Комплексна контрольна робота (ккр)

1. Банком вважають:

а) фінансового посередника грошового ринку, який виконуєкомплекс базових операцій та здійснює додаткову емісіюгрошей;

б) будь-якого посередника на грошовому ринку;

в) фінансового посередника на грошовому ринку, який здій­снює кредитування клієнтів;

г) фінансового посередника, який найнадійніше зберітевклади населення і депозити юридичних осіб;

2. У Законі України від 07.12.2000 р. «Про банки і банківськіїдіяльність» названі такі банки:

а) комерційні, універсальні, спеціалізовані, державні, кооперативні, інвестиційні, ощадні, іпотечні, клірингові;

б) комерційні, універсальні, спеціалізовані, кооперативні,іпотечні, інвестиційні, ощадні, інноваційні;

в) комерційні, універсальні, спеціалізовані, державні, земельні, клірингові, кооперативні, ощадні, іпотечні, інноваційні;

3. Відповідно до Закону України від 07.12.2000 р. «Про банкиі банківську діяльність» кооперативні банки:

а) засновуються не менш як 50 особами, кредитують липи-своїх пайовиків, кожен з пайовиків має лише один голосна загальних зборах пайовиків, поділяються на централ і.ний і місцеві банки;

б) поділяються на центральний і місцеві банки, не створюють статутного капіталу, в разі закриття їх резервні фонди вносяться в доходи бюджету, засновуються лише крвдитними спілками;

в) не створюють статутного капіталу, в разі закриття їх ре­зервні фонди вносяться в доходи бюджету, засновуютьг илише кредитними спілками, не мають права залучатикредитні ресурси в інших банків;

4. Спеціалізованими за своїм статусом банками є такі, щоа) більше 50% своїх активів розмістили в активи одного ти

пу чи мають серед пасивів більше 50% вкладів фізичні. осіб;

б) належать до парабанківської системи;

в) діяльність яких сконцентрована на певних сферах еконо­міки чи на певних видах операцій;

г) контролюються спеціальними державними органами;

5. Фундаментом банківської системи є:

а) комерційні банки;

б) центральний банк;

в) комерційні банки та фінансові посередники небанківсь-кого типу;

6. У процесі виконання функції банкіра уряду центральний банк:

а) здійснює касове обслуговування бюджетів, обслуговуєдержавний борг, консультує уряд;

б) надає кредити уряду та відповідає за зобов'язаннями дер­жави по ОВДП;

в) надає кредити банкам, обслуговує державний борг;

г) відповідає за зобов'язаннями держави;

д) здійснює емісію банкнот;

7. Згідно з Законом України від 07.12.2000 р. «Про банки і бан­ківську діяльність» не можуть бути засновниками банку:

а) державні бюджетні і позабюджетні фонди;

б) іноземні юридичні і фізичні особи;

в) уряд України;

г) державні підприємства;

8. У власності банку нерухоме майно (окрім того, яке забезпе­чує нормальну роботу банку):

а) може бути не більше 25% капіталу банку;

б) не може бути;

в) може бути без обмеження розміру;

г) може бути не більше 10% статутного капіталу;

9. Визначте варіант відповіді, в якому органи управліннябанком другого рівня банківської системи названі у порядкузменшення компетенції:

а) загальні збори учасників (акціонерів, пайовиків), спосте­режна рада, правління банку;

б) ревізійна комісія, правління банку, спостережна рада, за­гальні збори учасників (акціонерів, пайовиків);

в) підрозділ внутрішньобанківського аудиту, ревізійна ко­місія, центральний банк;

г) центральний банк, збори клієнтів банку, загальні збориучасників (акціонерів, пайовиків);

10. Банкам забороняється діяльність у сфері:

а) матеріального виробництва, торгівлі, страхування;

б) інвестування, страхування;

в) торгівлі, страхування, перевідступлення боргу;

11. Визначте, які операції банків вважаються базовими:

а) приймання депозитів, надання позичок клієнтам, розрахунково-касові операції;

б) емісія грошей, формування статутного капіталу, здійснення між господарських розрахунків;

в) надання позичок клієнтам, обмін валют, формуванні!статутного капіталу;

г) розрахунково-касові операції, фінансовий лізинг, фаиторинг;

12. Назвіть функції, які виконує банківська система:

а) емісійна, трансформаційна, стабілізація діяльності банк, и;

б) депозитна, трансформаційна, стабілізація діяльностібанків;

в) депозитна, кредитна, розрахунково-касова;

г) кредитна, трансформаційна, стабілізація діяльностібанків;

д) кредитна, інвестиційна, депозитна;

13. Ключовою функцією банківської системи є:

а) створення платіжних засобів і регулювання грошовоmобігу (емісійна);

