2.2. Граматична категорія виду

Категорія виду спричиняє найбільші дискусії серед лінгвістів. Найпоширенішою думкою серед вітчизняних дослідників є визнання існування категорії виду у опозиції тривалих форм (continuous) формам неозначеності (non-continuous)[6, с.130]. З аналізом категорії виду пов’язано також неоднозначне трактування перфектних форм. Перфект є доволі складною формою, у лінгвістиці існують різні погляди на його граматичну природу,немає єдиного вирішення і проблема віднесеності перфектних форм до часових чи видових, також не має згоди у поглядах лінгвістів щодо змісту його значення [4, с. 15]. Перфектні форми не включаються до категорії, що утворюється протиставленням тривалих форм нетривалим, тому що існування в англійській мові перфектно-тривалої форми робить неможливим визнання перфекту такою ж видовою формою, як і тривала форма.

В.А. Слюсерева, включаючи вид дієслова в категорію аспектуальності,вслід за Г.Н. Воронцовою пропонує вважати перфектні форми окремим видом [4, с.67]. На думку Е.Я. Мороховської, лише Present Perfect можливо визнати аспектуальною формою, так як це морфологічна форма дієслова, що виражає завершеність (Perfectiveness) чи результативність (Resultiveness). Хоча, як зазначає дослідник, ці значення не є категоріальними значеннями перфекту, та і взагалі англійські перфектні часи навряд чи можуть бути визнані граматичною категорією, тому що перфекті часи не мають інваріантного значення спільного для всіх його форм. Тому Е.Я. Мороховська визнає, що Present Perfect стоїть осторонь від інших перфектних форм і лише він має аспектуальну природу [7, с. 191].

З таким трактуванням категорії виду погоджуються не всі лінгвісти. Автори “Граматики сучасної англійської мови” Р. Кверк, Дж. Ліч, С.Грінбаум, Я. Свартвік вважають, що категорія виду об’єднує 2 ряди видових протиставлень: перфект – неперфект (Perfective/Non-Perfective) прогресив –не прогресив (Progressive/Non-Progressive), тобто категорія виду представлена як чотиричленна система [1, с.90]. І.П.Іванова виділяє три видові форми із чотирьох можливих форм дієслова: тривалі, перфектні та перфектно-тривалі. Основний розряд (неозначені часи)за І.П. Івановою не несуть якої б то не було видової семантики [10,с. 62].У даному дослідженні ми притримуємося точки зору, за якою граматична категорія виду у англійській мові представлена опозицією тривалого виду (continuous): неозначеного виду (non-continuous). Перфектні форми є окремою категорією часової віднесеності. Тому видо-часова форма англійського дієслова виглядає таким чином: неозначений (Indefinite), тривалий (Continuous), завершений (Perfect), (Perfect Continuous).

2.3.Граматична категорія стану

Питання станових відносин є одним з найбільш спірних питань у граматиці. Загальновизнаним вважається, що граматична категорія стану виражає різну направленість дії по відношенню до носія дії. При цьому розуміється, що носієм дії (який у структурі речення представлений підметом) може бути як особа чи предмет, що виконує дію, так і особа чи предмет, на якого ця дія направлена.

Відповідно,в англійській мові категорія стану представлена протиставленням активного та пасивного стану та притаманна як дієсловам дії так і дієсловам стану [3,с. 76]. Співвіднесеність активу та пасиву багатьма лінгвістами пов’язується із поняттям перехідності та неперехідності. Це твердження визнається не всіма дослідниками. В останніх роботах з цієї проблеми відмічається, що немає суворої відповідності між перехідністю дієслова та вживанням його у пасивному стані. Дієслова англійської мови відзначаються багатозначністю. У деяких значеннях дієслово може бути вжите у пасивному стані, у деяких – не може [2, с. 90]. І.Б. Долініна, у систему станів включає активний, пасивний, рефлексивний та середній стани [3, с. 19-20].У даному дослідженні ми виділяємо активний та пасивний стани. Актуальним на наш погляд у даній проблемі є питання про наявність у категорії пасивного стану периферійних підсистем, що включають граматичні форми, які ще не закріпилися в літературній мові, але мають досить широке вживання, та форми застарілі, що виходять з ужитку. До першої групи периферійних словозмінних форм належать get - пасив (get – Passive), тобто форми пасивного стану, утворені з допомогою допоміжного дієслова get, але не be. The dishes got broken – Посуд розбився.

До другої групи належать форми “to be + Past Participle”, що не мають значення пасиву та вважаються застарілими формами be-перфекту. Серед лінгвістів існує думка,що get - пасив носить суб-стандартний характер і зустрічається лише в неформальній або розмовній мові [8, с. 90]. Проте матеріали досліджень Т.Є. Шевченко, А. Кулдашевата інших свідчить про те, що для сучасної англійської мови це твердження навряд чи є справедливим. На підтвердження цього факту наводяться аргументи про розгалужену парадигму get – Passive та зростання тенденції до проникнення цієї форми у різні функціональні стилі сучасної англійської мови.

Ми поділяємо думку, що граматична категорія стану в англійській мов і представлена опозицією active і passive, причому пасив включає периферійні форми get-Passive та псевдо пасивні форми.