Класифікація каріозних порожнин за Блеком.Особливості препарування каріозних порожнин і та V класу за Блеком.

 

Карієс - багатофакторне захворювання, одне з най поширеніших захворювань твердих тканин зубів. Тому завжди стараюсь виявити і усунути причину виникнення карієсу. А активна медимекантозна профілактика його ефективна не лише в дитячому, а й в будь-якому віці, тому назначаю загальне медикаментозне лікування пацієнтам з множинним пораженням зубів, особливо з обтяжною спадковістю. Звертаю увагу на соматичний статус пацієнта, лікування хронічних захворювань внутрішніх органів і систем (тому таких пацієнтів лікую разом з терапевтом, ендокринологом, гематологом, т. ін.), рекомендую раціональне харчування, загальнозміцнюючу терапію.

Гострий початковий карієс (діаметр небільше 3 мм) - проводжу ремінералізуючу терапію засобами, основними компонентами в яких є кальцій, фтор: 0,2 % розчин фториду натрію для ротових ванночок, 75% фториста паста для втирання. Використовую фторлак. Плівка фторлаку тривалий час утримується на поверхні зубів, що забезпечує пролонговану дію іонів фтору не емаль та дентин зуба. Покриваю фторлаком зуби 1 раз в тиждень - 1 місяць, в рік -3 курси. Крім цього 2 рази в місяць втираю дифлуена гель по 5-10 хв, як зубну пасту.

При хронічному початковому карієсі застосовую методику зішліфовування пігментованих поверхонь з наступною флюоризацією.

При лікуванні поверхневого і середнього карієсу механічну обробку проводжу за Блеком, дотримуючись принципу біологічної доцільності і механічної раціональності. При лікуванні і підготовці порожнини до препарування особливого значення надаю якісній препаровці порожнини зуба. Гостроперебігаючий глибокий карієс лікую в один або два сеанси. При глибокому карієсі можу деколи атипово відпрепарувати каріозну порожнину, залишаючи при цьому незначний шар пораженого, але щільного пігментованого дентину. В таких випадках обов'язково накладаю одонтотропні та біологічні пасти. Одонтотропні пасти стимулюють утворення вторинного дентину з боку пульпарної камери і викликають ремінералізацію в області склепіння пульпарної камери ( цинк-евгенолова паста, кальміцин, дайкл). Біологічні пасти не подразнюють пульпи, містять антибіотики, сульфаніламіди. Але я їх використовую рідко, бо тривала дія антибіотиків і стероїдів пригнічує діяльність пульпи. При глибокому карієсі не використовую спирт, промиваю порожнину перекисом водню. Висушую і накладаю одонтотропну пасту, прокладкою заповнюю порожнину до емалево-дентинної межі, щільно ірівномірно покриваючи дно, залишаючи вільною лише емаль, яку протравлюю.

 Кінцевим етапом є відновлення анатомічної форми зуба пломбою. Я працюю з сучасними пломбувальними матеріалами. Із композитів хімічного затвердження - це альфа-дент, крісталайн, дегуфіл; із фотополімерів - філтек, Z-250, Р-60, А-110, валюкс-плюс, сілюкс-плюс (компанія "ЗМ"), геркулайт, продіджі (фірма "Кеrr").

Класифікація карієсу зубів. І. Клінічна. 1. Початковий (гострий, хронічний) 2. Поверхневий (гострий, хронічний)  3. Середній (гострий, хронічний)  4. Глибокий (гострий, хронічний)

ІІ. По локалізації. 1. Фісурний 2. Контактний (апроксимальний)  3. Пришийковий  4. Циркулярний

ІІІ. По протіканню. 1. Гострий карієс  2. Хронічний карієс  3. Цвітучий карієс 4. Рецидивуючий карієс (вторинний)

IV. По інтенсивності пораження. 1. Одиночні пораження. 2. Множинні пораження.

V. Анатомічна класифікація. 1. Карієс емалі  2. Карієс дентину  3. Карієс цементу  4. Одонтоплазія

VІ. По наявності ускладнень. 1. Простий 2. Ускладнений  Нові композитні матеріали та фотополімери є високоякісними, мають гарний естетичний вигляд, але мають і свої недоліки: потребують протравлення емалі кислотою, що небайдуже для зуба, не до кінця вивчений вплив гелій-неонового світла на тканини зуба, на пацієнта і лікаря. Не так швидко, як композити хімічного затвердіння, але і фотополімери з часом змінюються в кольорі. За те по міцності вони багато випереджують композити хімічного затвердіння. Гама кольорів, пластичність маси, міцність, дозволяють відновлювати пломбами такі порожнини зубів, які раніше годились тільки під протезування.