б) організація безготівкових розрахунків в країні;

в) трансформаційна;

г) забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна);

14. Для відкриття поточного рахунку юридична особа мас пидати в банк такі документи:

а) заяву встановленої форми, картку зі зразками підписі!і печатки, засвідчену нотаріально, копію свідоцтва првдержавну реєстрацію; копії установчих документів, .їмсвідчені нотаріально;

б) заяву встановленої форми, картку зі зразками підпік.їїі печатки, засвідчену нотаріально, копію свідоцтва npfдержавну реєстрацію, договір на оренду офісу; нотпріально засвідчену копію документа про реєстрацію и ніприємства в органах Пенсійного фонду;

в) заяву встановленої форми; картку зі зразками підписі иі печатки, завідчену нотаріально; копію свідоцтва мри

державну реєстрацію, договір на оренду офісу, нотарі­ально засвідчену копію документа про реєстрацію під­приємства в органах Пенсійного фонду, свідоцтво плат­ника податку на додану вартість;

15. Ведення фінансового обліку є:

а) обов'язковим;

б) не обов'язковим;

в) на розсуд головного бухгалтера;

16. Розмістіть вказані нижче банківські активи у порядкузниження їхньої ліквідності:

а) гроші в касі, кошти в центральному банку, позички у ви­робничу сферу, державні цінні папери, корпоративніцінні папери, будівлі та споруди;

б) гроші в касі, кошти в центральному банку, позички у ви­робничу сферу, корпоративні цінні папери, державніцінні папери, будівлі та споруди;

в) будівлі та споруди, позички у виробничу сферу, грошів касі, кошти в центральному банку, державні цінні па­пери, корпоративні цінні папери;

г) державні цінні папери, гроші в касі, кошти в централь­ному банку, корпоративні цінні папери, будівлі та спору­ди, позички у виробничу сферу;

1 7. Прибуток банку — це:

а) перевищення доходів над витратами банку;

б) отримані ним проценти за надані позички;

в) маржа від торгівлі іноземною валютою;

г) комісійні, отримані від надання послуг клієнтам;

18. До фінансової звітності банку не належить:а) звіт про собівартість банківських послуг;б)баланс банку;

в) звіт про фінансові результати;

г) звіт про рух грошових коштів;

д) примітки до фінансової звітності;

19. До компонентів фінансової звітності належать:

а) звіт про фінансові результати;

б) звіт касира;

в) звіт про надані кредити;

20. До елементів фінансової звітності банку не належать:

а) основна і додаткова заробітна плата персоналу;

б) активи;

в) зобов'язання;

г) власний капітал;д)доходи;

21. Якісними характеристиками фінансової інформації, є:

а) доречність, достовірність, зіставність, дохідливість;

б) достовірність, відкритість, часовий горизонт, зіставність,дохідливість;

в) достовірність, зіставність, періодичність, дохідливість;

22. Даними управлінського обліку банку можуть користуватися без обмежень:

а) керівники банку;

б) керівники і менеджери банку;

в) усі працівники банку;

г) усі працівники і клієнти банку;

д) усі працівники, клієнти банку та податкові органи;

23. Не характеризує ділову активність банку в частині па-сивів такий показник:

а) коефіцієнт активності кредитної діяльності;

б) коефіцієнт мобілізації запозичень і депозитів;

в) коефіцієнт залучення міжбанківських кредитів;

г) коефіцієнт використання залучених коштів у активи;

д) коефіцієнт використання залучених коштів для формування кредитного портфеля;

24. Не характеризує ділову активність банку в частині активів такий показник:

а) коефіцієнт використання залучених коштів у активи;

б) коефіцієнт бази активів;

в) коефіцієнт активної кредитної діяльності;

г) коефіцієнт кредитного ризику;

25. Фінансову стійкість банку визначають за допомогою коефіцієнтів:

а) мультиплікатора капіталу, фінансового важеля, адекі...тності капіталу;

б) використання депозитів, фінансового важеля, адекіштності капіталу;

в) дохідної бази активів, фінансового важеля, адекватній 11капіталу;

г) мультиплікатора капіталу, фінансового важеля, дохід­ної бази активів;

д) фінансового важеля, дохідної бази активів, адекватностікапіталу;

26. Незалежного зовнішнього аудитора (аудиторську фірму)банку визначає:

а) спостережна рада банку;

б) ревізійна комісія банку;

в) правління банку;

г) загальні збори учасників банку;

Д) НБУ;

27. До операційних доходів банку належать:

а) процентні доходи, отримані комісійні;

б) процентні доходи, отримані комісійні, виручка від реалі­зації майна;

в) процентні доходи, отримані комісійні, виручка від реалі­зації майна;

