3.4.14 “Анатомія суспільства”

Найважливішим успіхом

сучасної цивілізації, який визначив

усі останні її досягнення, є те, що

вона дала могутній імпульс до роз-

гортання промислової, наукової і

технічної революції.

Ауреліо Печчеі

Структурний аналіз у соціальному дослідженні – дуже не просте заняття. Воно ускладнюється багатьма обставинами, і перш за все тим, що людське суспільство відноситься до вищого типу “органічних” систем. Нагадаємо, що частини таких систем не просто взаємопов’язані одна з одною, але ще і взаємопокладені, тобто можуть існувати лише в рамках цілого, лише у зв’язку один з одним. Це означає, наприклад, що в історії немає, не було і ніколи не буде суспільства, в якому існувала б економіка, і була б відсутня культура, було б наявним управління, і було б відсутнє виховання дітей.

Більше того, частини органічно цілісних систем, що виникли в наслідок саморозвитку єдиного субстанційного початку, володіють структурною ізоморфністю, яка робить можливим їх взаємопроникнення (наприклад, відмінність між політикою і економікою як організаційно виділеними частинами соціального цілого аж ніяк не заважає їм вступати у відносини композиційного перетину, народжуючи такий феномен, як “економічна політика”). Дані обставини, як вже зазначалось, надзвичайно ускладнюють можливість структурного аналізу суспільства, однак не роблять його неможливим. Важливо щоб такий аналіз підпорядковувався загальним правилам структурного розгляду органічно цілісних об’єктів.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

Знати

• принципи і завдання “соціальної статики”;

• діяльнісний підхід до “соціальної анатомії”;

• елементи суспільного життя;

• компоненти суспільного життя.

Вміти

• пояснювати багатомірність суспільства;

• застосовувати правила структурного бачення органічно цілісних соціальних об’єктів;

• розрізняти типи людської діяльності.

Розуміти

• сутність мети соціально-філософського аналізу;

• специфіку влаштування організаційної сфери суспільного життя;

• основні відмінності принципів і механізмів класифікації соціальних груп в рамках соціального цілого.

Програмна анотація

1. Принципи “соціальної статики”.

2. Елементи суспільного життя.

3. Компоненти суспільного життя.

Ключові терміни

• Структуралізм – загальна назва ряду напрямків у соціогуманітарному пізнанні ХХ ст. пов’язаних з виявленням структури, тобто сукупності відношень між елементами цілого, зберігаючих свою устійливість за різних перетворень і змін.

• Ментальність – полісимантичне поняття для означення глибинного рівня людського мислення, що не обмежується сферою усвідомленого і значною мірою сягає у несвідоме.

• Монада історична – термін вживається переважно прихильниками суто плюралістичного розуміння історії.

• Морфологія історії – поняття, вперше вжите О. Шпенглером для означення автентичного вчення про морфогенез, внутрішні форми історії та її живе буття, співвідношення з власним існуванням особистості.

• Середній клас – поняття менеджеріальної та стратифікаційної теорії, що використовується для означення груп населення, яке посідає проміжне становище між власниками і вищим керівництвом, з одного боку, і промисловими робітниками – з іншого.

• Соціальні верстви – різновид одиниць поділу суспільства, що виділяються на основі однієї чи кількох природних або суспільних відмінностей (етнічних, демографічних, економічних, соціальних, політичних тощо).

• Стани суспільні – традиційні, відносно замкнуті соціальні групи доіндустріального суспільства, що різнилися спадковими: юридично фіксованим статусом, правами, обов’язками та моральними нормами.

• Суспільне життя – реальний, органічно цілісний процес існування, розвитку і взаємодії соціальних суб’єктів (осіб, соціальних спільнот, суспільств), що відбувається у конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою форм діяльності, відносин, спілкування і духовного освоєння дійсності людиною.

• Суспільство відкрите – тлумачиться як суспільство творче й динамічне, засноване на ідеях ліберального плюралізму, пластичне щодо найрізноманітніших змін і впливів, просякнуте духом індивідуальної ініціативи, раціонального осягнення світу, критики і самокритики.

• Суспільство закрите – тлумачиться як суспільство вражене стагнацією, авторитаризмом, доведеним до магічних форм догматизмом, а також явним переважанням соціально-масового начала над індивідуальним.

