2. Виховання як процес цілеспрямованого формування особистості.

Поняття „процес, виховання” не дістало у вітчизняній педагогічній науці однозначного тлумачення, що пов^’язано з одного боку, з різним, трактуванням терміну ""виховання" (широке і вузьке його розуміння), а з другого з невизначеністю вживання поняття "процес" (процес виховання як теоретичний об'єкт; виховний процес як реальна практика) .

Ви вже знаєте, що виховання виникло .на самих ранніх етапах розвитку людського суспільства, в зв’язку з необхідністю передачі суспільно-історичного досвіду, накопиченого старшими поколіннями, молодшим.

Виховання - це одна з головних суспільних функцій, через яку передається та засвоюється соціальне цінний досвід поколінь.

Поняття виховання в науці і повсякденному житті вживається в різних значеннях ("виховала школа", "виховала вулиця") .

В педагогіці виховання розглядається як спеціально організований педагогічний процес, в ході якого здійснюється цілеспрямований виховний вплив на особистість з метою формування певних якостей особистостей.

Цей підхід відображає лише зовнішню сторону педагогічного процесу, лиже діяльність вихователя. Самостійність вихованця у осмисленні і діяльному освоєнні світу (Коменський) .

Внутрішня сторона педагогічного процесу - розвиток внутрішнього світу, реакція вихованця на педагогічний вплив: позитивна, нейтральна, негативна. Дитина –суб’єкт виховного процесу.

Педагогічний вплив на особистість буде ефективним лише при умові, якщо він викличте внутрішню позитивну реакцію та власну активність, спрямовану на удосконалення самого себе.

З точки зору діяльнісно-особистісної концепції виділили – виховання – це цілеспрямований та здійснюваний свідомо педагогічний процес стимулювання активної діяльності особистості, спрямованої на оволодіння духовними цінностями, удосконалення самої себе (суть цієї концепції в тому, що виховати людину можна впливаючи на неї через особистість педагога та включаючи її у різноманітну діяльність та стимулюючи її активність у цій діяльності).

Отже, виховання - це практична діяльність педагога, спрямована на формування поглядів, переконань, світогляду іншої людини або групи людей. Отже, визначальними характеристиками виховання є:

- виховання - це соціальний процес, що здійснюється завдяки участі людей;

- виховання - це процес соціалізації, що відбуваєтьєя у формі послідовного і поступового засвоєння особистістю (групою) моральних норм, духовних цінностей, способів поведінки та діяльності.

виховання - свідома і цілеспрямована педагогічна діяльність;

• виховання - спільна, діяльність вихователя і вихованця;

• виховання - процес, викликає певні позитивні зміни у свідомості і поведінки людини;

- виховання - є керівництво розвитком особистості вихованців.

У здійсненні виховання необхідно дотримуватись особистісно-діяльнісного підходу до виховання.

3. Специфіка процесу виховання.

Основою професійної діяльності вчителя є виховання:

Виховання як процес цілеспрямованого формування особистості має ряд специфічних властивостей і якостей. В.О. Сухомлинський виділяє такі специфічні властивості виховання:

1. У вихованні ми маємо справу з найскладнішим, найціннішим, найдорожчим, що є в житті – з дитиною. Від мудрості, майстерності, педагогічних здібностей і вміння вихователя залежить здоров’я дитини, формування її характеру, волі, почуттів, моральних якостей, її місце і роль у майбутньому дорослому житті, в кінцевому результаті – її щастя.

2. Об'єкт виховання – дитина - є водночас суб'єктом виховання, тобто особистістю з власними переконаннями, власною активною життєвою позицією, певними ідеалами, цінностями, певним внутрішнім спрямуванням. Водночас існує різний ступінь суб’єктивності вихованця: одні діти незважаючи на вплив природних особливостей, вражень від життя, виховних впливів можуть вільно впливати на формування власного характеру (сильна воля, прагнення до самовдосконалення). Інші у більшій мірі підупадають під негативний зовнішній вплив.

3. Об’єкт виховання – дитина – постійно змінюється, завжди новий, перебуває у постійному розвитку (відбувається процес дорослішання, отримання нового життєвого досвіду, знань, різних настрій, емоції, переживання.

4. Об’єкт впливу вихователя - найтонші сфери духовного життя особистості, що формується розум, почуття, самосвідомість, воля, почуття, переконання.

5. На формування особистості впливає багато факторів - мати, батько, знайомі люди, вуличне середовище, шкільні товариші, ровесники, вчителі, явища суспільного і громадського життя, засоби масової інформації, кінофільми, прочитані книги. Вплив кожного фактора може бути позитивний або негативний - різна реакція не негативний вплив (переважно „як до мене ставляться, так і я буду чинити”) , Завдання вихователя - боротися за людину, переборювати негативні впливи і давати простір позитивним.

6. У вихованні основа впливу базується на особистості вихователя. К.Д. Ушинський вважав, що „Справжня виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості", '"без особистого безпосереднього пливу вихователя на вихованця справжнє виховання, що проникає в характер неможливе". Причини такого психологічного і морального впливу приховані глибоко в природі людини.

7. У вихованні немає головного і другорядного „як немає головної пелюстки серед багатьох пелюсток, що створюють красу квітки" (В.О. Сухомлинський). І урок, інтереси дітей у позаурочний час, сімейне життя, взаємовідносини в колективі. Водночас складність виховання полягає в тому, щоб зуміти в реальному житті, в конкретний момент визначити, що являється головним, а що другорядним. Я. Корчак у книзі „Коли я знову стану маленьким” писав, що ніхто не знає, коли більше одержує дитина, - тоді, коли дивиться на дошку чи тоді, коли непереборна сила Сонця примушує її глянути у вікно: „Не силуйте душу дитини, уважно придивляйтесь до законів природного розвитку кожної дитини, до її особливостей, прагнень, потреб”.

8 . Кінцевий результат праці вихователя, процесу виховання можна побачити не сьогодні, не завтра, а через дуже тривалий час.

9. Мистецтво виховання не є справою легкою і зрозумілою, потребує спеціальної підготовки. К.Д. Ушинський писав: „Беручись до святої справи виховання, ми повинні глибоко усвідомлювали, що наше власне вихованки було аж ніяк не задовільним,, що результати його здебільшого сумні й мізерні і що, в усякому разі нам треба добирати способу зробити дітей наглих кращими за нас''.

10. Наявність парадоксів виховання, протиріч. Нерідко педагог внутрішньо переконаний, що діючи певним чином, він досягає бажаного результату. В дійсності не наближається до мети, а віддаляється від неї, йде в протилежному напрямі протиріччя між: бажаннями, метою та обраними шляхами її досягнення.

Отже – виховання - це багатогранний складний духовний процес цілеспрямованих впливів на людину, що сприяє формуванню свідомої високодуховної особистості.

В.О.Сухомлинський: "Виховує кожна хвилина життя і кожний куточок землі,- кожна людина, з якою стикається особистість_, що формується, навіть випадково, мимохіть. Все, що відбувається навколо людини, в тій чи іншій мірі відображається р ній в її думках, поглядах, почуттях, ставленнях до людей. Осмислювати (і коригувати) багатогранні виховні впливи навколишнього світу - в цьому якраз і полягає організуюча, виховна роль школи, педагога.