г) процентні доходи, страхове відшкодування збитків, от­римані дивіденди;

28. Доходами від надання послуг не є:

а) отримані дивіденди;

б) комісійні від розрахунково-касових операцій;

в) доходи від надання довірчих (трастових) послуг;

г) доходи від консультаційних послуг;

д) доходи від доміциляції векселів;

29. До витрат, безпосередньо не пов'язаних з операційною ді­яльністю банку, не належать:

а) оплата послуг територіальної розрахункової палати;

б) витрати на зовнішній аудит;

в) витрати на підготовку кадрів;

г) витрати на маркетинг і рекламу;

д) сплачені штрафи і пені;

30. Інструментами грошово-кредитної політики централь­ного банку є:

а) базова процентна ставка, мінімальна норма резервуван­ня, операції на відкритому ринку, рефінансування ко­мерційних банків, курсова політика;

б) мінімальна норма резервування;

в) операції на відкритому ринку;

г) курсова політика;

д) рефінансування комерційних банків;

31. Централізоване управління резервами комерційних бачків у складі банківської системи полягає:

а) у встановленні нормативів обов'язкових резервів банкін,у зберіганні всіх резервів комерційних банків на їхніхрахунках у центральному банку;

б) в обмеженні максимальних обсягів резервів, що можемати банк у своєму розпорядженні, у зберіганні всіх ре­зервів комерційних банків на їхніх рахунках у централі,ному банку;

в) у зберіганні всіх резервів комерційних банків на їхніхрахунках в центральному банку, у встановленні міні­мального обсягу статутного капіталу банку;

г) у встановленні нормативів (лімітів) обов'язкових резервів банків, у державному гарантуванні банківських де­позитів фізичних осіб;

32. Національний банк України встановлює банкам другогорівня такі обов'язкові економічні нормативи:

а) капіталу, ліквідності, платоспроможності, відкритої і закритої валютної позиції;

б) мінімальної суми залучених депозитів, сумнівних крвдитів;

в) ліквідності, сумнівних кредитів, мінімальної кількогиклієнтів;

33. Якщо центральний банк прагне збільшити масу грошсіїв обігу, то у політиці відкритого ринку він буде:

а) купувати облігації внутрішньої державної позики;

б) надавати ломбардні позики;

в) купувати і продавати валюту;

г) продавати облігації внутрішньої державної позики;

д) купувати облігації внутрішньої державної позики і 111 ><>давати валюту;

34. Якщо центральний банк проводить політику стиму.'іі"вання виробництва, то він:

а) збільшує ліміти кредитування комерційних банків, зиижує облікову ставку;

б) продає облігації державної позики комерційним банк.ім,збільшує ліміти кредитування комерційних банків, знМжує облікову ставку;

в) підвищує норму обов'язкового резервування, продає об­лігації державної позики комерційним банкам, знижує облікову ставку;

35. Грошово-кредитне регулювання економіки центральнимбанком здійснюється за допомогою:

а) базової ставки, рефінансування комерційних банків, мі­німальної норми резервування, операцій на відкритомуринку, курсової політики;

б) базової ставки, рефінансування комерційних банків,встановлення лімітів кас комерційних банків, операційна відкритому ринку, курсової політики;

в) базової ставки, рефінансування комерційних банків,встановлення лімітів кас комерційних банків, операційна відкритому ринку, встановлення валютних коридорів;

36. Норма обов'язкового резервування для банків вводитьсяз метою:

а) обмеження грошової маси і підвищення ліквідності банків;

б) запобігання вилученню вкладів і підвищення прибутко­вості банків;

в) підвищення прибутковості банків;

г) підвищення ліквідності банків і запобігання вилученнювкладів;

37. Субординований борг належить:

а) до додаткового капіталу банку;

б) до основного капіталу банку;

в) не входить до капіталу банку;

38. До основного капіталу банку не належить:

а) резерв у разі непогашення кредиту;

б) фактично сплачений і зареєстрований статутний капітал;

в) розкриті резерви, створені за рахунок відрахувань відприбутку;

39. Граничне значення нормативу миттєвої ліквідності (Н4)повинне бути не меншим від:

а) 10 відсотків від зобов'язань за всіма депозитами;

б) 20 відсотків від зобов'язань за всіма депозитами;

в) 25 відсотків від зобов'язань за всіма депозитами;

г) 40 відсотків від зобов'язань за всіма депозитами;

д) 50 відсотків від зобов'язань за всіма депозитами;

40. Збитки банку за результатами року покриваються:

а) за рахунок коштів резервного фонду банку або з прибут­ку наступного року;

б) за рахунок додаткових внесків акціонерами (пайовиками)банку;

в) за рахунок коштів, мобілізованих від розміщення облі­гацій банку;

