Частотний словник
►абсолюція – здатність людської свідомості створювати у плі свого інтелектуального споглядання ідеальні, тобто завершені, еталонні виміри сущого, завдання яким свідомість набуває здатністі орієнтуватися в предметній дійсності, оцінювати її.
►Дух – філософське поняття, яке означає ідеальне, не тілесне начало на відміну від матеріального, тілесного начала. Представники німецького класичного ідеалізму розглядали дух з таких зору діяльності самосвідомості.
►Духовність – переважання у людині духовно –мобільних, інтелектуальних якостей (цінностей) над матеріальними.
►Душа – термін, який інколи вживають як синонім терміна психіка. У повсякденній мові цим словом позначають сукупність психічних і моральних якостей людей, особливості їхнього емоційного стану риси характеру. В історії філософії цим поняттям виражений погляд на внутрішній світ людини, який в ідеалізмі ототожнювався із особливою нематеріального субстанцією.
►Екзистенціал – характеристика людини (атрибут людського існування), поза якою немає людини, як людини, та поза якою у світі не було би того, що в нього приносить людина.
►Ідеальне – існує як особливого роду реальність – реальність суб’єкта, що не зводиться до реальності суб’єктивної ( внутрішніх психічних процесів), але й не зводиться до реальності об’єктивної.
►Ідеальність – поняття, що фіксує втілений у матеріальному предметі зміст та значення, що служить програмою для реальних дій людей.
►Індивідуація – унікальна людська властивість належати до людського роду, але втілювати його в собі в неповторному вигляді, тобто здатність людини бути персоною особистістю, мати своєрідний універсум свого життєвого само здійснення.
►Людина – суспільна істота в діяльності якої виявляються суттєві характеристики найвищого якісного рівня матеріального світу – суспільного буття.
►Мислення - процес інтелектуального оперування предметним змістом свідомості, тобто упорядкований та усвідомлений дух думки через серію фіксованих пунктів до виправданого змістом цього руху результату; за змістом та суттю це є виведення у поле свідомого споглядання фундаментальних характеристик буття.
►Самореалізація – реалізація потенції особистості. Термін пов’язаний з ієрархією потреб, запропонованою А. Маслоу, за яким самореалізація, є досяжного у вищій точці, якщо задоволені всі інші біологічні і соціальні потреби.
►Свідомість – вища, специфічна людська форма саморегуляції взаємовідносин з світом ( зовнішнім і внутрішнім) – природою, суспільством, іншими людьми, самим собою, яка полягає у створенні та використанні ідеальних образів світу за допомогою розумових, емоційних вольових процесів у їх єдності і одночасно у наданні ідеальним образом певного змісту за допомогою процедур рефлексії і самосвідомості, у виробленні певного ставлення до світу – раціонального, емоційного, морального і естетичного.