3. Тематика доповідей

1. Головні|чільні| цілі діяльності організації.

2. Властивості особистості і вплив середовища на поведінку співробітників в організації.

3. Делегування повноважень – основа взаємозв'язку між рівнями управління підприємством. Види повноважень.

4. Структури організації, горизонтальний і вертикальний розподіл праці.

4. Завдання|задавання| Завдання № 1

Керівник підприємства ВАТ «ФЕНІКС» – жінка, що має певний досвід, добилася великих успіхів, створивши власний багатопрофільний бізнес. Проте у міру розширення напрямів бізнесу і збільшення рисок діяльності її увага поступово перемкнулася на підприємництво, а управління внутрішніми організаційними справами звелося до розпоряджень. Кінець кінцем виявилось, що жодне внутрішнє питання не може бути вирішений співробітниками фірми без її безпосередньої участі. Але вона не встигає їх вирішити, а якщо і вирішує, то допускає помилки із-за: неправильно пізнаної проблеми; нав'язування рішень, в основі яких може лежати конформізм або надмірна імпульсивність. Підлеглі вимушені працювати «в чеканні» - доки керівник визволиться, щоб вирішити поточні питання, які вони могли б вирішити самі, маючи на те повноваження. Оскільки ці питання накопичуються, керівник вирішує їх в поспіху, не особливо замислюючись про наслідки.

Причини, які привели до даної ситуації:

1) дії з принципу «краще зробити| самому, чим переробляти за іншим», інакше на стадії контролю об'єм|обсяг| роботи може збільшитися із-за «переробок»;

2) небажання ділитися з|із| працівниками владою;

3) недовір'я підлеглим;

4) звичка особисто вирішувати всі питання.

Ситуація, що склалася, свідчить про необхідність перегляду системи делегування в організації злагодженої і ефективної роботи всього колективу і своєчасної реалізації управлінських рішень|вирішень|.

Завдання|задавання|: розробити заходи по усуненню даної проблемної ситуації, враховуючи наступне|слідуюче|.

1. Переходячи до методу делегування повноважень, керівник не лише|не тільки| визначає терміни виконання, якість і обсяги роботи, але і кінцеві|скінченні| результати, наділяючи працівників відповідальністю за повну|цілковиту| реалізацію управлінського рішення|вирішення|. Вони обумовлюють|обмовляють| форму представлення результатів, обсяги робіт, винагороду. Працівникові надається право на ризик і помилку, тобто|цебто| право самому вибирати якнайкращий|найкращий| спосіб досягнення результатів. Він лише|тільки| обмовляє, який грошовий фонд|фундацію| можна витрачати, радиться, з|із| ким вступати в контакт, прояснює|проясняє| для себе право підпису необхідної документації, процедуру узгоджень, підготовки документів, ведення переговорів, виходу до вищого керівника з|із| ініціативами або за рішеннями|вирішеннями|. Якщо всі ці повноваження йому так чи інакше делегуються, то працівник отримує|одержує| свободу організаційного, фінансового, юридичного і психологічного маневру, визволяючи|звільняти| керівника від детального «догляду|огляду|» цього управлінського циклу. Керівник також отримує|одержує| свободу маневру у вирішенні перспективних і стратегічних проблем.

2. Головні|чільні| передумови ефективності делегування – чіткий контроль роботи і строга|сувора| дисципліна. Мистецтво передачі повноважень залежить від сприйнятливості до нових ідей, готовності передати вирішення певних питань нижчій ланці управління, здатності|здібності| довіряти нижчій ланці управління, прагнення здійснювати загальний контроль. Розглядаючи|розглядувати| делегування як один з елементів організаційної структури управління, слід доводити цей процес до чіткого розподілу повноважень і відповідальності по нижчих рівнях управління. Це дозволить керівникові середньої і нижньої ланки приймати рішення, що підвищують ефективність організації в цілому|загалом|.

Суть принципів делегування повноважень зводиться до наступного|слідуючого|:

- передача повноважень повинна здійснюватися відповідно до очікуваного|сподіваного| результату; підлеглий повинен володіти достатніми повноваженнями для досягнення необхідного результату;

- передача повноважень повинна здійснюватися по лініях управління, щоб|аби| кожен підлеглий знав, хто|хто| конкретно його уповноважив, перед ким|хто| він несе відповідальність;

- передаються лише повноваження; вища посадова особа продовжує нести відповідальність за дії підлеглого.

Делегування повноважень – це не спосіб піти від відповідальності. Це форма розподілу управлінської праці, що дозволяє підвищити його ефективність. Делегування полегшить роботу керівника, але|та| не зніме з нього обов'язку прийняти остаточні рішення, того обов'язку, який і робить|чинить| його керівником. Делегування повноважень дозволяє керівникові впливати на хід змін|перемін| в діяльності організації.

Завдання № 2

Виберіть добре відому Вам фірму|фірма-виготовлювач| і спробуйте проаналізувати всі складові внутрішнього середовища на певному етапі діяльності.

Завдання № 3

Вивчите організаційну структуру управління університету, де| Ви навчаєтеся. Побудуйте|спорудіть| її схематичну модель і визначите достоїнства і недоліки|нестачі| такої структури. Як, на вашу думку, її можна удосконалити і наскільки доцільно це робити|чинити|?

Завдання № 4

Побудуйте|спорудіть| модель управління можливої організації|фірма-виготовлювача| по принципах департаментизації| традиційної системи (лінійно-функціональна) або дивізіональної| системи (штабна, ринкова, продуктова) з|із| визначенням кожному підрозділу дерева цілей і задач, що характеризують технологічні особливості, делегування повноважень і закріплення економічних ресурсів.

Змістовий модуль 6