- •1.1. Система та поняття мпп
- •1.2. Обєкт та предмет мпп
- •1.3. Принципи мпп
- •1.4.Міжнародно-правовий метод регулювання в міжнародному повітряному праві.
- •2.1 Джерела мпп
- •2.2 Місце міжнародних договорів та звичаїв в системі джерел міжнародного повітряного права
- •Регламенти міжнародних авіаційних організацій як джерело міжнародного повітряного права.
- •Національно-правові акти в галузі регулювання використання повітряного простору, їх місце та значення в міжнародному повітряному праві.
- •3.1 Історія виникнення та етапи становлення міжнародного повітряного права.
- •Перший етап: Паризька конвенція про повітряний рух 1919 року.
- •Другий етап: прийняття Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.
- •Третій етап: 60-ті – 70-ті роки, необхідність створення ефективного механізму забезпечення безпеки авіаційних сполучень.
- •Четвертий етап: зникнення з міжнародної арени срср та виникнення нових тенденцій в міжнародному повітряному праві.
- •Розвиток повітряного права в Україні.
- •4.1.Поняття і структура повітряного простору.
- •4.3. Правові основи та порядок проведення міжнародних польотів.І 6. Здійснення польотів у міжнародному повітряному просторі.
- •4.5. Міжнародні польоти над архіпелажними водами
- •4.6. Ответственность экипажа
- •4.7. Джерела регулювання використання міжнародного повітряного простору у цивільній авіації.
- •4.8. Правила перебування іноземного повітряного судна в межах державної території
- •4.9. Джерела регулювання польотів над міжнародними протоками.
- •4.10. Двосторонні угоди щодо використання повітряного простору та здійснення повітряного сполучення.
- •5.1.2 Поняття комерційних прав та види комерційних прав в міжнародному повітряному праві. Надання комерційних прав. Процес формування
- •5.3. Типові угоди про повітряне сполучення. Чиказький тип. Стразбурзький тип. Бермуди і. Бермуди іі.
- •5.4.Поняття міжнародних повітряних перевезень пасажирів та вантажів
- •5.5.Джерела та принципи міжнародно-правового регулювання міжнародних повітряних перевезень
- •5.6.Варшавська система” договорів
- •5.7.Монреальська конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень1999 р.
- •5.8. Поняття договору про міжнародне повітряне перевезення. Порядок укладання договору про міжнародне повітряне перевезення та його особливості. Вимоги до дійсності договору про міжнародне перевезення
- •5.9. Поняття та склад авіатранспортної документації. Вимоги до транспортної документації
- •Поняття та склад екіпажу повітряного судна в міжнародному повітряному праві.
- •2. Права та обов’язки командира повітряного судна.
- •6.5. Льотна придатність повітряного судна. Сертифікація повітряного судна.
- •6. 6. Національність та реєстрація повітряного судна национальная (государственная) принадлежность и регистрация воздушных судов
- •6. 7Обов’язки держави реєстрації повітряного судна.
- •6.8 Підстави виключення повітряного судна з державного реєстру.
- •6.9. Право власності на повітряне судно.
- •6. 10 Льотна придатність екіпажу повітряного судна. Вимоги до членів екіпажу та їх сертифікація.
- •7.1. Ікао: створення, цілі, завдання
- •7.2. Європейська конференція цивільної авіації – єкца
- •7.3. Європейська організація з забезпечення безпеки аеронавігації – Євро контроль
- •7.4. Африканська комісія цивільної авіації – афкца
- •7.5.Агентство з забезпечення безпеки аеронавігації у Африці та на Мадагаскарі – асекна
- •7.6.Латиноамериканська комісія цивільної авіації – лакца
- •7.7. Міжнародна асоціація повітряного транспорту – іата
- •7.8. Міжнародна асоціація федерацій лінійних пілотів – іфалпа
- •7.9. Міжнародне товариство авіаційного електрозв’язку – сіта
- •8.3 .Приложение 14 "Аэродромы
- •8.6 Приложение 11 "Обслуживание воздушного движения"
- •9.1.Поняття відповідальності у науці міжнародного повітряного права. Види відповідальності у міжнародному повітряному праві.
- •9.2. Відповідальність держав за невиконання та за порушення норм міжнародного повітряного права
- •9.6.Відповідальність перевізника та пасажирів. Відповідальність експлуатанта.
- •9.8. Межі відповідальності у міжнародному повітряному праві.
- •1. Поняття безпеки міжнародної цивільної авіації. Правові основи забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.
- •2. Права та обов’язки держав у галузі підтримання та забезпечення безпеки цивільної авіації.
- •3. Поняття актів незаконного втручання у діяльності міжнародних організацій цивільної авіації. Поняття незаконного захоплення повітряних суден. Поняття загрози безпеці міжнародної цивільної авіації.
