6. Комунальний кредит і його форми

Самостійним інститутом місцевих фінансів є комунальний кредит. Причиною існування комунального кредиту є нерівність між потребами органів місцевого самоврядування і реальними можливостями їх задоволення.

Комунальний кредит — це сукупність економічних відносин, що виникають між органами місцевого самоврядування, з одного боку, та фізичними і юридичними особами — з іншого боку, за яких місцеве самоврядування виступає частіше у ролі позичальника, рідше — кредитора. Органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснювати розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах.

Найбільш поширеною формою комунального кредиту є місцеві запозичення.

Виокремлюють дві основні групи муніципальних позик, що виконують різні функції, але доповнюють одна одну:

1) позики, призначені для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання місцевих бюджетів;

2) запозичення до бюджетів розвитку органів місцевого самоврядування, які використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об’єктів довготривалого користування територіальних громад.

7. Цільові фонди місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові фонди, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету. Порядок формування та використання цільових фондів визначається положенням про ці фонди, що затверджується відповідною місцевою радою.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи рад для забезпечення виконання своїх функцій повинні мати у своєму розпорядженні необхідний резерв бюджетних коштів. Це викликано тим, що у ході виконання бюджету може виникнути потреба у видатках, які не могли бути передбачені при складанні бюджету. Серед таких видатків може бути як усунення наслідків стихійних лих, аварій, так і запобігання їх виникненню, тощо. Обсяг резервного фонду формується у розмірі, що не перевищує 1 % видатків загального фонду бюджету. Рішення щодо доцільності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

Згідно з Бюджетним кодексом України створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

8. Фінанси комунальних підприємств

Фінанси підприємств комунальної форми власності є складовою частиною місцевих фінансів, але їм властиві певні специфічні ознаки, що залежать від особливостей форм власності. Майно підприємств комунальної форми власності є власністю місцевих органів самоврядування, тому для фінансування цих підприємств, крім власних джерел, залучаються кошти місцевих бюджетів, а також кошти, отримані в порядку перерозподілу між цими підприємствами.

Підприємства й установи комунальної форми власності функціонують як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, тому організаційно їх можна розділити на три групи:

1. Підприємства, що знаходяться на бюджетному фінансуванні (установи культури, науки, охорони здоров’я, туризму і спорту), як правило фінансуються цілком за рахунок коштів місцевих бюджетів.

2. Підприємства, що частково фінансуються за рахунок місцевих бюджетів (підприємства житлового і комунального господарства, транспортні підприємства, що належать місцевим органам влади). Усі вони значною мірою або частково фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

3. Підприємства, що функціонують за принципом самооплатності (ремонтні, ремонтно-будівельні і проектні організації).

Хоча фінанси підприємств комунальної форми власності – складова частина місцевих фінансів, у той же час вони є самостійною економічною категорією, що відбиває економічні відносини, пов’язані з поділом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів на місцевому рівні з метою більш повного задоволення житлово-комунальних потреб населення, тобто ця форма власності може самостійно забезпечувати себе фінансовими ресурсами.

Підприємства комунальної власності за своїми функціональними призначеннями поділяються на:

1. житлове господарство (житлові і не житлові будинки й окремі будівлі);

2. санітарно-технічне господарство (водопроводи, каналізація, підприємства з санітарного очищення сміття);

3. транспортне господарство (автобусні парки, трамвайні і тролейбусні депо, метрополітени і фунікулери);

4. комунальну енергетику (електро-, газо- і теплопостачання);

5. комунальне обслуговування (лазні,готелі);

6. зовнішній благоустрій (дорожнє господарство, вуличне освітлення, озеленення).

Комунальні платежі – платежі, що стягуються місцевими органами влади як плата за надані послуги фізичним та юридичним особам.

В Україні система комунальних платежів одержавлена. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад отримали право на встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів з оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, що надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.