- •Кафедра правових і загальнонаукових дисциплін
- •Інтелектуальна власність
- •©Романюк о.І., 2010
- •Тематичний план навчальної дисципліни (модулю) «Інтелектуальна власність»
- •II.Методичні вказівки з питань теми: «Форми та способи захисту права інтелектуальної власності»
- •1. Система захисту прав інтелектуальної власності
- •2. Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності
- •3. Категорії спорів, пов’язаних із захистом прав на об’єкти права інтелектуальної власності
- •4. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
- •5. Цивільно-правовий спосіб захисту прав
- •6. Кримінальна відповідальність за порушення прав
- •III. Завдання для поточного контролю знань
- •Тема 1. Захист прав авторів об’єктів науково-технічної творчості.
- •Тема 2. Захист прав власників патенту.
- •Тема3. Захист від недобросовісної конкуренції.
- •Тема 4. Захист прав інтелектуальної власності.
- •Список рекомендованої літератури:
- •Кодекси України
- •Закони України
1. Система захисту прав інтелектуальної власності
Одним з найважливіших напрямків стратегії інтеграції України до Європейського Союзу є створення національної системи захисту прав інтелектуальної власності. Дійсно одною із головних проблем у сфері інтелектуальної власності є проблема ефективності захисту цих прав в адміністративному та судовому порядку, тому що права, які надаються на об’єкти інтелектуальної власності нічого не варті, якщо не спрацює належним чином механізм їх захисту.
Поняття «захист прав інтелектуальної власності» та «охорона прав інтелектуальної власності» не треба ототожнювати; слід зазначити, що охорона прав інтелектуальної власності пов’язана з нормальною реалізацією прав, у той час захист прав інтелектуальної власності пов’язується з конкретним правопорушенням, злочином або оспорюванням права. Захист прав інтелектуальної власності – це система заходів, спрямованих на визнання, відновлення цих прав та припинення їх порушень, що застосовуються судом або іншим державним органом в рамках його компетенції.
Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває більшої гостроти, оскільки об’єми порушення цих прав зростають, через це ст. 431 ЦК України спеціально присвячена питанню наслідків порушення права інтелектуальної власності. Отже, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену ЦК України, іншим законом чи договором.
При цьому порушення права інтелектуальної власності трактується як будь-яке посягання на права, що випливають з інтелектуальної власності (в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього). З цього визначення випливає, що це порушення може бути як у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності), так і у формі бездіяльності (невизнання права інтелектуальної власності). Водночас, навіть за наявності ознак порушення права інтелектуальної власності, дії, які у ЦК та інших законах визнаються правомірними, порушеннями права інтелектуальної власності визнаватися не можуть.
Треба констатувати, що у зв’язку зі швидким розвитком технологій, з’явилася можливість порушення прав у таких розмірах, що були неможливі раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує захист прав система охорони інтелектуальної власності не може бути ефективною. В Україні поки що немає патентного суду, але патентні суди притаманні значній кількості європейських та азійських країн, і є солідні результати їхньої діяльності. На сьогоднішній день розгляд справ з питань захисту інтелектуальної власності відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції або господарських судів. Але суддя, який не має належних знань з цього специфічного предмету спору не завжди в змозі професійно розглянути досить складні спори. У той час наявність Патентного суду дозволить вирішати усі спори з питань інтелектуальної власності завдяки особливої фахової підготовки суддів. Треба відмітити, що в Росії також обговорюється питання про необхідність створення Патентного суду. Комісія ЄС прийняла рішення створити у 2011 р. Патентний суд Європейського союзу.
Для вдосконалення практики правозастосування у судовій владі, представленій судами загальної юрисдикції та спеціалізованими судами, запроваджується спеціалізація суддів у сфері інтелектуальної власності. Так, у 2000 році сформовано Судову палату Вищого господарського суду України з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом права на об’єкти інтелектуальної власності, а також відповідні колегії у складі місцевих та апеляційних господарських судів. Окремі судді господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя почали спеціалізуватися на розгляді спорів щодо зазначених прав. Отже, Україна в цьому питанні йде на крок попереду інших країн пострадянського простору, тому що в тих країнах немає судових колегій, судді котрих спеціалізувалися б на розгляді справ з питань інтелектуальної власності.
Треба відмітити, що в судовій практиці у наступний час наявні деякі проблеми, що пов’язані з розмежування юрисдикції між адміністративними і господарськими судами. Так, спори у сфері промислової власності розглядаються трьома юрисдикційними органами в залежності від виду спорів:
між заявником та відомством – адміністративними судами;
між суб’єктами господарювання – господарськими судами;
між фізичними особами – загальними судами.
Але, спори за участю органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності про визнання недійсними правоохоронних документів розглядаються господарськими судами.