- •4. Права та обов’язки членів екіпажу повітряного судна та командиру повітряного судна у випадку вчинення на борту актів незаконного втручання у діяльність міжнародної цивільної авіації.
- •Глава III. Полномочия командира воздушного судна
- •5. Відповідальність осіб за вчинення актів незаконного втручання.
- •6. Токійська конвенція 1963 р. Про злочини та деякі акти, вчинені на борту повітряних суден
- •7. Гаазька конвенція 1970 р. Про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден.
- •8. Монреальська конвенція 1971 р. Про боротьбу з незаконними актами, направленими проти безпеки цивільної авіації.
- •10. Положення конвенції оон по морському праву 1982 року щодо допомоги повітряним суднам на морі.
8. Монреальська конвенція 1971 р. Про боротьбу з незаконними актами, направленими проти безпеки цивільної авіації.
(Монреальська конвенція 1971) — міжнар.-правовий документ, прийнятий державами — членами Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) З.ІХ 1971 у м. Монреалі (Канада). Набула чинності 26.1 1973. Станом на 2000 учасницями Конвенції є понад 140 держав, у т. ч. Україна.
Містить перелік злочинів проти безпеки цив. авіації і заходи боротьби з ними. До цих злочинів, зокрема, належать: акти насильства стосовно осіб, котрі перебувають на борту повітр. судна у польоті, якщо такі акти загрожують безпеці польоту; пошкодження повітр. судна, яке знаходиться в експлуатації; повідомлення завідомо неправдивих даних, що створює загрозу безпеці повітр. судна в польоті; пошкодження аеронавігац. обладнання чи втручання в його експлуатацію, якщо такий акт може загрожувати безпеці повітр. судна в польоті, тощо. Положення Конвенції 1971 стосовно процедури затримання, видачі і покарання злочинців та розслідування зазначених злочинів здебільшого повторюють норми відповідних статей Конвенції про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 (Гаазької конвенції 1970). У Конвенції 1971 визначено період знаходження повітр. судна «в експлуатації»: він триває з поч. передпольотної підготовки повітр. судна назем. персоналом чи екіпажем і до того, як сплинуть 24 год. після посадки. Період знаходження повітр. судна «в польоті є складовою частиною періоду його стану в експлуатації». 1988 Конвенцію доповнено Протоколом, що стосується незакон. актів насильства в міжнар. аеропортах.
9. Обов’язки держав щодо допомоги повітряним суднам, що зазнали лиха. Положення Чиказької конвенції щодо допомоги повітряним суднам та порядку рятування повітряних суден, що зазнали лиха на суші та на морі.
Каждое Договаривающееся государство обязуется принимать такие меры по оказанию помощи воздушным судам, терпящим бедствие на его территории, какие оно сочтет возможными, и при условии осуществления контроля со стороны своих властей, разрешать собственникам этих воздушных судов или властям государства, в котором эти воздушные суда зарегистрированы, оказывать такие меры помощи, какие могут диктоваться данными обстоятельствами. Каждое Договаривающееся государство при организации поиска пропавшего воздушного судна будет сотрудничать в осуществлении согласованных мер, которые время от времени могут рекомендоваться в соответствии с настоящей Конвенцией.
Поиск и спасание воздушных судов - система мероприятий, направленных на обнаружение воздушных судов, терпящих или потерпевших бедствие, оказание помощи пассажирам и экипажам таких воздушных судов, обеспечение их выживания и эвакуации. П. и с. в. с. осуществляются органами поисково-спасательной службы (ПСС), которая создаётся государством для поисково-спасательного обеспечения (ПСО) полётов в пределах своей территории. В открытом море, в границах районов, определяемых на основе региональных аэронавигационых соглашений, одобренных Советом Международной организации гражданской авиации (ИКАО), ПСО обеспечивается прибрежными государствами, добровольно принявшими на себя соответствующие обязательства.
Для осуществления ПСО определяются районы П. и с. в. с. В каждом районе создаются органы ПСС: координационный центр поиска и спасания (КЦ), при необходимости — вспомогательные центры, посты аварийного оповещения и спасательные команды. Для государств — членов ИКАО минимальное количество сил и средств, необходимых для ПСО в пределах каждого района, согласовывается на аэронавигационных совещаниях и указывается в региональных аэронавигационных планах. К поисково-спасательным операциям могут привлекаться воздушные и надводные суда, местные органы и средства, которые не являются частью ПСС.
КЦ поддерживает постоянную связь с органами обслуживания воздушного движения, на которые возложено аварийное оповещение о воздушных судах, нуждающихся в поиске и спасании (см. Обслуживание воздушного движения). Получив сообщение о воздушном судне, терпящем или потерпевшем бедствие, КЦ вводит в действие органы ПСС и спасательные команды. Он несёт ответственность за координацию поисково-спасательных операций. Свою деятельность он координирует также с КЦ других районов поиска и спасания.