 

 

 

Технологія препарування каріозних порожнин різної локалізації

 

Препарування – це оперативне втручання на твердих тканинах зубів, яке направленне на повне висікання паталогічно зміненених тканин зуба (емалі і дентину) з метою призупинення наступного прогресування каріозного ураження, а також створення необхідних умов фіксації пломби, відновлення анатомічної форми і функції зуба. Проводиться про хорошому освітленні та обезболені, а голова пацієнта повинна бути у вертикальному положені при маніпуляціях на зубах нижньої щелепи та у горизонтальному - на зубах верхньої щелепи (відкинута назад).

Умовою ефективного препарування є гострі бори, справний наконечник, відповідна швидкість бору. Працювати потрібно переривчистими і комоподібними рухами. Наконечник повинен бути надійно зафіксований у вигляді ручки.

Класифікація каріозних порожниин по Блеку

I клас– каріозні порожнини, які розташовані в природніх фісурах і ямках на оклюзійній (жувальній), вестибулярній і язичнійі (піднебінній) поверхнях молярів і премолярів і язичній (піднебінній)  поверхнях різців та іклів.

II клас– каріозні порожнини, які розташовані на контактних поверхнях молярів та премолярів.

III клас– каріозні порожнини, які розташовані на контактних поверхнях різців та іклів без порушення цілісності їх ріжучого краю.

VI клас– каріозні порожнини, які розташовані на ріжучому краї різців та іклів і на вершинах горбиків премолярів та молярів. (внаслідок стирання)

V клас– каріозні порожнини, які розташовані в пришийковій області всіх груп зубів.

 

Умови для ефективного препарування:

1. В кожному конкретному випадку оприділити елементи каріозної порожнини і забезпечити надійний зоровий контроль при припаруванні. 2.Послідовно виконувати всі основні етапи припарування.

3.Мати чітку уяву про можливості використання і виборі інструментів для досягнення необхідної форми порожнини.

дотримуватися принципів препарування каріозної порожнини: біологічна доцільність, враховуючи границі розширення порожнини і топографію пульпи; технічної раціональності – правильний вибір і використання інструментів.

Умови ефективного лікування:

1.Необхідно повністю видалити всі тканини уражені карієсом.

2.Формування порожнини проводять згідно особливостей пломбувального матеріалу.

3.Сформована каріозна порожнина перед пломбуванням повинна бути чистою від біологічних рідин.

Порожнини поділяються на:

Прості  - порожнини розташовані на одній із поверхонь зуба (порожнини I,V класу)

Складні – кілька порожнин на різних поверхнях з’єднані в одну (II,III,IVкласу). Тут є основна порожнина, яка формується на місці локалізації каріозного ураження і додаткова (опорна площатка), яка формується додатково за рахунок висічення непошкоджених тканин і служить для покращення фіксації пломби..

 

Елементи сформованої каріозної порожнини:

Краї порожнини – грань яка оточує  вхідний отвір і відмежовує сформовану каріозну порожнину від поверхні зуба.

Стінки порожнини – поверхні , які направлені на зовнішні сторони зуба. Мають назву в залежності від їхнього напрямку: язикова (піднебінна), вестибулярна (щічна або губна), приясенна, контактна (дистальна і медіальна).

Дно порожнини – поверхня, яка направлена до пульпи зуба. Має вигляд однієї площини (порожнини I,V класу) або складатися із одної чи кількох поверхонь (II,III,IVкласу)

Кути порожнини – кути сформовані між стінками; називаються в залежності від назви стінок.

Етапи препарування будь-якого зуба:

1. Розкриття і розширення каріозної порожнини. Передбачає видалення нависаючих країв емалі, забезпечення хорошого оперативного доступу і візуального огляду порожнини для виконання наступних етапів препарування. Передумови:

каріозна порожнина розміщена в дентині набагато ширша за вхідний отвір в емалі, оскільки дентин м’якший по своїй структурі

нависаючі краї емалі, оскільки вони позбавленні живлення, ламаються при механічному навантаженні, що викликає вторинний карієс, випадіння пломби, порушення анатомічної форми зуба.

Для розкриття використовують:

шаровидні - підводять під нависаючий край емалі (жувальна поверхня) і комоподібними рухами знімають нависаючий край при виведені бору з порожнини

фісурні - вводять перпендикулярно до дна (жувальна поверхня) і переміщують по периметру порожнини, спилюючи нависаючі краї боковими ріжучими гранями.

Якщо каріозна порожнина розташована на контактній поверхні до неї створюють підхід через одну із поверхонь зуба (жувальну, язикову, піднебінну поверхні та інколи на вестибулярну) Наслідком даної маніпуляції має утворитися порожнина із нависаючими стінками.

Розширення проводять до появи практично здорових твердих тканин зуба в межах проекції каріозної порожнини на поверхню коронки і при цьому проводять: висічення уражених фіссур, вирівнювання емалевого краю, заокруглення гострих кутів по периметру порожнини. Найкраще використовувати фісурні бори.