1.7 Використання препарату у лікуванні анемії

Дефіцит вітаміну B12 є причиною деяких видів анемій. Вперше це виявив дослідник Уїльям Мерфів експерименті на штучно анемізованних собаках. Піддослідні собаки, яким давали в їжу велику кількість печінки, виліковувалися від анемії. Згодом вчені Джордж Уїпл, Джордж Майнот поставили перед собою завдання виділити з печінки чинник, що безпосередньо відповідає за цю лікувальну властивість. Із завданням вони впоралися, новий чинник отримав назву вітаміну B12, і всі троє учених в 1934 році були удостоєні Нобелівської премії по медицині. Хімічну структуру цієї молекули з'ясувала Дороті Ходжкин в 1956 році на підставі даних кристалографії.

1.8Захворювання, пов»язані з недостачею вітаміну

Вітамін B12 всмоктується в основному в нижній частині клубової кишки. На всмоктування вітаміну в сильній мірі впливає вироблення шлунком внутрішнього чинника Касла. Мегалобластична анемія може бути викликана недостатнім вжитком вітаміну B12 в їжу, недостатнім виробництвом в організмі внутрішнього чинника Касла (перніциозна анемія), патологічними процесами в термінальній частині клубової кишки з порушенням всмоктування або конкуренцією за вітамін B12 з боку стрічкових черв'яків або бактерій (наприклад, при синдромі сліпої петлі). При дефіциті вітаміну B12 на тлі анемічної клінічної картини або без неї можуть виникнути і неврологічні розлади, у тому числі демієлінізація і необоротна загибель нервових клітин. Симптомами такої патології є оніміння або колення кінцівок і атаксія. У 2000 і 2002 року американська асоціація психіатрів в своєму журналі American Journal of Psychiatry опублікувала результати досліджень, що говорять про вплив дефіциту вітаміну B12 на появу клінічних депресій у літніх пацієнтів.Звичайно дефіцит вітаміну B12 лікують внутрішньом'язовими ін'єкціями препарату ціанокобаламіна. Останнім часом була доведена достатня ефективність пероральної компенсації дефіциту харчовими добавками в достатній дозі. Звичайний добовий вжиток вітаміну B12 середньою людиною з розвиненої країни складає приблизно 5—7 мкг. Якщо ж давати вітамін в кількості 1000—2000 мкг в день, він всмоктуватиметься і при патології клубової кишки, і при дефіциті внутрішнього чинника Касла. Розроблена спеціальна діагностична методика по виявленню недостатності внутрішнього чинника Касла, так званий Тест Шиллінга, але потрібний для її виконання реактив доки залишається дуже дорогим і рідким

2. Обгрунтування технологічної схеми каротиноїдів

2.1Опис каротиноїдів.

Каротиноїди -  (лат. carotinoida ‹ лат. carota – морква) – жовті, жовтогарячі або червоні пігменти (циклічні чи ациклічні ізопреноїди), синтезовані бактеріями, грибами і вищими рослинами. Тварини зазвичай не утворюють каротиноїди, але використовують їх для синтезу вітаміну А. До каротиноїдів належать поширені в рослинах каротини і ксантофіли; лікопін (С₄₀Н₅₆) — у плодах томатів, шипшини, пасльону; зеа­ксантин (С₄₀Н₅₆О₂) — у насінні кукурудзи; віолаксантин і флавоксантин — у плодах гарбуза; криптоксантин (C₄₀H₅₆O) — у плодах динного дерева; фізалін (C₇₂H₁₁₆O₄) — у квітках і плодах фізаліса; фукоксантин (С₄₀Н₅₆О₆) — у бурих водоростях; кроцетин (C₂₀H₂₄O₄) — у рильцях шафрану; тараксантин (C₄₀H₅₆O₄) — у квітках ротиків, білокопитника та ін.

Відносний вміст різних каротиноїдів змінюється в процесі розвитку рослин і під впливом умов середовища. У клітині концентрація каротиноїдів най­більш висока в пластидах.Каротиноїди сприяють заплід­ненню рослин, стимулюючи проростання пилку і ріст пилкових трубок.Також беруть участь у поглинанні світла рослинами і сприйнятті його тваринами; відіграють значну роль у процесах фотосинтезу, а також у перенесенні кисню в рослинах. Число і положення подвійних зв’язків у молекулах каротиноїду визначають їх забарвлення (відомо понад 150  пігментів). При більшому числі подвійних зв’язків каротиноїди поглинають у довгохвильовій частині спектра; колір їх яскраво-жовтогарячий чи червоний. Найбільше значення мають каро­тини, C₄₀H₅₆, оранжево-жовті пігменти, попередники вітаміну А (див. Ретинол). Синтезуються рослинами; особливо багато їх у листі при переході рослин до цвітіння. Багаті на каротиноїди корені моркви (звідси назва – з них вони вперше були виділені; у деяких сортах вміст кароитну становить 31 мг% на сиру речовину), плоди шипшини (2–16 мг%), смородини, горобини, обліпихи, актинідії та ін. У рослинах міститься голов­ним чином β-каротин, що як попередник вітаміну А у 2 рази активніший ізомерних йому α- і γ-каротинів. Біосинтез вітаміну А відбувається лише у тваринному організмі. Каротиноїди по­ліпшують плід­ність тварин, ріст і розвиток молодняку, захищають тварин від ксерофтальмії. Роль каротину у рослинному організмі недостатньо з’ясована. Очевидно,каротиноїди відіграють істотну роль у процесах фотосинтезу, дихання й росту рослин. Вони легко утворюють перекиси, в яких молекула кисню приєднується за місцем подвійного зв’язку і потім може брати участь в окисненні різних сполук.