
÷исельне ³нтегрування
функц³й одн³º¿ зм³нно¿
Чисельне ³нтегрування функц³й одн³º¿ зм³нно¿
(наближене обчислення означених ³нтеграл³в)
Нехай дана деяка функц³я f(x) на деякому в³др³зку [a,b]. Розглянемо задачу обчислення ¿¿ означеного ³нтеграла
.
ßêùî äëÿ f(x) â³äîìà ïåðâ³ñíà F(x) , то ³нтеграл обчислюºться за формулою Ньютона-Лейбн³ца
(1)
Однак F(x) для великого класу функц³й не можна виразити через елементарн³ функц³¿, тому означений ³нтеграл вже не можна обчислити за допомогою формули Ньютона - Лейбн³ца. Кр³м того, бувають випадки, коли п³д³нтегральна функц³я задаºться не анал³тично, а таблично. Тод³ використовують формули наближеного ³нтегрування, як³ називають квадратурними. Сам процес чисельного визначення ³нтегралу називають квадратурою, а в³дпов³дн³ формули - квадратурними.
²дея чисельних метод³в ³нтегрування полягаº в наступному. означений ³нтеграл
Ðèñ. 1
Ìàë. 1
можна трактувати як площу ф³гури (рис.1), обмежено¿ ординатами a ³ b , в³ссю абсцис x ³ граф³ком п³д³нтегрально¿ функц³¿ f(x) (кривол³н³йною трапец³ºю).
При наближеному обчисленн³ кривол³н³йну трапец³ю зам³няють ф³гурою, обмеженою тим самим в³др³зком [a;b] , площа яко¿ обчислюºться значно прост³ше.
Найб³льш прост³ формули чисельного ³нтегрування - формули прямокутник³в та трапец³й.
Ðèñ. 2
³äð³çîê [a;b]
розбивають на n
â³äð³çê³â [xi;xi+1]
, äå i=
. На кожному з в³др³зк³в [xi;xi+1]
площа кривол³н³йно¿ трапец³¿ зам³няºться
площею прямокутника з основою [xi;xi+1]
та висотою
.
Òîä³
(2)
ßêùî â³äð³çêè
[xi;xi+1]
р³вновелик³ : h=xi+1-xi=
(3)
Формулу (3) називають також формулою «середн³х» прямокутник³в. Якщо за висоту прямокутника взяти f(xi) àáî f(xi+1), то можна одержати формули «л³вих» та, в³дпов³дно, «правих» прямокутник³в.
Формула л³вих прямокутник³в :
.
Формула правих прямокутник³в :
.
Похибка методу прямокутник³в
( гранична абсолютна похибка, похибка квадратурно¿ формули (3) ):
,
(4)
äå
,
xÎ[a;b]
.
Ðèñ. 3
Вираз (4) для похибки показуº, що формула (3) º точною для будь-яко¿ л³н³йно¿ функц³¿, оск³льки друга пох³дна тако¿ функц³¿ дор³внюº нулю, а отже похибка теж дор³внюº нулю.
Метод трапец³й
Ðèñ. 4
роз³б’ºм
в³др³зок ³нтегрування [a;b]
íà n
р³вних частин, довжиною
.
Дуга криво¿ f(x) зам³няºться стягуючою ¿¿ хордою. В точках розбиття проведемо ординати до перетину з кривою y=f(x). К³нц³ ординат з’ºднаºмо прямол³н³йними в³др³зками. Тод³ можна зам³нити кожну з одержаних кривол³н³йних трапец³й прямол³н³йною (рис.4). Площа кривол³н³йно¿ трапец³¿ ay0ynb можна вважати наближено дор³внюº сум³ площ прямол³н³йних трапец³й.
Площа л³во¿ трапец³¿
В³дпов³дно для трапец³¿, розм³щено¿ над д³лянкою (xi-1,xi) знайдемо:
(5)
Çâ³äñè
,
àáî
(7)
Похибка методу
Гранична абсолютна похибка методу трапец³й знаходиться за формулою (8):
(8)
,
,
.
Сп³вставляючи формули (8) та (4) бачимо, що похибка формули середн³х прямокутник³в » в 2 рази менша, н³ж похибка формули трапец³й.
Програма, котра реал³зуº метод трапец³й з автоматичним вибором кроку
Метод С³мпсона
Цей метод значно точн³ший у пор³внянн³ з методами прямокутник³в або трапец³й.. Для досягнення то¿ ж точност³ в ньому можна брати менше число n д³лянок розбиття та в³дпов³дно б³льший крок h , а при одному й тому ж кроц³ h в³н даº менш³ абсолютну та в³дносну похибки.
Ðîç³á’ºì â³äð³çîê [a;b] на парне число 2n частин довжиною
(10)
Нехай точкам
розбиття x0=a
,x1,
x2...x2n=b
в³дпов³дають значення п³д³нтегрально¿
функц³¿ y0,
y1,
y2,
...y2n
( тобто yi=f(xi),
xi=a+ih,
i=
)
Ðèñ.