Принципи “соціальної статики”

Структурний аналіз суспільства повинен підпорядковуватись загальним правилам структурного розгляду органічно цілісних об’єктів;

Згідно першому з цих правил частини суспільства, як і будь-якої системи органічного типу, не можуть довільно конструюватись вченим у відповідності з його особистими перевагами;

Згідно другого правила структурний аналіз суспільства, як і будь-якої іншої складно організованої системи, допускає аналіз частин, а зовсім не властивостей чи станів, притаманних цим частинам;

Згідно третьому правилу, структурний аналіз суспільства враховує наявність у соціальній системі різних структурних рівнів;

У сучасній соціальній теорії пропонують різні варіанти, при цьому найбільш яскраво демонструється концептуальний взаємоперетин філософського і соціологічного поглядів на суспільство. Їх взаємодоповнення можна назвати четвертим правилом структурного аналізу.

Елементи суспільного життя

При найближчому розгляді елементи суспільного життя виявляються найпростішими утвореннями сумісної діяльності людей, які необхідні для її здійснення.

Суб’єкти. Розглядаючи організацію найпростішого акту діяльності соціальної дії – ми констатуємо ту очевидну обставину, що необхідною умовою є наявність людей, здатних бути її суб’єктами, тобто носіями цілеспрямованої активності. За колективних форм діяльності здійснюючих її людей.

Речі. Клас речей має власну структуру, яка подається по-різному сучасними теоретиками. Зокрема, виділяються в їх складі предмети безпосереднього споживання і засоби їх створення, або “засоби виробництва”. У складі останніх розрізняються:

• “предмети праці”, тобто те, на що спрямований механічний, хімічний, біотехнічний чи інший вплив людини;

• “знаряддя праці” з допомогою яких людина впливає на предмет праці;

• “ засоби транспортування” і “збереження знарядь і предметів праці” – нафтопроводи, нафтосховища, танкери для перевезення нафти й інші елементи “посудинної системи виробництва”, відмінної від його “кістково-мускульної системи” (предмети і знаряддя праці);

• “кібернетичні засоби регуляції виробництва”, які дозволяють зберігати, переробляти і передавати технологічну інформацію (різні ЕОМ, ЧПУ тощо).

Символи або знаки. Слугують цілеспрямованій зміні реальності, що існує за межами людських уявлень, дозволяють здійснити зміни які цілком можуть бути зареєстровані фізичними приборами. Функція символів – втілювати в собі особливим способом закодовану інформацію, що служить засобом її збереження, накопичення і передачі, дозволяючи людям узгоджувати мету своєї колективної діяльності.

Зв’язки і відношення між елементами. Це елемент, який не можна побачити очима і поторкати руками, але без якого ні люди, ні речі, ні символи ніколи не складуть цілісної соціальної системи.

Отже, необхідним організаційним моментом сумісної діяльності людей є стійкі відтворюючі відносини між ними, які визначають їх взаємозалежність, співвіднесеність їх ролей і статусів. Ці відносини програмують характер інтере- сів взаємодіючих суб’єктів: статус суб’єкта в системі суспі- льних відносин, що склалась – скажемо, наявність чи відсут- ність у нього власності на предметні засоби праці або допуск до механізмів влади з високою статистичною імовірністю ви- значає характер його дій у полі системної взаємодії людей.

Компоненти суспільного життя

Як відомо, чотири типи сумісної активності людей необхідні для самодостатнього існування суспільного колективу, саме вони визначають його підсистеми, чи сфери суспільного життя.

виробництво упредметненої інформації утворює духовну сферу суспільства;

створення і оптимізація суспільних зв’язків і відносин – його організаційну сферу;

виробництво і відтворення безпосереднього людського життя – соціальну сферу;

сумісне виробництво речей – утворює його матеріально-виробничу сферу.

Кожен з виділених типів суспільної діяльності допускає множинність її конкретних видів. Так,

сфера матеріального життя суспільства перш за все включає в себе машинобудування, будівництво, сільське господарство тощо;

сфера духовного життя – науку, релігію, мистецтво і т.п.

Аналіз всіх видів реальної діяльності, звичайно ж, виходить за межі завдань соціальної філософії. Тут необхідні два застереження.

По-перше, зауважимо, що наведена нами система типів діяльності охоплює лише “нормальні” форми людських занять і не включає явища соціальної патології, наприклад, кражу чи озброєне пограбування.

По-друге, важливо враховувати що на рівні конкретних видів діяльності розглянуті нами типи втрачають свою “ідеальність”, виявляються у відношеннях прямого і безпосереднього перетину взаємопроникнення.

Наступний крок приводить до виокремлення ще дрібніших компонентів суспільної системи, ключове місце серед яких посідають функціонуючі у суспільстві соціальні інститути і групи. Завданням соціальної філософії і постає вивчення різних підвалин групової диференціації суспільства.