- •Перетворення, що відбуваються у сталях під час нагрівання
- •Ріст зерен аустеніту
- •1, 2, 3, 4, 5, 6 — Номер зернистості
- •Перетворення в сталі під час охолодження аустеніту
- •Перлітне перетворення
- •Мартенситне перетворення у вуглецевій сталі
- •Перетворення мартенситу й залишкового аустеніту під час нагрівання
- •Технологія термічної обробки сталі
- •Основні складові технологічного процесу
- •Нормалізація
- •Гартування
- •Загартовуваність і прогартовуваність сталей
- •Поверхневе гартування сталі
- •Відпуск
- •Відпускна крихкість
- •Хіміко-термічна обробка сталі
- •Цементація сталі
- •Азотування сталі
- •Ціанування і нітроцементація
- •Дифузійна металізація
Відпуск
Рисунок
14 - Залежність механічних властивостей
(σ02,
σВ,
НВ, δ,
ψ, KCU),
загартованої сталі із вмістом
вуглецю 0,4 % від температури відпуску
tВ
Залежно від температури нагрівання розрізняють низькотемпературний, середньотемпературний і високотемпературний відпуск.
Низькотемпературний відпуск полягає у нагріванні загартованої сталі до температур 150...250 °С (рисунок 12а) звичайно протягом 1...3 год. В результаті отримують відпущений мартенсит і частково знімають напруження гартування. Пластичність низьковідпущеної сталі дещо зростає, а твердість майже не змінюється. Низькотемпературний відпуск застосовують як кінцеву термообробку для різальних і вимірювальних інструментів, а також до цементованих і поверхнево загартованих виробів, умови роботи яких вимагають значної поверхневої твердості й високої зносостійкості.
Під час середньотемпературного відпуску загартовану сталь нагрівають до 350...500 °С (див. рисунок 12а). У межах зазначених температур нагрівання мартенсит гартування і залишковий аустеніт повністю розпадаються на дисперсну феритно-цементитну структуру — троостит відпуску. Така структура поєднує високі границі міцності, пружності й витривалості. Твердість сталі після середньотемпературного відпуску становить 10...50 HRC. Цей вид термообробки застосовують для пружин, ресор, а також ударного інструменту.
Високотемпературний відпуск вимагає нагрівання загартованої сталі до температур 500...650 °С (див. рисунок 12а) і забезпечує повний розпад структур гартування й подальшу коагуляцію продуктів розпаду. Утворена зерниста структура — сорбіт відпуску — має високу пластичність та ударну в'язкість при задовільній міцності. Високотемпературний відпуск застосовують для деталей, які сприймають значні ударні та знакозмінні навантаження.
Відпускна крихкість
Відпускною крихкістю називають окрихчення багатьох конструкційних сталей в певних діапазонах температур відпуску. Схильність відпущених сталей, особливо легованих, до крихкого руйнування найчастіше виявляють графічно, порівнюючи їх ударну в'язкість KCU з відповідною температурою відпуску . Звичайно, підвищення температури відпуску збільшує ударну в'язкість. Однак в інтервалі температур відпуску 250...400 °С спостерігається істотний спад значень ударної в'язкості, визначених при кімнатній температурі. В інтервалі температур відпуску 450...600 °С при повільному охолодженні від цих температур ударна в'язкість нижча , ніж при швидкому охолодженні.
Розрізняють два види відпускної крихкості — неповторювана (І роду) й повторювана (ІІ роду).
Неповторювана відпускна крихкість (І роду) спостерігається у легованих, а також вуглецевих сталях, відпущених в інтервалі температур 250...400 °С. Окрихчення сталей пов'язують з неодночасним розпадом мартенситу всередині зерна та на його границях. Розпад мартенситу в пограничних зонах починається з виділення й подальшого відокремлення цементиту. В місцях розпаду виникають концентрації напружень і тому ударна в'язкість сталі після відпуску в інтервалі температур 250...400 °С менша, ніж після відпуску при температурах нижчих за 250 °С. Підвищення температури відпуску понад 400 °С або збільшення тривалості нагрівання спричинюють вирівнювання структури в усьому зерні, внаслідок чого відпускна крихкість сталі зникає. Повторне (після відпуску понад 400 °С) нагрівання сталі в інтервалі температур окрихчення не зумовлює зниження ударної в'язкості, тобто сталь уже не повертається до крихкого стану.
Повторювану відпускну крихкість (II роду) мають леговані сталі, відпущені в інтервалі температур 450...600 °С і охолоджені повільно. Швидке охолодження у воді від температури високого відпуску зменшує спад ударної в'язкості аж до повного його зникнення. Повторювана відпускна крихкість не спостерігається у вуглецевих сталях, її найчастіше пов'язують із виділенням на границях колишніх зерен аустеніту шкідливих домішок, особливо фосфору, під час повільного охолодження після високотемпературного відпуску. Цьому сприяють такі широко використовувані легувальні елементи, як хром, марганець і нікель, які також мігрують до границь зерен, де хром і марганець утворюють леговані та спеціальні карбіди.
Підвищена концентрація шкідливих домішок поблизу границь зерен істотно послаблює міжзеренний зв'язок і є однією з причин крихкості. Додавання до легованих сталей в обмеженій кількості молібдену (0,2...0,3 %) або вольфраму (0,5...0,7 %) послаблює відпускну крихкість. Нагрівання попередньо окрихченої сталі до температур понад 600 °С і подальше швидке охолодження можуть обмежити або й зовсім зняти відпускну крихкість. Під час цього розподіл фосфору по зерну вирівнюється, а швидке охолодження стримує дифузію. Проте повторний відпуск при температурах 450...600 °С знову призводить до відпускної крихкості. Звідси походить назва — повторювана відпускна крихкість.
Контрольні питання
1 Що таке термічна обробка, її основні параметри?
2 Назвіть основні перетворення, які відбуваються при нагріванні і охолодженні сталі.
3 Які основні структури можуть утворюватися при термічній обробці сталі?
4 Як класифікують основні види термічної обробки?
5 Що таке відпал сталі?
7 Чим відрізняються відпал першого і другого роду?
8 Що таке гартування сталі та які існують види гартування?
9 Що таке загартованість і прогартованість сталі?
10 Що таке внутрішні напруження?
11 Що таке відпуск сталі?
12 Які перетворення відбуваються під час відпуску?
13 Які види відпуску існують?
14 Що таке термомеханічна обробка?
15 Чим відрізняються високотемпературна і низькотемпературна термомеханічні обробки?