г) за рахунок кредиту, отриманого від НБУ;

41. На момент реєстрації комерційного банку його статутнийкапітал повинен бути не меншим за суму, еквілентну:

а) 10 млн евро;

б) 5 млн евро;

в) 3 млн евро;

г) 1 млн евро;

42. Внески до статутного капіталу можуть здійснюватися:

а) тільки грошима;

б) грошима та офісною технікою;

в) грошима, офісною технікою та цінними паперами;

г) грошима, офісною технікою, будівлями та цінними па­перами;

43. Розмір резервного капіталу банку повинен становити:

а) до 25% його статутного капіталу;

б) не більше 20% його статутного капіталу;

в) не більше, ніж його статутний капітал;

г) необмежену величину;

44. Резервний капітал банку формується:

а) за рахунок відрахувань не менше 5% річного чистогоприбутку банку;

б) за рахунок відрахувань не менше 5% річного валовогоприбутку банку;

в) за рахунок відрахувань від прибутку банку;

г) за рахунок відрахувань від річного прибутку банку і 5%коштів, отриманих від продажу акцій банку;

45. Ресурси конкретного комерційного банку складаються .;:

а) власного капіталу, залучених і позичених коштів;

б) власного капіталу, залучених, позичених коштів та емітованих пасивів;

в) власного капіталу, субординованого боргу, залученіїі позичених коштів;

До запозиченого капіталу банку належать кошти, одержа­ні від:

а) емісії облігацій, інших банків як кредити;

б) емісії акцій, емісії облігацій;

в) інших банків як кредити, емісії ощадних сертифікатів;

Який із зазначених реквізитів не є обов'язковим для депо­зитного сертифіката:

а) номер кореспондентського рахунку банку в НБУ;

б) назва документа;

в) порядковий номер та серія сертифіката;

г) зобов'язання банку повернути внесену на депозит суму;

д) сума депозиту;

До залученого капіталу банку належать кошти, одержа­ні від:

а) емісії ощадних сертифікатів, емісії депозитних сертифі­катів, кошти на поточних рахунках клієнтів;

б) емісії ощадних сертифікатів, емісії депозитних сертифі­катів, емісії облігацій;

в) емісії акцій, емісії ощадних сертифікатів, емісії депо­зитних сертифікатів, емісії облігацій;

До емітованих пасивів належать кошти, отримані від:

а) емісії грошей банківською системою;

б) емісії грошей банківською системою, емісії ощадних серти­фікатів, емісії депозитних сертифікатів, емісії облігацій;

в) емісії грошей банківською системою, емісії ощадних сер­тифікатів, емісії депозитних сертифікатів, емісії обліга­цій, емісії банківських пластикових карток;

Величина грошово-кредитного мультиплікатора визнача­ється:

а) обернено пропорційно нормі обов'язкового резервування;

б) обернено пропорційно грошовій базі;

в) як відношення загальної маси грошей в обігу (агрегат МЗ)до обсягу грошової бази;

г) як відношення грошей, що надійшли в банківську систе­му ззовні (додатковий резерв), до норми обов'язковогорезервування;

51. Не є принципом системи безготівкових розрахунків:

а) безготівкові розрахунки здійснюють тільки на основі елек­тронних документів;

б) у безготівкових розрахунках застосовують розрахунковідокументи стандартного зразка;

в) безготівкові розрахунки здійснюють з допомогою вста­новлених форм розрахункових документів;

г) безготівкові розрахунки проводять через банки;

52. Розрахункові палати створені для здійснення розрахунків:

а) між банками;

б) з виплати дивідендів;

в) потреби економіки в готівці;

г) між членами біржі за валютними чи товарними угодами;

53. Валютування коштів — це:

а) зарахування коштів на банківський рахунок;

б) переведення національної валюти в іноземну і навпаки;

в) встановлення курсу національної валюти до іноземної;

54. В Україні тепер найпоширенішими є розрахунки за допо­могою:

а) платіжних доручень;

б) платіжних вимог;

в) платіжних вимог-доручень;

г) векселів;

55. Акредитиви у внутрішньому платіжному обороті бувають:

а) покриті і непокриті, відкличні і невідкличні, з депону­ванням коштів у банку-емітенті, банку-бенефіціарі, тре­тьому банку;

б) покриті і непокриті, відкличні і невідкличні, товарні і без­товарні;

в) відкличні і невідкличні; з депонуванням коштів у банку-емітенті, банку бенефіціарі, третьому банку; акцептова­ні і неакцептовані;

56. Бенефіціар — це:

а) особа, на користь якої здійснюється платіж;

б) особа, яка організовує бенефіси;

в) гарант за комерційним векселем;

