3.3.3. Екологічне маркування

В багатьох країнах все більше людей, які турбуються про своє здо­ров'я, бажають харчуватися продуктами, виробленими без застосуван­ня хімікатів, а також, почуваючи свою відповідальність за стан навко­лишнього середовища і прагнучи сприяти його збереженню, намага­ються використовувати машини, пристосування та матеріали, впро­довж всього життєвого циклу (виробництво, застосування, утилізація) яких не завдавала б шкоди природі або ж ця шкода була мінімальною. При цьому виникає проблема виділення екологічних предметів на фоні загальної кількості об'єктів, які використовуються.

Етикетка виробу може бути визначена як символи або текст чи їх комбінація, яка містить один або більше видів інформації про одну або більше властивостей виробу. Типи інформації, які можуть бути наве­дені в етикетці (таблиця 3.3.1).

Таблиця 3.3.1

Повідомлення	Зміст етикетки
Декларація про вміст	Харчові інгредієнти
Характеристика	Згідно з Європейською декларацією з електричної енергії
Експлуатація	Наприклад: "Заповнюйте тільки дис­тильованою водою"
Якість	Перший (другий) сорт
Безпека	Знак - СЕ
Застереження	Безпечно для дітей
Здоров'я	Алергія
Навколишнє середовище	Екоетикетка
Гарантія	Не ржавіє

Слід зауважити, що під час пропаганди законів про охорону НТС корисна наявність зображень-символів, здатних нагадувати про важ­ливість природоохоронної діяльності, а також розпізнаватись та запа­м'ятовуватись. Тому існує необхідність екологічного маркування -наявності відповідних знаків і позначень. Зважаючи на те, що упаковка є невід'ємною частиною більшості сучасних товарів та носієм різнома­

нітної інформації про них, більша частина екомаркування розміщуєть­ся саме на упаковці. Наявне екомаркування упаковки розділяють на такі групи:

• знаки, що закликають до збереження природного середовища,

• знаки, які використовуються для позначення екологічності пред­метів,

• знаки, що відображають небезпечність предмета для довкілля.

Знаки, що закликають до збереження природного середовища тра­пляються на упаковці споживчих товарів і їх зміст зводиться до закли­ків не смітити, підтримувати чистоту та здавати відповідні предмети для вторинної переробки (рис. 3.3.5)

Такі знаки можуть використовувати за основу зображення, які за­стосовуються для позначення екологічності предметів. Знаки "Ресайк-лінгу" (рис. 3.3.5-а) ставлять на виробах США, зокрема на предметах, які піддаються переробці та на предметах, виготовлених з вторинної сировини. Знак, зображений на рисунку 3.3.5-6, закликає не смітити (збирати та здавати використану тару у пункти переробки).

Знаки, які використовуються для позначення екологічності пред­метів в цілому або окремих властивостей. Наприклад, знак "Блакитний янгол", який вперше з'явився в Німеччині близько 20 років тому озна­чає, що продукт є екологічно чистий. Центральна його фігура запози­чена з емблеми Програми ООН з охорони довкілля (рис. 3.3.6-а).

Екологічно чисті прилади маркуються із знаком, показаним на ри­сунку 3.3.6-в, або близьким до нього. Поряд з екознаками, які викорис­товуються в міжнародній або національній практиці, власні знаки еко­логічної чистоти створюють окремі фірми. Наприклад, виробник кан­целярських товарів (маркерів, штемпелів) компанія

"8с1т\уат 8іаЬі1о" ставить на вироби знак, зображений на рисунку 3.3.6-б. Екологічно чисті пральні машини та машини для миття посуду фірми "Рогоп" відмічають знаком, зображеним на рисунку 3.3.6-г. Єв­ропейський ринок потребує продуктів, одержаних у результаті біоло­гічних технологій вирощування. Приблизно 10% австрійських та 2% німецьких господарів дотримуються принципів екологічного господа­рювання, яке є перспективною формою сільськогосподарського виро­бництва. В Німеччині реалізується більше 90 видів продуктів харчу­вання, вирощених або виготовлених відповідно до екологічно контро­льованих технологій. Така продукція позначається спеціальним знаком (рис.3.3.6-д).

В Німеччині великі супермаркети мають власну систему біологіч­ного етикетування продуктів харчування. Так, магазини Меїго прода­ють біологічні продукти під етикеткою "Кагагкові; Сгапев Ьапсі" ("Природна їжа зелених полів"), "Око-Оаггеп" (на фрукти та овочі), "Віоіашї", "Каіитіашї, "Есо-Уіп" "Віорагк". Ще один знак, який гаран­тує походження яєць від вільно утримуваних курей, - невелика кругла печатка з зображенням курки і літерами КАТ, що означає "Спілка кон­трольованих альтернативних форм утримання тварин". Організація гарантує споживачам більшу впевненість стосовно якості тваринниць­кої продукції ( рис. 3.3.6-е).

