298,5 Млрд.КВт. Год. Електроенергії, з яких понад 90 відсотків

використано для власного споживання. В 1996 році виробництво

електроенергії в Україні становило 183 млрд.кВт. год., що на 38,7

відсотка менше, ніж у 1990 році.

Атомна енергетика забезпечує понад 40 відсотків загального

виробництва електроенергії.

Негативно впливає на роботу галузі:

значний спад споживання електроенергії в 1991-1996 роках,

обумовлений, в основному, скороченням обсягів виробництва;

незадовільне фінансове становище галузі, що утворилося через

неплатежі за електро- і теплоенергію, вироблення значної частки

електроенергії з давальницького палива та адресні її поставки,

несвоєчасність перегляду тарифів на електро-, теплоенергію та

переоцінки вартості основних фондів, зменшення обсягів

фінансування капітального будівництва за рахунок власних коштів,

сповільнення і призупинення розроблення та впровадження ряду

цільових галузевих програм, спрямованих на підвищення

економічності роботи енергетичного обладнання, продовження терміну

його служби тощо;

припинення введення в дію в 1991-1996 роках нових

потужностей, за винятком атомного енергоблоку N 6 на Запорізькій

АЕС, введеного в роботу у 1995 році, спрацювання основних фондів

галузі в 1996 році на 46,5 відсотка, перевищення межового

розрахункового ресурсу роботи більше, ніж половиною основного

обладнання ТЕС;

відсутність критичних складових елементів ядерно-паливного

циклу, зокрема виробництва тепловиділюючих збірок для АЕС та

спеціалізованих підприємств із зберігання, переробки й захоронення

відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів;

недостатня наукова та технологічна підтримка ядерної галузі;

недостатність пікових електрогенеруючих потужностей,

неврегульованість тарифної та технічної політики щодо заохочення

споживачів до виведення потужностей з пікової зони

електроспоживання;

збільшення відходів під час використання в котлах ТЕС

вітчизняного вугілля низької якості;

недостатнє врахування людського фактору (стан здоров'я, умови

праці, працездатність, розвиток втоми, вимоги професійного відбору

тощо) у забезпеченні високої ефективності функціонування галузі.

Крім того, негативно впливає на роботу галузі її залежність

від високого рівня монополізації постачання паливно-енергетичних

ресурсів, запасних частин, обладнання, матеріалів, наукових та

інших послуг за імпортом, головним чином з Російської Федерації.

V. Забезпечення енергетичної безпеки України

Задоволенню вимог енергетичної безпеки України відповідає визначена в Національній енергетичній програмі України до 2010

року ( 191/96-ВР ) загальна потреба народного господарства в

паливно-енергетичних ресурсах, яка становитиме в 2010 році 326

млн. тонн умовного палива і з урахуванням прийнятих темпів

розвитку паливно-енергетичного комплексу покриватиметься за

рахунок власних паливних ресурсів на 66,4 відсотка порівняно з

51,1 відсотка у 1996 році. Витрати котельно-пічного палива

досягнуть 235 млн. тонн умовного палива і частка власних ресурсів

у покритті цієї потреби становитиме 70,5 відсотка (в 1996 році -

44,9 відсотка).

У зазначених кількісних показниках використання

паливно-енергетичних ресурсів на перспективу враховане відносне їх

зменшення за рахунок здійснення державної політики

енергозбереження та заходів, передбачених Комплексною державною

програмою енергозбереження ( 148-97-п ).

Основними факторами енергетичної безпеки, що сприятимуть

поліпшенню рівня забезпеченості держави паливно-енергетичними

ресурсами, ефективності їх використання, є:

підвищення рівня розвіданості запасів палива в державі згідно

з міжнародними стандартами;

збільшення запасів гідроенергетичних ресурсів і частки

власного видобутку (виробництва) палива та енергії;

зниження енергоємності валового внутрішнього продукту;

збільшення темпів розширеного відтворення основних фондів

галузей паливно-енергетичного комплексу;

зниження собівартості виробництва продукції

паливно-енергетичного комплексу;

зменшення обсягів та питомої ваги імпорту

паливно-енергетичних ресурсів;