57. Комерційний вексель — це знаряддя:

а) кредиту і безготівкових розрахунків;

б)кредиту;

в) безготівкових розрахунків;

г) обіцянки надати кредит чи іншу комерційну послугу;

58. Ремітент — це:

а) особа, на користь якої виданий переказий вексель;

б) векселедавець переказного векселя;

в) особа, яка зазначена як платник за переказним векселем;

г) особа, яка бере на себе зобов'язання платежу за переказ-ним векселем;

59. Дамно — це:

а) особлива комісія за інкасування іногородніх документів;

б) різниця між номінальною сумою векселя та сумою, щосплачена під час придбання векселя;

в) особливий збір на покриття поштових та інших витратбанку на розсилку і одержання платежів за іногороднімивекселями;

60. Для отримання готівки в касі банку підприємство повин­но представити:

а) чек;

б) чек і розрахунок потреби в готівці;

в) чек із лімітованої чекової книжки;

г) клопотання, підписане директором і головним бухгалте­ром та скріплене печаткою;

61. Банківським є кредит:

а) який банк надає та отримує;

б) який надає банк;

в) рух позичкового капіталу;

62. Комерційний кредит надають:

а) одним підприємством іншому у товарній формі;

б) комерційним банком юридичним і фізичним особам;

в) банками на здійснення їхніми клієнтами комерційних(торгових) операцій;

63. Товарний кредит погашають:

а) грошима;

б) товарами;

в) грошима і товарами;

64. За непрямого кредиту кінцевим позичальником є:а) покупець;

б)банк;

в) постачальник;

65. Укрупненими об'єктами банківського кредитування є:

а) потреба в основному і оборотному капіталі та споживчіпотреби;

б) лізинг, факторинг, овердрафт;

в) сукупна потреба підприємства в оборотних коштах;

г) видача позички один раз на квартал;

66. Структурування позички означає:

а) встановлення основних параметрів кредиту;

б) визначення виду кредиту;

в) контроль за використанням кредиту;

г) зниження розміру кредитного ризику;

67. До принципів банківського кредитування належать:

а) цільовий характер кредиту, строковий характер кредиту,платність кредиту, кредитоспроможність позичальника;

б) повернення кредиту, відкриття позичальником поточно­го рахунку в банку-кредиторі, диверсифікація кредиту;

в) повернення кредиту, кредитоспроможність позичальник;!,трансформація кредиту, юридичний статус позичальника;

68. Обов'язковими реквізитами кредитного договору позичалиника з банком є:

а) назва документа, його номер і дата, назви сторін за догої» іром, розмір і строк позички, процентна ставка, права і обов'язки сторін, місцезнаходження та реквізити сторін;

б) назва документа, його номер і дата, назви сторін за догої» >ром, розмір і строк позички, процентна ставка, принципикредитування, місцезнаходження та реквізити сторін;

в) назва документа, принципи кредитування, назви сторінза договором, розмір і строк позички, строки подачі позичальником своєї фінансової звітності банку, процентна ставка, місцезнаходження та реквізити сторін;

69. Забезпечення повернення кредиту не може здійснювати<■•..

а) заборгованістю підприємства працівникові за заробітно» іплатою;

б) заставою;

в) гарантією іншого банку;

г) гарантією чи порукою будь-якої юридичної особи;

70. Заставою позички не може бути:

а) виморочене майно;

б) нерухоме майно;

в) цінні папери;

г) товари у роздрібній торговій мережі;

71. Надаючи кредит під заставу цінних паперів, банк з'ясовує:

а) якість цінних паперів, можливість реалізації цінних папе­рів на вторинному ринку; фінансовий стан позичальника;

б) коли були емітовані цінні папери, котирування ціннихпаперів на фондовій біржі;

в) якість цінних паперів, величину доходу, яку вони при­носили в минулому році;

72. Розмір споживчого кредиту обмежується:

а) платоспроможністю (кредитоспроможністю) позичаль­ника, вартістю застави;

б) граничними розмірами, встановленими для конкретноговиду кредиту;

в) платоспроможністю (кредитоспроможністю) позичаль­ника, місцем проживання;

г) граничними розмірами, встановленими для конкретноговиду кредиту, наявністю у позичальника спадкоємців;

73. Контокорентний кредит — це:

а) кредит з контокорентного рахунку, що надається бан­ком першокласному клієнтові в межах встановленоголіміту без оформлення кожної операції представлениминим документами;

б) кредит з контокорентного рахунку, що надається банкомпершокласному клієнтові без обмеження лімітом і безоформлення кожної операції представленими ним доку­ментами;

в) кредит з контокорентного рахунку, що надається бан­ком першокласному клієнтові в межах встановленоголіміту з оформленням кожної операції представлениминим документами;