5
Íà â³äð³çêó [x0;x2] проведемо через три точки (x0,y0), (x1,y1), (x2,y2) параболу, якою зам³нимо п³д³нтегральну функц³ю f(x).
Р³вняння параболи
y=Ax2+Bx+C (11)
(причому значення коеф³ц³ºнт³в À, Â, Ñ нев³дом³). Якщо зам³нити площу кривол³н³йно¿ трапец³¿ на в³др³зку [x0;x2] площею кривол³н³йно¿ трапец³¿, обмежено¿ параболою (11), то можна записати
(12)
Винесемо сп³льний множник (x2-x0)
(13)
Íåâ³äîì³ êîåô³ö³ºíòè À, Â, Ñ в р³вняннях (11), (13) шукаються з умови, що при
x={x0, x1, x2}
f(x)={y0, y1, y2}
Враховуючи, що x1=(x0+x2)/2
(14)
Перемножуючи другу р³вн³сть (14) на 4 та додаючи вс³ три р³вност³, знайдемо
y0+4y1+y2=A[x02+(x0+x2)2+x22]+B[x0+2(x0+x2)+x2]+6C=
=2A(x02+x0x2+x22)+3B(x0+x2)+6C , (15)
що сп³впадаº з квадратною дужкою р³вняння (13). Отже,
(16)
x2-x0=2h
Очевидно, що для кожно¿ наступно¿ пари д³лянок одержимо таку ж формулу:
(17)
Сумуючи р³вност³ вигляду (16) та (17)по вс³х в³др³зках, одержимо :
(18)
Це ³ º формула С³мпсона. Похибка методу (формули парабол) визначаºться за формулою :
,
(19) ,
.
При написанн³ програм доц³льно формулу С³мпсона зобразити у вигляд³
,
(20)
äå
, тобто Ci=-Ci-1
; C1=1
; i=
Програма, котра реал³зуº метод С³мпсона ³з сталим кроком ³нтегрування:
h=const,
n2=20, C1=1,
.
Оц³нка похибки за правилом Рунге
Оц³нка похибки метод³в ³нтегрування за формулами (4), (8), (19) досить часто виявляºться малоефективною через труднощ³, пов’язан³ з оц³нкою пох³дних п³д³нтегрально¿ функц³¿ f(x) . Тому на практиц³ довол³ часто користуються прийомом, запропонованим Рунге. Нехай точне значення ³нтеграла , Sh - його наближене значення, обчислене за одн³ºю з квадратурних формул з кроком h , Sh/2 - наближене значення ³нтеграла, обчислене за тою ж формулою з кроком h/2.
Граничн³ значення абсолютних похибок можна записати у вигляд³ :
,
(22)
k
- порядок точност³ формули ;
, (23)
Ì
- добуток стало¿ на пох³дну .
В³дпов³дно можна записати
I=Sh+Dh=Sh+hkM=Sh/2+
,
I=Sh/2+Dh/2=Sh/2+ .
В³дн³мемо ц³ р³вност³:
Sh/2-Sh=hkM-M
=M
(2k-1)
.
Одержимо оц³нку похибки за правилом Рунге ( враховуючи (23)):
.
(24)
Користуючись формулою (24), можна уточнити наближене значення ³нтеграла, вважаючи, що:
.
(25)
Формулу (25) називають формулою екстраполяц³¿ за Р³чардсоном.
Оц³нка похибки за методом Рунге для формул прямокутник³в та трапец³й (к=2):
,
для формул С³мпсона (к=4):
.
Прийом багатократного зменшення кроку та оц³нки похибки (24) можна запрограмувати та одержати алгоритм автоматичного вибору кроку для наближеного обчислення ³нтеграла з заданою точн³стю.
Правило Рунге використовують, якщо задаºться гранична абсолютна похибка обчислення ³нтегралу.
Для одержання достатньо ефективно¿ програми (при оц³нц³ похибки за правилом Рунге) сл³д враховувати наступне. В формулах прямокутник³в, трапец³й ³ С³мпсона при подвоºнн³ числа крок³в нема необх³дност³ обчислювати значення п³д³нтегрально¿ функц³¿ знову в ус³х вузлах с³тки, оск³льки вузли с³тки, одержан³ при числ³ крок³в n , º вузлами с³тки ³ при числ³ крок³в 2n.
²Сторична дов³дка: Рунге.