Враховуючи тенденції розвитку країн, настрої громадськості, між­народні відносини в даний час існує декілька уніфікованих підходів до екомаркування. В результаті такі дії повинні сприяти розробленню,

виробництву та використанню виробів, які меншою мірою забрудню­ють довкілля впродовж усього життєвого циклу, та забезпеченню спо­живачів достовірною інформацією про екологічність продукту, що купується (рис. 3.3.7).

Наприклад різноманітні знаки на предметах з пластиків (в основному з поліетилену), які відображають можливість їх утилізації з найменшою шкодою для навколишнього середовища; знаки на аерозолях, які показу­ють відсутність речовин, що призводять до зменшення озонового шару навколо Землі (рис. 3.3.7-е, є, ж); екознаки різних фірм-виробників, які прагнуть зробити свій внесок в справу збереження довкілля і в той же час зробити за рахунок цього продукцію більш привабливою в очах спожива­чів; екознаки Японії, ФРН та Скандинавських країн; знаки, які познача­ють предмети, що підлягають вторинному використанню (ресайклінгу) та (або) одержані внаслідок вторинної переробки за циклом "створення-застосування - утилізація-відтворення" і т.д., ("Бег Огапе Рипкі" - "Зелена Крапка") (рис. 3.3.7-г, д).

Прикладом створення об'єднань у галузі повторного використання є створення у ФРН з ініціативи Міністерства навколишнього середо­вища компанії "Бег Огипе Рипкі Биа1е8 8у8ІетБеиІ8сшашї-Ое8ЄІІ8спап: ійг Луегтеідипд ишї 8екипддагсп-8Іоі§еуіппип§ (Б8Б). В основі діяль­

ності компанії є збір різноманітних використаних пакувальних матері­алів (скло, пластмаси, металів, паперу, картону) та відправка їх органі­заціям, які переробляють вторинні ресурси. Фінансову сторону такого об'єднання становить продаж права маркування упаковки товарів зна­ком "Зелена Крапка". Цей знак означає, що: відповідна промисловість або компанія дає гарантію щодо приймання та вторинної переробки маркованого пакувального матеріалу; виробник або продавець марко­ваного товару підписали з фірмою Б8Б контракт на використання зна­ка "Зелена Крапка" і вносять відповідну ліцензійну плату; після вико­ристання маркована знаком упаковка є власністю однієї з організацій, які діють в межах Б8Б.

Відомо, що основним джерелом побутових відходів є використані пакувальні матеріали. Проблема їх переробки реалізується за двома напрямками: забезпечення можливості повторного (багаторазового) використання засобів упаковки; вторинна переробка використаних пакувальних матеріалів з метою виробництва нової упаковки.

В рамках "Директиви Ради ЄС про упаковку та відходи від неї" се­ред багатьох питань викладені вимоги до маркування пакувальних за­собів з метою вирішення проблеми ідентифікації. Відповідно до цих вимог упаковка повинна бути маркована такими знаками (рис. 3.3.8).

При необхідності ідентифікації матеріалів, з яких виготовлена упако­вка на неї наносяться цифрові або буквені позначення, які розміщуються в центрі або нижче двох знаків і характеризують вид матеріалу.

Петля Мьобіуса використовується різними способами і означає, що "продукція вироблена з вторинної сировини" або що "продукція може бути використана вдруге".Якщо поруч з цим символом стоїть цифра, це означає, що продукція вироблена з вторинної сировини і цифра означає відсоткову частку вторинної сировини у складі продук­ції. Так, пластики позначають цифрами від 1 до 19, папір та картон ­

від 20 до 39, метали - від 40 до 49, дерево - від 50 до 59, текстиль - від 60 до 69, скло - від 70 до 79.

На думку екологів протягом найближчих років, застаріле комп'ютерне обладнання стане основним твердим сміттям, забруднюючим планету. Новий центр ІВМ з переробки комп'ютерних відходів - ІВМ РС Кесусііпд 8егуісе приймає будь-які деталі комп'ютерів. Так, наприклад, за даними американського Центру захисту навколишнього середовища, в 1998 році з різних причин вийшли з використання 20,6 мільйонів персональних ком­п'ютерів, однак тільки 11% з них були пущені на повторне перероблення. Експерти центру передбачають, що до 2004 року кількість не використо­вуваних комп'ютерів може вирости до 315 мільйонів.

Згідно з дослідженнями екологів, зовнішня оболонка деяких дета­лей вінчестерів та моніторів може бути використана повторно, тоді як внутрішні деталі вимагають заміни та переробки, а саме вони і містять найбільш шкідливі для довкілля елементи: свинець, ртуть і кадмій.

