2.4.Граматична категорія способу

Категорія способу дії − це морфологічна категорія, що виражає відношення дії, про яку йдеться у присудку речення, до об’єктивної(реальної)дійсності. Категорія способу − це один зважливих засобів вираження більш широкої категорії модальності.

Питання категорії способу не набуло остаточного вирішення у сучасній лінгвістиці. Одні лінгвісти вважають, що категорія способу представлена системою протиставлених один одному рядів форм (дійсного, наказового,умовного), інші протиставленням дійсного способу умовному чи дійсного – наказовому .

Якщо більшість лінгвістів визнають існування дійсного та наказового способів, то найбільше дискусій виникає з приводу статусу умовного способу: його наявність у категорії способу англійського дієслова чи трактування як сполуки модальних дієслів з інфінітивом. Велика кількість вітчизняних та зарубіжних дослідників визнають існування умовного способу, та їхні точки зору розходяться при визначенні кількості способів у групі Oblique Moods. Т.В. Винокурова вслід за О.І. Смирницьким виділяє чотири способи: Subjunctive I та Subjunctive II, які є синтетичними формами;Conditional Mood та Suppositional, які є аналітичними формами [2, с. 115]. Натомість Р.А. Клоуз визнає існування лише Subjunctive, тому що Conditional Mood не відрізняється від сполучень модальних дієслів з інфінітивом і виключається дослідником з дієслівної парадигми [2,с.267-268]. Деякі дослідники відмовляються від визнання факту існування категорії умовного способу в англійському дієслові. У дисертаційному дослідженні Т.Є. Шевченко провів детальний аналіз статусу умовного способу на широкому теоретичному матеріалі досліджень вітчизняних та зарубіжних лінгвістів, що дозволило досліднику зробити висновок про те, що в англійській мові умовний спосіб все частіше заміняється дійсним та фактично не вживається як словозмінна форма дієслова [6, с.15-17]. Прикладом цьому слугує твердження, що єдина його відмінність – відсутність закінчення –s у 3 особі однини Subjunctive I - майже не збереглася, тому форми, які вважаються граматистами умовним способом, є сполученнями модальних дієслів з інфінітивом, або неозначеними чи перфектними формами теперішнього чи минулого часу, кількість значень яких у цьому випадку збільшується [6 ,с. 27-32].

Різноманітність поглядів лінгвістів на граматичну категорію способу у англійській мові, призвела до того, що багато вчених намагаються вирішити цю проблему шляхом розширення парадигми способу. Так, Н.А. Слюсарева пропонує ввести “спосіб майбутності” замість існуючого традиційно майбутнього часу для сполук shall/will, should/would + основне дієслово,мотивуючи це універсальністю мисленнєвої категорії модальності, яка, як правило, супроводжує значення цих дієслів [9, с. 75]. Деякі вчені виділяють особливий “спосіб бажання”, мотивуючи його нейтралізацією значень форм способів та його граматичною синонімією в реченнях, що виражає бажання (де однаково можуть використовуватися форми індикативу, імперативу та умовного способу) [4, с.37].

У даному дослідженні прийнято точку зору, за якою граматична категорія способу англійського дієслова представлена протиставленням дійсного способу – наказовому.