3. Правила конфігурації

Правила конфігурації використовуються для присвоєння значення параметра залежно від його наявності в бізнес-функціях, бізнес-процесах або комбінацій останніх у бізнес-моделі.

(Приклад правила конфігурації:

Якщо був визначений варіант бізнес-функції «Опрацювання замовлення на покупку в ЕОД (Електронний обмін даними)», то значення параметра «Електронний обмін даними» налагоджується на «так».)

4. Правила статичного режиму

Контроль є одним із компонентів бізнес-процесу і використовується для моделювання варіантів. Під терміном «варіант» слід розуміти умову. В результаті умови з’єднуються з вхідними стрілками на діаграмах мереж Петрі. На додаток до тексту в діаграмі умова може також містити значення, яке встановлюється шляхом використання правил. Якщо значення логічної умови «Хибно», то в результаті така неактивна гілка «дерева» мережі Петрі подається в затемненому вигляді.

Оскільки ці правила можуть бути визначені всередині моделі бізнес-функції, то можливим стає динамічне конфігурування біз­нес-процесу.

Ролі та обов’язки

Роль є функцією, що може бути реалізована тільки тими працівниками, за якими ця функція закріплена. Ролі і, якщо необхідно, обов’язки можуть бути пов’язані з роботами, бізнес-процесами, організаційними компонентами і бізнес-функціями. За допомогою ролей визначається, які працівники (групи працівників) уповноважені на виконання певної роботи (або мають відповідні обов’язки).

Розрізняють два типи ролей:

• «Ролі за організаційними одиницями» є функціями працівників, що пов’язані з організаційними одиницями у специфічній для замовника організаційній діаграмі (проектній моделі), наприклад:

— фахівець із закупівель;

— фахівець із продажу;

— менеджер;

— планувальник;

— комірник.

• «Ролі за бізнес-функціями» є такими функціями працівників, які виконуються у межах визначених бізнес-функцій, наприклад:

а) бізнес-функція: продаж

ролі: фахівець із продажу;

секретар;

б) бізнес-функція: робота із забезпечення матеріалами

ролі: менеджер;

комірник.

Обов’язок являє собою деяку задачу, за допомогою якої специфікується роль (тобто функція, виконувана групою працівників), наприклад:

— «Доступність для рекомендації»;

— «Необхідність у консультації»;

— «Необхідність в інформуванні»;

— «Прийняття остаточного рішення»;

— «Виконання»;

— «Контроль виконання».

З роботою можуть бути пов’язані не більше шести ролей. Для кожної ролі можна задати не більше шести обов’язків.

Ролі й обов’язки наслідуються на нижніх рівнях бізнес-процесів. Якщо для деякого бізнес-процесу одна роль використовується для всіх обов’язків у всіх роботах, то достатньо пов’язати цю роль і відповідні обов’язки з даним процесом. Спадкування ролей і обов’язків не застосовується до організаційних компонентів і бізнес-функцій.

Модель бізнес-організації

Модель бізнес-організації — це опис організаційної структури та структури персоналу організації. Структура персоналу може бути описана на абстрактному рівні за допомогою опису ролей або на конкретному рівні — зіставленням працівників і організаційних одиниць.

Модель бізнес-організації має такі цілі:

• одержати уявлення про поточну і, по можливості, майбутню (цільову) організаційні структури і задокументувати їх;

• одержати уявлення про зміни в структурах підрозділів компанії залежно від розташування їх у загальній системі й задокументувати їх;

• зробити можливим створення інтерфейсу користувача корпоративної системи в розрізі працівників або виконуваних функцій, що полегшується накладанням організаційної моделі на модель бізнес-процесу.

Модель бізнес-організації має такі характеристики:

• організаційна модель складається з низки організаційних компонентів. З цими організаційними компонентами можна співвіднести ім’я, тип і текст;

• між організаційними компонентами можуть бути встановлені функціональні відношення. З такими функціональними відношеннями можна співвіднести текст;

• організаційна модель може складатися з однієї або біль- ше організаційних схем. Дані схеми можуть співвідноситися одна з одною за допомогою визначення компонентів суб- діаграм;

• користувачі й функції, які ними виконуються, можуть співвідноситися з організаційними компонентами;

• організаційні моделі можуть визначатися за фазами оптимізації так, щоб створити наочне уявлення про ефект проекту накладання бізнес-процесів на організацію.

У загальному випадку модель підприємства включає такі об’єкти:

а) основні дані;

б) референтні моделі;

в) проектні моделі.

Перш ніж скористатися деякою референтною моделлю та побудувати на її основі для конкретного підприємства проектну модель, треба спочатку ввести деякі основні дані (рис. 2.13). По-перше, повинна бути визначена версія, на основі якої створюватиметься модель. По-друге, компоненти, що використовуються в моделях, мають бути визначені як основні дані. Останні включають такі складові, як бізнес-функції, бізнес-процеси та правила. Ці основні дані розміщуються в так званому архіві, що містить конструктивні блоки для моделей, які створюватимуться.

Потім створюються референтні моделі, що являють собою використання досвіду й типології організацій із найвищою ефектив­ністю моделювання. Кожна референтна модель складається з моделі бізнес-функцій, моделі організації і моделі бізнес-процесів. Ці моделі описують бізнес-функції в організації, ієрархічну структуру організації та робочий стан дій, необхідних для виконання бізнес-функції. Моделі бізнес-функцій і моделі бізнес-процесів референтних моделей побудовані шляхом копіювання з архіву, в якому ці компоненти були визначені. Далі створюються проектні моделі, що являють собою структуру певної організації. Ці моделі подібні до референтних моделей, за винятком того, що вони є прив’язаними до однієї конкретної організації. У проектних моделях також можна визначити варіанти бізнес-функцій, що подають різноманітні засоби виконання бізнес-функцій. Для цих варіантів можуть бути визначені зв’язки оптимізації, які наводять оптимальні шляхи, що ними потрібно йти, переходячи від одного засобу роботи до більш оптимізованого засобу.

Підсумовуючи, можна зробити такі висновки:

1) референтні моделі складаються з ряду компонентів, доступних в архіві (як визначено в бізнес-об’єкті Основні дані);

2) проектні моделі часто засновані на референтних моделях;

3) проектні моделі складаються з ряду компонентів, доступних в архіві (або нещодавно включених, або отриманих за допомогою референтних моделей);

4) референтні моделі можуть бути засновані на проектних моделях.

Рис. 2.13. Зв’язок між об’єктами моделювання