74. Овердрафт — це:

а) кредит, який надається банком в межах обумовленоголіміту в разі відсутності в клієнта коштів для поточнихплатежів;

б) вид контокорентного кредиту;

в) кредит на оплату фрахтування морських суден;

г) кредит під заставу векселів;

75. При визначенні кредитного ризику щодо конкретної по­зички банк враховує:

а) репутацію позичальника, наявність у позичальника влас­ного капіталу, надійність забезпечення погашення по­зички;

б) можливість позичальника отримати кошти для пога­шення кредиту, рівень процентних ставок на грошовомуринку, знання банкірами різних умов, за яких буде ви­користовуватися позичка;

в) наявність у позичальника власного капіталу, забезпе­чення погашення позички, прогноз динаміки процент­них ставок;

76. Облікова ставка процента — це:

а) процентна ставка, що встановлює НБУ за своїми креди­тами комерційним банкам;

б) процентна ставка, за якою здійснюється групування по­зичок у бухгалтерському обліку комерційних банків;

в) процентна ставка, що враховують у валюті векселя;

77. Проценти за кредит сплачуються:

а) у строки, передбачені кредитним договором;

б) у момент погашення кредиту;

в) у момент видачі кредиту;

г) щомісячно або щоквартально;

78. Встановлює розмір процентної ставки за кредитами, щонадаються комерційними банками:

а) комерційний банк за згодою позичальника;

б) комерційні банки;

в) центральний банк;

г) клієнти банку, які отримують позички;

д) Кабінет Міністрів України;

79. Кредитний портфель банку класифікують за такимикредитами:

а) стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, беонадійні;

б) довгострокові, середньострокові, короткострокові;

в) вексельні, із забезпеченням заставою, овердрафт, консорціумні;

80. Цілями інвестиційних операцій банків з цінними панерами є:

а) одержання доходу, страхування ризиків, забезпеченій. ліквідності банку;

б) забезпечення ліквідності банку, підтримка національно­го товаровиробника;

в) одержання доходу, підтримка національного товарови­робника;

81. До нетрадиційних банківських операцій належать:

а) надання консультаційних послуг клієнтам;

б) пасивні операції;

в) надання кредитів;

г) розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

82. Плата за надання нетрадиційних банківських послуг на­зивається:

а) комісійний платіж;

б) процент;

в) дивіденд;

г) чайові;

д) мито;

83. Об'єктом фінансового лізингу є:

а) будь-яке майно, що належить до основних фондів;

б) сировина і основні матеріали;

в) земля несільськогосподарського призначення;

г) акції та облігації;

84. Прямим суб'єктом лізингової угоди не може бути:

а) страхова компанія;

б) постачальник засобів праці;

в) лізингоодержувач;

г) лізингодавець;

85. Лізинговий кредит належить до:

а) банківського або міжгосподарського;

б) банківського або міжгосподарського, або споживчого;

в) банківського;

г) міжгосподарського;

86. Не є ознаками фінансового лізингу:

а) майно, передане за договором фінансового лізингу, облі­ковується на балансі лізингодавця;

б) вибір об'єкта лізингу та постачальника здійснює, як пра­вило, лізингоодержувач;

в) лізингоодержувач має виняткове право використовува­ти об'єкт лізингу протягом всього договірного строку;

г) ризик випадкового знищення або пошкодження об'єктафінансового лізингу несе, якщо інше не передбачено до­говором, лізингоодержувач;

87. При фінансовому лізингу витрати на утримання йогооб'єкта несе:

а) лізингоодержувач;

б) лізингодавець;

в) страхова компанія;

г) постачальник;

88. Лізинговий платіж не містить:

а) мито за розмитнення об'єкта лізингу;

б) амортизаційні відрахування за строк, за який вносятьлізинговий платіж;

в) суму, що сплачують лізингодавцю як процент за залуче­ний ним кредит для придбання об'єкта лізингу;

г) винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

д) ризикову премію, розмір якої залежить від рівня ризиків,що несе лізингодавець;

89. Банк, виступаючи поручителем свого клієнта перед ін­шим банком щодо своєчасного погашення позички, у разіневиконання боржником зобов'язання повинен сплатитикредитору:

а) суму основного боргу, проценти, неустойку, відшкодуван­ня збитків;

б) суму основного боргу;

в) суму основного боргу і проценти;

г) суму основного боргу, проценти і неустойку;

90. Банк, виступаючи гарантом свого клієнта перед іншимбанком щодо своєчасного погашення позички, у разі невиконання боржником зобов'язання повинен сплатити крсдитору:

а) суму основного боргу за позичкою;

б) суму основного боргу, проценти, неустойку, відшкоду­вання збитків;

