1. Призначення і типи фортифікаційних споруд.

Про призначення фортифікаційних споруд було сказано вище.

Польові фортифікаційні споруди поділяються за призначенням, ступенем захисту від засобів враження, за умовами обладнання та застосування матеріалів.

За своїм призначенням фортифікаційні споруди поділяються на споруди:

• для ведення вогню;

• для спостереження;

• для захисту особового складу;

• для техніки і матеріальних засобів.

Для прихованого пересування особового складу в районах і на позиціях відкопують ходи сполучення.

За ступенем захисту від засобів поразки фортифікаційні споруди поділяються:

– на відкриті окопи для механізованих відділень, бойової і транспортної техніки, траншеї, ходи сполучення, прості споруди для спостереження, котлованні сховища, які забезпечують захист особового складу і бойової техніки в основному від вогню стрілецької зброї противника, значно знижують ступінь ураження при вибусі звичайних і ядерних боєприпасів.

– на перекриті щілини, бліндажі, сховища, які забезпечують захист особового складу від усіх видів вогню противника, вражаючих факторів ядерної зброї, запалювальної зброї. Вони влаштовуються в усіх займаних військами районах і на позиціях при першій можливості.

За умовами обладнання польові фортифікаційні споруди поділяються на:

• котлованні;

• наземні;

• підземні.

Основним типом являються котлованні споруди. Вони можуть бути повністю або частково заглибленими. Споруди наземного типу споруджуються при високому рівні ґрунтових вод. Споруди підземного типу споруджують під землею без пошкодження поверхневого шару ґрунту.

Відповідно до застосованих матеріалів польові фортифікаційні споруди можуть бути земляними, деревоземляними, металічними, тканинними, тканинно-картонними, пластмасовими та ін.

1. Призначення, елементи позиції на відділення та послідовність його обладнання.

Фортифікаційне обладнання позиції відділення здійснюється з метою ефективного застосування штатної стрілецької зброї, бойової машини піхоти, а також захисту особового складу від усіх засобів вогневої дії противника. Обладнання окопу здійснюється особовим складом відділення з застосуванням шанцевого інструменту, зарядів вибухових речовин, засобів механізації, місцевих матеріалів і конструкцій промислового виготовлення з врахуванням захисних і маскуючи властивостей місцевості.

Окоп на відділення може обладнуватись в умовах безпосереднього зіткнення з противником або завчасно.

Окоп на відділення являє собою ділянку траншеї, яка обладнана окопами для стрільців і гранатометників, майданчиками для кулеметів, перекритою щілиною, нішами для боєприпасів і водозбірними криницями, водовідвідними канавами.

Окопи для стрільців, ручних протитанкових гранатометів і майданчики для кулеметів влаштовуються в передній крутості траншеї, з сторони противника. Вони можуть бути примкнутими і винесеними; останні призначенні для кулеметних обслуг і автоматників, які прикривають підступи до позиції.

Обладнання окопу починається після вибору позиції, яка повинна забезпечувати добрий огляд і обстріл на дистанцію дійсного вогню, маскування і потайне сполучення з тилом.

На позиції відділення обладнуються:

в першу чергу

• одиночні, (парні) окопи для автоматників, кулеметників, гранатометників;

• окоп для БМП на основній вогневій позиції;

• проводиться розчистка секторів обстрілу і спостереження;

в другу чергу

• одиночні (парні) окопи з’єднуються між собою траншеєю;

• відкопується окоп для БМП на запасній вогневій позиції;

• обладнується хід сполучення до позицій БМП;

• обладнується перекрита щілина /бліндаж/ для захисту особового складу;

в подальшому здійснюється дообладнання окопу в бойовому і господарському відношенні з метою створення побутових умов для особового складу.

Окоп на відділення при відсутності безпосереднього зіткнення з противником може обладнуватись з застосуванням інженерної техніки. Після механізованого відриття відділення дообладнує окоп вручну. Дообладнання включає очистку сектору стрільби, обладнання бійниць.

Туалет обладнується не ближче 15 метрів від окопу.

В слабких і нестійких ґрунтах при наявності часу і матеріалів окопи, траншеї і ходи сполучення закріплюються, для чого застосовуються жердини, дошки, земленосні мішки.