Огляд ключових категорій

Результати господарської діяльності залежить від забезпеченості підприємства та ефективності використання трудових ресурсів, основних фондів та матеріальних ресурсів.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи.

Професія – це рід трудової діяльності, для здійснення якої необхідний певний комплекс спеціальних теоретичних знань та практичних навиків.

Спеціальність – різновид трудової діяльності в межах професії, характеризує вужче коло виконуваних функцій і передбачає використання спеціалізованих засобів праці.

Кваліфікація – це рівень знань та практичних навиків, необхідних для виконання роботи певної складності. Кваліфікація працівника визначає ступінь його підготовленості до виконання професійних функцій відповідної складності.

Оцінка персоналу – це цілеспрямоване порівняння певних характеристик працівників з відповідними параметрами, вимогами.

Етапи аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання:

• дослідження відповідності чисельності та структури працівників із трудомісткістю виробничої програми;

• визначення змін в чисельності та структурі персоналу порівняно з розрахунковими показниками та даними минулих періодів;

• вивчення співвідношень між окремими категоріями персоналу;

• характеристика руху робочої сили за коефіцієнтами з обороту, з приймання працівників, зі звільнення та загального обороту;

• оцінка продуктивності праці.

Ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві характеризується продуктивністю праці – кількістю продукції (обсягом робіт, послуг) у грошовому або натуральному виразі, котра виробляється одним працюючим (робітником) за одиницю робочого часу або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконаної роботи, наданої послуги).

Під основними засобами розуміють сукупність матеріальних коштів, які формує і утримує підприємство з метою використання їх у процесі виробництва або постачання виробів, надання послуг, здавання в оренду іншим юридичним особам, здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін використання яких більше одного року або операційного циклу, якщо останній довший за рік.

Основні фонди підприємства – це засоби праці, які мають вартість, не меншу від встановленої державою межі і функціонують у виробництві тривалий час (понад один рік) у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, частинами, шляхом амортизаційних відрахувань.

Первісна вартість основних засобів – це фактична їх вартість, представлена в сумі грошових коштів, які підприємство сплатило або витратило на придбання (створення) необоротних активів.

Ліквідаційна вартість основних засобів – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з їх продажем (реалізацією).

Узагальнюючими показниками використання основних засобів є: фондоозброєність, технічна озброєність, фондовіддача, фондомісткість, рентабельність основних виробничих фондів, коефіцієнт використання виробничої потужності.

Фондоозброєність – це відношення середньої вартості промислово-виробничих фондів до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну.

Технічна озброєність праці визначається відношенням вартості виробничого устаткування до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну.

Етапи аналітичного дослідження основних засобів:

• оцінка змін у наявності основних засобів, визначення динаміки;

• вивчення змін структури основних засобів;

• дослідження активної частини основних засобів;

• визначення показників узагальнюючої оцінки динаміки основних засобів і характеру їх змін за допомогою коефіцієнтів оновлення, уведення, вибуття;

• дослідження технічного стану основних засобів;

• обчислення показників ефективності використання основних засобів та їх оцінка.

Фондовіддача характеризує річний випуск продукції з одиниці вартості основних фондів і розраховується як відношення обсягу промислової продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

Фондомісткість – показник зворотний фондовіддачі. Він характеризує вартість основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю вартості продукції.

Рентабельність основних виробничих фондів – це відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості основних фондів.

Коефіцієнт використання виробничої потужності розраховується як відношення обсягу продукції до середньорічної величини виробничої потужності підприємства у вартісному виразі.

Матеріально-технічне забезпечення включає:

• вивчають якість плану постачання;

• аналізують забезпеченість планової потреби в матеріальних ресурсах укладеними договорами на поставку та внутрішніми джерелами покриття;

• перевіряють своєчасність укладення договорів та передбачення в них усіх необхідних умов поставок;

• досліджують виконання договорів поставок за загальним обсягом, комплектністю, асортиментом, джерелами надходження, термінами та ритмічністю постачання;

• проводять оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів за показниками матеріаловіддачі, матеріаломісткості, коефіцієнтом матеріальних витрат, співвідношення темпів зростання матеріальних витрат і випуску продукції;

• досліджують вплив факторів матеріально-технічного постачання на зміну обсягу виробництва продукції.

Узагальнюючими показниками ефективності використання матеріальних ресурсів є:

• матеріаловіддача;

• матеріалоємність;

• коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних затрат;

• питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції;

• коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловіддача – розраховується як відношення вартості продукції до суми матеріальних витрат і характеризує вихід продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів.

Матеріаломісткість продукції (зворотний показник до матеріаловіддачі) відображає рівень матеріальних витрат (без амортизації) на кожну гривню продукції та розраховується як відношення суми всіх матеріальних витрат до вартості продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат розраховується як відношення індексу обсягу промислової продукції до індексу матеріальних витрат.

Для того, щоб визначити питому вагу матеріальних витрат у собівартості продукції, необхідно суму матеріальних витрат віднести до повної собівартості випущеної продукції.

Коефіцієнт використання матеріалів (коефіцієнт матеріальних витрат0 визначається шляхом ділення суми фактичних матеріальних витрат на розмір матеріальних витрат, обчислення виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції.