Висновок
Отже, період політичних трансформацій в країнах колишнього СРСР має певні загальні закономірності (виняток тут становлять країни Балтії). Передовсім це стосується характеру політичної системи — вона закріплена в конституційних документах держав як демократична, плюралістична і відкрита. Насправді ж більшість нових суб’єктів політичної системи — партій — фактично не впливають на хід подій. Це стосується щонайперше політичних партій. За таких умов головним інститутом політичної системи стає президент чи керівник держави, який використовує інші політичні інституції лише для забезпечення та посилення власної легітимності. Політичні партії перетворюються на декларативні інститути громадських інститутів, не залучені до прийняття державних рішень. Подібна ситуація призводить до некомпетентності, безвідповідальності та корумпованості політичної еліти. Постійне ж ситуативне балансування керівної верстви між принципами охлократичної, демократичної і авторитарної організацій політичного режиму надзвичайно небезпечне та провокує до творення засад неототалітарного режиму. Названу політичну систему в країнах колишнього СРСР можемо визначити як трансформативну «псевдонову модель» посткомуністичного періоду.
Водночас у демократичних колах залишається популярною модель так званої «імплантованої політичної системи», що мала б ґрунтуватися на засадах політичної організації певної країни західного світу. Здебільшого основу «оптимальної» моделі політичної системи складають принципи, що домінують у країні-донорі посткомуністичних імплантаторів.
Очевидно, що маємо справу з обома неприйнятними підходами до вироблення ефективної, суспільножиттєвої моделі політичної системи в посткомуністичному просторі. Основою оптимальної політичної організації суспільства мають бути:
• функціонування загальноприйнятих засад демократичного суспільства;
• врахування національної специфіки кожної країни;
• механізми політичного та правового ґарантування перед авторитарними, неототалітарними та охлократичними рефлексіями у посткомуністичному світі.
Література
Політологія: підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. - К. : ВЦ "Академія", 2003. - 528 с.
Карбалевич В. Білоруська модель посткомуністичних трансформацій // Політична думка. – 2000. – №1. – С. 38 - 56.
Політологія: Навчально - методичний комплекс: За ред/ Ф. М. Кирилюка. – К., 2005 р
Полохало В. Политология посткоммунистических обществ в Украине и России. К методологии политического анализа // Полис. – 1998. – №3. – С. 3 -15.
Романюк О. Суспільно-політичні трансформації в новоутворених посткомуністичних країнах: спроба системного аналізу // Людина і політика. – 2003. – №5. – С. 3 - 11.
Політологія (теорія та історія політичної науки) / Шляхтун П.П. К.: Либідь, 2002.- 576 c
Політологія : Навчальний посібник / Юрій М.Ф. - К.: Дакор, КНТ, 2006.- 416 c.