законодавчих і нормативно-правових актів соціальної спрямованості.

Принцип соціальної рівності передбачає гарантування еконо­мічної свободи людини, реалізацію права вільного вибору будь-якого виду діяльності у сфері найманої праці та підприємництва незалежно від соціального статусу, забезпечення тендерної рів­ності чоловіків і жінок.

Принцип соціальної справедливості забезпечується шляхом рівного доступу громадян до всіх видів ресурсів, економічного

перерозподілу доходів у суспільстві та піклування про непраце­здатних його членів.

Принцип соціальної безпеки реалізується через запобігання виникненню та розвитку соціальних ризиків, соціальних загроз особі, суспільству, державі шляхом забезпечення скоординованості системи національної безпеки та соціальної політики, розвитку систем соціального страхування, соціального самозахисту людини, інтеграції з міжнародними системами соціального розвитку.

Принцип загальної солідарності визначає забезпечення: солідарності між різними соціальними групами суспільства та поколіннями; розвитку соціального партнерства; залучення гро­мадян до участі в управлінні державою; створення умов само­регуляції соціальних процесів індивідами та їх громадськими об'єднаннями.

Принцип взаємної відповідальності передбачає чітке визна­чення та розподіл сфер соціальної відповідальності всіх рівнів влади й управління, соціальних партнерів, суспільства та кож­ного громадянина.

При цьому відповідальність держави й органів державної влади поширюється на прийняття та реалізацію законів, законо­давчих і нормативних актів, дотримання конституційних прав і свобод громадян, витрачання бюджетних коштів тощо.

Відповідальність громадян перед суспільством (дотримання за­конів та інших правових і моральних норм, екологічна етичність, передача частки власності у вигляді податків на суспільні та со­ціальні потреби тощо) і близькими (посильна турбота за добро­бут родини, забезпечення сприятливого психологічного клімату в родині, сприяння моральному вихованню дітей і солідарній відповідальності поколінь);

Відповідальність об'єднань громадян полягає в захисті прав та інтересів членів суспільства, яких вони об'єднують, ефектив­ній взаємодії з органами державної влади та бізнесом з метою розвитку соціального партнерства для реалізації їх статутних завдань у практичній діяльності.

Відповідальність суб'єктів бізнесу реалізується через задово­лення соціальних потреб і реалізацію інтересів усіх верств сус­пільства, збереження, ефективне використання та розвиток тру­дового потенціалу, охорону довкілля.