збільшення кількості країн, з яких імпортуються

паливно-енергетичні ресурси, розвиток взаємозв'язків з ними;

визначення максимально допустимих обсягів поставок

енергоресурсів за імпортом з однієї країни;

підвищення рівня забезпеченості паливно-енергетичного

комплексу устаткуванням, матеріалами, запасними частинами власного

виробництва;

забезпечення надійного функціонування єдиної енергетичної

системи України (постійна збалансованість виробництва і споживання

енергії, електрична стійкість системи, якість струму);

підтримання належного рівня забезпеченості електростанцій

органічним та ядерним паливом;

розвідування і підготовка нафтових родовищ стратегічного

призначення, які можуть вводитися в експлуатацію у разі виникнення

екстремальних ситуацій;

зменшення негативного впливу на довкілля діяльності

виробників і споживачів палива та енергії;

вироблення критеріїв професійної відповідності з метою

психофізіологічного відбору операторів для роботи за основними

технологіями;

підвищення рентабельності роботи підприємств

паливно-енергетичного комплексу та забезпеченості їх обіговими

коштами;

забезпечення своєчасної оплати використаних споживачами

палива та енергії;

визначення структури власності на засоби виробництва та

об'єкти в галузях паливно-енергетичного комплексу, в тому числі

іноземної;

наявність елементів паливно-ядерного циклу в Україні, зокрема

підприємств з виробництва тепловиділюючих збірок для АЕС та із

зберігання, переробки й захоронення відпрацьованого ядерного

палива і радіоактивних відходів;

зменшення питомих витрат палива та енергії на окремі види

продукції, робіт.

Забезпечення енергетичної безпеки України здійснюється шляхом

реалізації Національної енергетичної програми України до 2010

року, Комплексної державної програми енергозбереження в різних

сферах енергетичної безпеки відповідно до законодавства.

Пріоритетним джерелом забезпечення енергоресурсами нових

виробництв, нових об'єктів житлово-комунальної сфери і сфери

послуг повинні стати переважно енергоресурси, заощаджені на діючих

об'єктах за рахунок енергозбереження.

Основними етапами розв'язання гострої для України проблеми

істотного підвищення ефективності використання енергоресурсів є:

подолання безгосподарного ставлення до енергоресурсів,

зменшення їх прямих втрат через застосування комплексу заходів

щодо економічного стимулювання за раціональне використання цих

ресурсів, а також посилення відповідальності за невиконання норм

Закону України "Про енергозбереження" ( 74/94-ВР );

проведення структурних змін в економіці з обгрунтованим

зменшенням обсягів виробництва в найбільш енергоємних галузях

промисловості з обов'язковим використанням під час будівництва,

технічного переозброєння та реконструкції об'єктів нових

енергоефективних технологій.

Враховуючи виняткову важливість галузей паливно-енергетичного

комплексу для функціонування народного господарства, слід

визначити оптимальну структуру власності на засоби виробництва в

цих галузях.

Органи виконавчої влади повинні у найближчі роки подолати

відставання в реалізації основних завдань Національної

енергетичної програми України до 2010 року, забезпечити

прискорений розвиток галузей паливно-енергетичного комплексу.

Для цього потрібно:

У вугільній промисловості. Прискорити розпочату в 1996 році

реалізацію структурної перебудови вугільної промисловості, що в

перспективі повинно привести до зменшення потреб у державних

дотаціях за рахунок збільшення видобутку вугілля, підвищення

продуктивності праці та адресного вирішення складних соціальних

питань.

Зберегти економічно життєздатні вугільні підприємства і за

рахунок оновлення та вдосконалення виробництва забезпечити в

галузі необхідні обсяги видобутку вугілля, яке залишається

основним енергоносієм на найближчі 15 - 20 років.

Здійснити програми реформ у вугільній промисловості шляхом

лібералізації ринку і створення сприятливих умов для конкуренції,

реструктуризації, проведення орієнтованої на ринок інвестиційної

політики та закриття безперспективних шахт.

Спрямовувати державну підтримку на інвестування шахт, які

відповідають критеріям економічної ефективності.

У нафтогазовій промисловості. Забезпечити до 2010 року

видобуток нафти з конденсатом в обсязі до 7,5 млн. тонн і газу до