Знаки, що відображають небезпечність предмета для довкілля і знаходяться на перехрещенні запобіжного та екомаркування (рис.3.3.9):

На рис. 3.3.9 а) відображений спеціальний знак для позначення ре­човин, що небезпечні для морської флори і фауни під час їх перевезен­ня водними шляхами; б) і в) відображений знак "Небезпечно для на­вколишнього середовища", який використовується в межах законодав­ства ЄС про класифікацію упаковки і маркування небезпечних речовин та препаратів.

Поряд із знаками екологічного маркування на ряді товарів можли­во побачити знаки, що підтверджують їх якість. Наприклад, напій від­повідає міжнародному стандарту якості 180 9000 (рис.3.3.10 ).

Рис. 3.3.10. Знаки, що підтверджують відповідність продукції:

а)міжнародному стандарту якості; б) інформаційний знак щодо якості про­дукції

І80 розпочала свою роботу з екологічного маркування в 1991 році через Стратегічну консультативну групу Ї80/ІЕС з навколишнього середовища (8АСЕ), попередницю І80/ТК 207. її дослідження визна­чили кілька програм і методів, які співіснують і часом конкурують на міжнародному ринку. Щоб упорядкувати свою роботу в цій галузі, 8АСЕ визначила кілька "типів" екологічного маркування. Коли в 1993 році 8АСЕ поступилась місцем І80/ТК 207, ці визначення були прийн­яті підкомітетом ТК 207, ПК 3 з екологічного маркування. Класифіка­ція екологічного маркування така: Тип 1, Тип 2 і Тип 3.

Екологічне маркування Типу 1 належить до програм "екомарку-вання", згідно з якими третя сторона - державний орган, недержавна організація чи приватна компанія - встановлює вимоги до категорії продуктів або послуг і дозволяє придатним продуктам або послугам мати свій знак чи символ. Програми Типу 1 запроваджені у ряді країн, регіонів і промислових груп. Національні програми, серед інших ма­ють Німеччина , Канада та Японія, а Скандинавські країни - спільну узгоджену програму. Перелік завершують приватні програми, такі як "Сгееп 8еа1 ("Зелене тавро") у Сполучених Штатах знаходяться на пе­рехрещенні запобіжного та екомаркування. Приклади таких знаків зо­бражені на (рис. 3.3.9).

180 розробляє стандарт, який полегшить обмін інформацією та взаємне визнання таких програм. Робочий проект майбутнього стандарту І80 14024 "Керівні принципи, практика і критерії програм сертифікації"" також буде корисним джерелом для організацій чи уря­дових установ, які розробляють нові програми. Як усі стандарти, опра­цьовані ПК 3, цей документ призначений для керівництва і координа­ції програм, а не для створення конкуруючих систем. Спільний, гар­монізований підхід до екологічного маркування полегшить міжнарод­ну торгівлю і буде сприяти довірі споживачів.

Екологічне маркування Типу 2 охоплює ситуації", коли виробни­ки бажають наголосити на особливих характеристиках своїх продуктів, таких як - "може бути повторно використаний" або "розкладається мікроорганізмами". Щоб споживачі мали довіру до цих термінів, вони повинні використовуватись чесно і узгоджено. Настанови щодо чесно­го використання екологічних знаків прийняті у більшості розвинутих країн і в деяких країнах, що розвиваються.

Етикетка Типу III створена для того, щоб надати максимально повну інформацію. Вона включає дані, які характеризують вплив про­дукції на навколишнє середовище протягом її повного життєвого цик­лу. Такі дані збираються незалежним органом та подаються у простій формі на етикетці продукції. Інформація містить рейтинг продукції відносно таких показників як використання природних ресурсів, за­бруднення води та грунту відходами. Європейський Союз розробляє європейську екоетикетку, до якої будуть включені деякі характеристи­ки етикетки Типу III.

Хоча керівні вказівки мають забезпечити узгодженість в межах країни, розповсюдження несумісних систем маркування в світі може ненавмисне перешкодити торгівлі між країнами. ПК 3 розробляє нині стандарти, які допоможуть гармонізувати програми Типу 2 і таким чином запобігти подібним ситуаціям. Один з проектів комітету є І80 14021 "Самопроголошення екологічних тверджень - терміни і визна­чення". Робота над іншим проектом, пов'язаним з символами екологіч­ного маркування, розпочата в січні 1995 року. Третій проект намітить методології випробувань і перевірку для застосування в маркуванні Типу 2. Крім документів, зазначених вище, ПК 3 розпочав роботу над стандартом, у якому викладені головні принципи, придатні для всіх типів екологічного маркування.