51.Занятость населения и рынок робочей силы.Зароботная плата:сущность,формы и виды

Зайнятість населення — це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення валового внутрішнього продукту та національного доходу. Вона визначається чисельністю осіб, що виконують будь-яку роботу за певну заробітну плату або з метою отримання інших видів доходу

Розрізняють повну та неповну зайнятість населення. Повна зайнятість населення означає повне використання всіх придатних трудових ресурсів. В умовах неповної зайнятості частина трудового потенціалу країни не використовується у зв'язку з пере­вищенням пропозиції над попитом робочої сили.

Міжнародна статистика, крім цього, поділяє все насе­лення на дві категорії: “економічно активне населення” і "економічно пасивне населення". Економічно активне населення включає: осіб найманої праці; самостійних робітників; осіб, які тимчасово не пра­цюють з об'єктивних причин (хвороба, відпустка тощо);неоплачуваних членів сім'ї в працездатному віці; осіб, які поєднують навчання з працею на умовах неповного робо­чого часу; учнів та осіб, які проходять профпідготовку. Економічно пасивне населення включає всіх тих, хто неза­лежно від віку та статі не входить до зазнач.вище категорії.

Рынок рабочей силы является неотъемлемой частью рыночного хозяйства. Это общественно-экономическая форма движения трудовых ресурсов, способ включения рабочей силы в экономическую систему. В условиях рыночной экономики рабочая сила выступает как товар, поддается оценке и оптимизации. Рынок рабочей силы характеризуется системой отношений между покупателями (работодателями), продавцами (собственниками рабочей силы) и инфраструктурой.

Главные субъекты рынка рабочей силы: наемный работник и работодатель со своими специфическими формами и структурой. Их дополняют посредники.

Принципы функционирования рынка рабочей силы:

Спрос на рабочую силу – это платежеспособная потребность работодателей в трудовых услугах работников определенных профессий и квалификации. Определяется потребностями предприятий, совокупным спросом, техническим оснащением производства. Затраты на рабочую силу более важны, чем на оборудование.

Предложение рабочей силы – это количество людей, нуждающихся в трудоустройстве, определяется количеством рабочего времени, которое согласны отработать носители рабочей силы при условии определенного уровня оплаты труда (источники – выпускники; уволенные; ранее не работавшие или занимавшиеся домашним хозяйством). Определяется уровнем заработной платы, налоговой системой, культурой и религией, силой профсоюзов, размерами помощи по безработице, заботой о детях.

Сутність з/п. Номін. І реальна

Заробітна плата – це гр. вираз вартості і ціни товару робоча сила та рез-тивності функц-ня робочої сили. Її речовим, матеріальним змістом є кількість життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили найманого робітника і членів його сім’ї. Це життєвий фонд робітника, який в умовах товарного вир-ва має і вартісний, і гр. вираз.

Оскільки робоча сила є товаром, її ціна регулюється співвідношенням між попитом і пропозицією. Із зниженням попиту або збільшенням пропозиції ціна робочої сили, тобто з/п, зменшуватиметься і навпаки. На розмір з/п впливає дія законів зростання продуктивності праці й підвищення потреб населення, співвідношення сил між робітниками і роботодавцями, профспілки...

З/п має 2 форми:

почасова – це оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. Погодинна оплата праці як різновид почасової використовується для подовження тривалості робочого дня.

Відрядна або поштучна – це оплата вартості й ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробітку за од. часу (к-ті і якості). Це перетворена форма погод. з/п. Відрядна з/п – для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників.

У сучасній ек. с-мі застосовуються такі с-ми заробітної плати: тарифні, преміальні, колективні форми оплати.

Номінальна з/п – це грошова сума, яку отримує робітник за продаж роботодавцю своєї робочої сили. Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його спож-ня. Без пок-ка номін. з/п не можна обчислити реальної з/п.

Реальна з/п – це кількість споживних вартостей (товарів і послуг), яку робітник може придбати за свій гр. заробіток за певного рівня цін після сплати податків. Реальна = номін. / індекс інфляції.