в) суму основного боргу і проценти;

г) суму основного боргу, проценти і неустойку;

91. Конфіденційний факторинг — це:

а) коли дебітор не знає про укладення кредитором договору факторингу;

б) коли кошти дебітором сплачують конфіденційно — черезспецзв'язок;

в) коли кошти дебітор перераховує фактору з метою прихо­вування кредитором своїх доходів;

Повернути постачальнику несплачені дебіторські рахун­ки фактор:

а) може за умови договору з правом регресу;

б) не може;

в) може у будь-якому разі;

Форфейтинг — це:

а) придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотномудокументі, на безповоротній основі;

б) перевідступлення першим кредитором прав вимоги бор­гу третьої особи другому кредитору;

в) придбання у дебітора боргу на безповоротній основі;

Основним документом, що застосовують при форфей­тингу, є:

а) вексель;

б) чек;

в) документарний акредитив;

г) заява про надання кредиту;

Імпортер при операції форфейтингу отримує кредит:

а) середньо- або довгостроковий;

б) паралельний;

в) контокорентний;

г) короткостроковий;

д) за овердрафтом;

Афіновані банківські метали — це:

а) банківські метали, доведені до найвищих проб відповід­но до світових стандартів у зливках, порошках і моне­тах, що мають певний сертифікат;

б) метали, що в столиці Давньої Греції використовувалисядля прикрашення скульптур і зараз традиційно користу­ються попитом у банків;

в) метали, зареєстровані банком у спеціальній книзі (реєстрі);

г) метали, якими забезпечуються сучасні банкноти;

Для страхування ризиків курсових коливань банки вико­ристовують такі операції з банківськими металами:

а) ф'ючерсні, опціонні, форвардні;

б) «спот» і «своп»;

в) на умовах «тод» і «том»;

г) дилінгові;

98. Офсетну угоду укладають з метою:

а) закрити коротку чи довгу позицію з банківськими мета­лами шляхом поставки або прийняття базового активу,що був предметом ф'ючерсної угоди;

б) друкування банкнот офсетним способом;

в) переписування документів у разі пролонгації міжнарод­ного кредиту;

99. Ф'ючерсні операції відрізняються від опціона тим, що:

а) ф'ючерс дає можливість купівлі-продажу активу в май­бутньому за попередньо обумовленою ціною, а опціон —це право (а не обов'язок) купити чи продати актив за пев­ною ціною на певну дату;

б) ф'ючерс дає можливість купівлі-продажу активу в май­бутньому за попередньо обумовленою ціною, а опціон —зарахування/списання активу з рахунку на рахунок надругий робочий день після укладення угоди;

в) ф'ючерс дає можливість купівлі-продажу активу в май­бутньому за попередньо обумовленою ціною, а опціон оз­начає, що одна зі сторін бере на себе зобов'язання здій­снити поставку визначеної кількості активу на дату, щообумовлена в угоді, але віддалена проміжком часу від да­ти укладення угоди, а інша сторона зобов'язується прий­няти актив за обумовленою в угоді ціною;

100. Опціон «пут» відрізняється від опціона «кол» тим, що:

а) опціон «пут» захищає право продавця активу, а опціон«кол» — право покупця;

б) при опціоні «пут» продавець повинен продати актив заціною виконання, а покупець не має права відмовитисявід купівлі;

в) при опціоні «пут» продавець через період, визначенії\\угодою, зобов'язаний продати актив за попередньо ви­значеною ціною, а покупець має право його купити чивідмовитися від купівлі;

101. Операція типу «своп» — це:

а) одночасна купівля і продаж активу;

б) поставка продавцем покупцеві активу на другий дон і.після укладання угоди;

в) те ж саме, що й опціон;

102. Операція типу «своп» щодо банківських металів має таківиди:

а) фінансовий, за якістю металу, за місцезнаходженнямметалу;

б) біржовий, міжбанківський, вільного ринку;

в) європейський, американський, змішаний;

103. Фінансовий інжиніринг — це:

а) цілеспрямоване розроблення та реалізація фінансовихінновацій;

б) розроблення банками інвестиційних проектів на замов­лення своїх клієнтів;

в) здійснення силами банку інженерного контролю за бу­дівництвом за договорами зі своїми клієнтами;

104. До валютних цінностей не належать:

а) коштовне каміння;

б) платіжні документи та інші цінні папери, вираженів іноземній валюті або монетарних металах;

в) золото і срібло;

г) іноземна валюта, що є власністю резидентів України,але знаходиться на рахунках у закордонних банках;

105. Не є резидентами України:

а) громадяни України, які мають постійне місце прожи­вання за межами України;

б) іноземні громадяни та особи без громадянства, які ма­ють постійне місце проживання на території України;