Карл Давид Рунге (1856-1927) народився в Н³меччин³. В³н був четвертим, молодшим сином в заможн³й родин³ купц³в. Його батьки надавали перевагу англ³йськ³й мов³ ³ привчили сина до англ³йських погляд³в на життя. Вони прид³ляли особливу увагу спорту, виховуючи в хлопчику впевнен³сть в сво¿х силах ³ г³дн³сть. Молодий Рунге - високий, з чудовою ф³гурою, був до того ж винятковим ковзанярем. Все своº профес³йне життя в³н пров³в у Н³меччин³ - в Мюнхен³, Берл³н³, Гановер³ нарешт³, у Гетт³нген³. Близьким ³ гарячим другом Рунге протягом усього його життя був Макс Планк. Але усе ж Рунге вважав себе в ³нтелектуальному в³дношенн³ посл³довником Вейерштраса. Його рання робота з теор³¿ функц³й була виконана п³д кер³вництвом Леопольда Кронекера, але незабаром Рунге занурився в задач³ спектроскоп³¿ й астроф³зики, якими в основному ³ займався надал³. Майже ус³ його значн³ роботи в³дносилися до цих областей, але в³н н³коли не припиняв вважати себе математиком. Його ³нтереси поступово сфокусувалися на питаннях точност³, обробки ³ перетворення даних
Прикладна математика, як ¿¿ розум³в ³ застосовував Рунге, в³др³знялась в³д науки його сучасник³в. Його зовс³м не ц³кавило суворе математичне трактування моделей, виведених ³з ф³зичного досв³ду ³ дуже мало ц³кавили математичн³ методи, що у той час використовувалися в техн³ц³. В³н головним чином хот³в займатися теор³ºю ³ практикою чисельних метод³в, роблячи при цьому особливий наголос на практику. Деякими з його метод³в користуються ще ³ сьогодн³, особливо методом Рунге - Кутта для р³шення диференц³альних р³внянь. Проте математики не визнавали Рунге членом свого цеху; не визнавали його сво¿м ³ ф³зики. У результат³ в³н довго не одержував г³дно¿ ун³верситетсько¿ посади. У 1904 р. при ³нтенсивному сприянн³ з боку Планка ³ Фел³кса Клейна Рунге одержав м³сце професора в Гетт³нген³; це була перша (³ остання) професорська посада з прикладно¿ математики в Н³меччин³. У деякому сенс³ в³н був творцем ц³º¿ дисципл³ни й у т³ часи залишався в н³й ºдиним практикуючим викладачем. Не дивлячись на сво¿ л³беральн³ пол³тичн³ погляди п³д час першо¿ св³тово¿ в³йни, Рунге одержував все б³льше визнання серед колег по профес³¿, ³ в 1920 р. П³тер Дебай рекомендував його як свого спадкоºмця на зав³дування кафедрою, яку сам залишав, тому що Рунге був «ºдиною людиною в Гетт³нген³, спроможною керувати ф³зичним закладом».
Рунге в³д³йшов в³д справ у 1925 р., нав³ть не залишивши якогось талановитого студента, що побажав би вивчити його форму прикладно¿ математики, яку сьогодн³ ми назвали б чисельним анал³зом. В³н перебував у доброму здоров'¿ аж до своº¿ смерт³ в 1927 р. Рунге лишив двох син³в, чотирьох емансипованих дочок ³ залишився в с³мейн³й пам'ят³ д³дусем, що робив ст³йку на руках на святкуванн³ свого с³мдесятир³ччя.
Метод Гауса
Формулу Гауса називають формулою найвищо¿ алгебра¿чно¿ точност³, абсциси xi при ³нтерполяц³¿ ( наближенн³, зам³н³ ) функц³¿ f(x) вибираються з умови забезпечення м³н³мально¿ похибки ³нтерполяц³¿. В метод³ Гауса ³нтеграл
(1)
зводиться до вигляду
,
(2)
причому точне значення ³нтегралу зам³няºться на наближену квадратурну формулу.
Це зведення в³дбуваºться у наступн³й посл³довност³. У формул³ (1) зм³нна x çàì³íÿºòüñÿ íà
.
(3)
Òîä³
.
(4)
³ з врахуванням (2) можна записати, що:
.
(5)
В формул³ (2) коеф³ц³ºнти Ai та абсциси ( вузли ) ti вибираються в залежност³ в³д числа цих вузл³в). Значення n нев³домих ti º коренями так званих пол³ном³в Лежандра. Вузли ti розташован³ на ³нтервал³ (-1,1), завжди симетрично в³дносно нуля. Вс³ вагов³ коеф³ц³ºнти додатн³, а ¿х сума дор³внюº 2.
n |
i |
ti |
Ai |
1 |
1 |
0 |
2 |
2 |
1 ; 2 |
|
1 |
3 |
1 ; 3 2 |
0,77459667 0 |
5/9 8/9 |
4 |
1 ; 4 2 ; 3 |
0,86113631 0,33998104 |
0,34785484 0,65214516 |
5 |
1 ; 5 2 ; 4 3 |
0,906179846 0,538469310 0 |
0,236926885 0,478628670 0,568888889 |
Для достатньо гладко¿ п³д³нтегрально¿ функц³¿ формула Гауса (5) забезпечуº високу точн³сть вже при невеликому числ³ вузл³в n . Для оц³нки похибки обчислень за формулою Гауса з n вузлами користуються формулою:
,
.
Наприклад, при
n=2
;
n=3
.