3. Характеристика чипсету.

Чіпсе́т— це набір мікросхем у складі персонального комп'ютера, що керують його центральним процесором, оперативною пам'яттю і постійним запам'ятовуючим пристроєм, кеш-пам'яттю, системними шинами й інтерфейсами передачі даних, а також низкою периферійних пристроїв. Розміщується на материнській платі персонального комп'ютера.

Чіпсет конструктивно прив'язаний до типу процесора; він зазвичай, складається з декількох спеціалізованих інтегральних мікросхем. До появи чіпсетів їх функції виконували набори мікросхем, що складалися з багатьох контролерів середнього ступеня інтеграції. Використання чіпсету дозволяє спростити конструкцію і зменшити вартість материнських плат.

Чіпсет материнської плати визначає всі основні характеристики настільних комп'ютерів: від списку сумісних процесорів і типів пам'яті до кількості USB-інтерфейсів.

Чіпсет складається з 2-х основних мікросхем:

• MCH — контролер-концентратор пам'яті — Північний міст— забезпечує взаємодію ЦП з пам'яттю і відеоадаптером. У нових чіпсетах часто є інтегрована відеопідсистема.

• ICH — контролер-концентратор вводу-виводу — Південний міст — забезпечує взаємодію між ЦП і порівняно повільною периферією: жорстким диском, слотами PCI, USB тощо.

В даний час основними виробниками чіпсетів для настільних комп'ютерів є фірми Intel, nVidia, AMD (яка придбала фірму ATi і зараз випускає чіпсети під своїм ім'ям), VIA, SiS, Broadcom Broadcom, ServerWorks, Uli.

Фірма «Intel» випускає чіпсети тільки для власних процесорів.

P67 — підтримує процесори Core i3, i5, i7 з ядрами «Sandy Bridge». Цей чіпсет не дозволяє використовувати вбудовану в процесор графічну систему, проте дає великі можливості для розгону і збірки конфігурацій з декількома відеокартами.

H67 — підтримує процесори Core i3, i5, i7.Цей чіпсет дає можливість використовувати вбудоване в процесор відеоядро але можливості розгону і встановлення декількох відеокарт в системах на H67 вкрай обмежені або взагалі відсутні.

Z68 - Цей чіпсет уможливлює:

• використовувати вбудоване в процесор графічне ядро;

• динамічно перемикатися з графічного ядра на дискретну відеокарту;

• реалізована нова фірмова технологія пришвидшення роботи жорстких дисків за рахунок роботи в парі з твердотільним диском Intel Smart Response.

материнські плати на цьому чіпсеті мають досить високий розгінний потенціал.

4. Класифікація систем пам’яті.

Комп'ю́терна па́м'ять (англ. memory, storage) — функціональна частина ЕОМ, призначена для прийому, зберігання та видачі даних.

Найпоширеніші засоби машинного зберігання даних, використовувані в персональних комп'ютерах: — це модулі оперативної пам'яті, а також тверді диски (вінчестери),дискети (гнучкі магнітні диски), cd або DVD диски, а також пристрої флеш-пам'яті.

Призначення:

Комп'ютерна пам'ять забезпечує підтримку однієї з найважливіших функцій сучасного комп'ютера, — здатність тривалого зберігання інформації. центральним процесором і пристрій, що запам'ятовує, є ключовими ланками так званої архітектури фон Неймана, — принципу закладеного в основу більшості сучасних комп'ютерів загального призначення.

Перші комп'ютери використовували пристрої, що запам'ятовують, виключно для зберігання оброблюваних даних. Їхні програми реалізовувалися на апаратному рівні у вигляді жорстких заданих виконуваних послідовностей.

Система зберігання інформації в сучасному цифровому комп'ютері заснована на двійковій системі числення. числа, текстова інформація, зображення, звук, відео та інші форми даних представляються у вигляді послідовностей бітових рядків або бінарних чисел, кожне з яких складається зі значень 0 і 1. Це дозволяє комп'ютеру легко маніпулювати ними за умови достатньої ємності системи зберігання

Класифікація:

Залежно від призначення і особливостей реалізації пристроїв комп'ютерної пам'яті, по-різному підходять і до питань їхньої класифікації.

Так, при розгляді віддаленості і доступності пам'яті для центрального процесорного пристрою розрізняють: первинну, вторинну або третинну пам'ять.

Здатність або нездатність до зберігання даних в умовах відключення зовнішніх джерел живлення визначають енергонезалежність або енергозалежність пристроїв зберігання даних.

Особливості механізмів читання-запису відрізняють пристрої пам'яті тільки для зчитування (ПЗП), доступні для разового запису і безлічі прочитувань (WORM) або придатні для повноцінного виконання операцій зчитування-запису. Порядок вибірки визначає пам'ять довільного або послідовного доступу з блоковою або файловою адресацією.

Втім, досить часто до питання класифікації підходять простіше, наприклад, розрізняючи пристрої залежно від використовуваного типу носія — напівпровідникова пам'ять,оптична пам'ять, магнітооптична пам'ять, магнітна пам'ять і тому подібне

Різні типи пам'яті мають різні переваги, через що в більшості сучасних комп'ютерів використовуються відразу декілька типів пристроїв зберігання даних.

Первинна пам'ять характеризується найбільшою швидкістю доступу. Центральний процесор має прямий доступ до пристроїв первинної пам'яті; іноді вони навіть розміщуються на одному і тому ж кристалі.

Вторинна пам'ять також називається периферійною. У ній зазвичай зберігається інформація, яка не використовується в даний час. Доступ до такої пам'яті відбувається повільніше, проте обсяги такої пам'яті можуть бути в сотні і тисячі разів більшим. В більшості випадків ця пам'ять енергонезалежна.