в) філії та представництва підприємств та організацій Ук­раїни за кордоном, що не ведуть підприємницької ді­яльності;

г) юридичні особи з місцезнаходженням на території Укра­їни, які провадять свою діяльність на підставі законівУкраїни;

106. Валютні ліцензії банкам надає:

а) Національний банк України;

б) Валютно-кредитний комітет України;

в) Міністерство фінансів України;

г) Міністерство закордонних справ України;

д) Кабінет Міністрів України;

107. Валютні операції — це:

а) операції, пов'язані з переходом права власності на ва­лютні цінності;

б) операції, пов'язані з використанням валютних ціннос­тей як засобів платежу в міжнародному обігу;

в) операції, пов'язані з переходом права власності на ва­лютні цінності, операції з використанням валютних цін­ностей як засобів платежу в міжнародному обігу;

108. За строками поставки валюти валютні операції поділя­ють на:

а) касові і на строк;

б) касові і своп;

в) касові і безстрокові;

г) поточні і на строк;

109. Операції на міжбанківському валютному ринку банкиможуть здійснювати:

а) під час валютної сесії;

б) протягом операційного часу банку;

в) цілодобово;

г) у дні тижня, встановлені НБУ;

110. Купівля-продаж безготівкової іноземної валюти в Укриїні здійснюється:

а) на міжбанківському валютному ринку;

б) на Українській міжбанківській валютній біржі;

в) у брокерських і букмекерських конторах;

г) у зарубіжних банках;

111. До операцій розміщення валютних коштів належать:

а) операції з цінними паперами, кредитні операції;

б) кредитні операції, міжнародні розрахунки;

в) конверсійні операції, депозитні операції;

г) неторгові операції, операції з цінними паперами;

112. До операцій залучення валютних коштів належать:

а) операції, з цінними паперами, депозитні операції;

б) депозитні операції, кредитні операції;

в) депозитні операції, конверсійні операції;

г) конверсійні операції, неторгові операції;

д) неторгові операції, міжнародні розрахунки;

113. Кореспондентські рахунки, що банк відкриває в іншії \банках, називають:

а) ЛОРО або НОСТРО;

б) поточні;

в) носотрос;

г) овердрафт;

д) контокорент;

114. Рахунок ЛОРО — це:

а) рахунок їхнього банку в нашому банку;

б) рахунок нашого банку в їхньому банку;

в) рахунок, на якому враховують пролонговані кредити;

г) спеціальний рахунок, на якому в банку зберігаються жі­ночі вклади;

115. У міжнародних розрахунках не використовують:

а) платіжні вимоги доручення;

б) перекази;

в)акредитиви;

г)документарне інкасо;

д) векселі;

116. Валютна угода «спот» — це:

а) коли передбачається поставка валюти протягом двохробочих днів після її укладання;

б) коли валюта продається чи купується за умови постав­ки її на визначену дату в майбутньому;

в) коли покупець має право купити валюту або відмови­тись від купівлі;

г) коли валюта зараховується на рахунок покупця в деньвалютних торгів;

117. Уповноваженними називають банки, які:

а) одержали ліцензію НБУ на ведення операцій в інозем­ній валюті;

б) повинні скуповувати за дорученням уряду іноземну ва­люту;

в) за дорученням уряду отримують для України іноземнікредити;

118. В Україні головним органом, на який покладено функціювалютного контролю, є:

а) НБУ;

б) Комісія з моніторингу фінансових ринків;

в) Державний митний комітет України;

г) Державна податкова адміністрація України;

119. За економічним змістом валютні операції поділяють на:а) поточні та такі, що пов'язані з рухом капіталу;

б) купівлю і продаж іноземної валюти;

в) купівлю і продаж гривні;

г) скупку іноземної валюти, банківських металів та кош­товного каміння;

120. За експортними операціями резидентів України валют­на виручка повинна бути зарахована на їхні рахункиу строк:

а) не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформ­лення продукції;

б) не обмежений;

в) 60 днів з дати оплати продукції імпортером;

г) дії позовної давності;

121. Розподільним є валютний рахунок:

а) на який попередньо зараховують суму валютних надхо­джень від продажу товарів та послуг за іноземну валю­ту, незалежно від джерел її походження;

б) з якого розподіляють експортну виручку між підпри­ємствами — суміжниками виготовлення продукції наекспорт;

в) з якого розподіляють отриману іноземну валюту міжпідприємством-експортером, НБУ та державним бю­джетом;

122. Які з перерахованих валютних операцій не належать донеторгових:

а) перерахування коштів юридичних осіб-імпортерів їхнімекспортерам;

б) переказні;

в) конверсійні;

г) ведення валютних рахунків клієнтів