Тема 5. Доходи і видатки державного бюджету. Місцеві фінанси

Лекція 5. Доходи і видатки державного бюджету. Місцеві фінанси

Державний бюджет України - важлива складова державних фінансів. За допомогою державного бюджету здійснюється акумуляція фінансових ресурсів і їх використання для виконання функцій держави, які закладені в Конституції України та в інших нормативно-правових та законодавчих актах. Мобілізація фінансових ресурсів у доходну частину державного бюджету здійснюється переважно за рахунок податкових надходжень від юридичних та фізичних осіб, а також за рахунок неподаткових платежів, доходів від операцій з капіталом тощо. Видатки бюджету здійснюються з метою забезпечення соціально-економічного розвитку країни, за рахунок видатків державного бюджету фінансується соціальний захист населення, соціальна сфера, наука, освіта, оборона, управління, економічна діяльність, що потребує державної підтримки, діяльність держави на міжнародному рівні. Отже, роль і значення державного бюджету важко переоцінити.

Державний бюджет - це план формування та використання державних фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, передбачених Конституцією, які здійснюються органами державної влади, органами влади автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване групування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

На різних етапах бюджетного процесу здійснюються відповідні дії.

1. Бюджетне планування:

- складання проектів бюджетів різних рівнів;

- розроблення індивідуальних і зведених кошторисів витрат для бюджетних установ;

- взаємозв'язок державних планів економічного і соціального розвитку країни та фінансових планів міністерств і відомств;

- забезпечення єдиного порядку складання бюджетів окремих регіонів, зведених місцевих бюджетів, бюджетів областей і Автономної Республіки Крим у консолідований державний бюджет.

2. Процес виконання бюджету:

- організація поточної роботи в кожному фінансовому органі;

- коригування фінансування витрат згідно з надходженнями доходів і із затвердженим бюджетним розписом;

- складання періодичних звітів про виконання бюджету.

3. Аналіз виконання бюджету:

- надходження доходів за кожним видом;

- фінансування витрат за кожним конкретним напрямом;

- виявлення відхилень від затверджених планових показників.

4. Статистичне оброблення бюджетних показників:

- аналіз динаміки формування доходів і здійснення витрат державного бюджету;

- аналіз складу і структури доходів і витрат державного бюджету;

- розроблення прогнозних показників розвитку бюджетного процесу, у тому числі прогнозування основних джерел формування доходів та здійснення витрат за кожним конкретним напрямом.

Для полегшення відображення бюджетного процесу та аналізу його виконання розроблена бюджетна класифікація - єдине систематизоване, функціональне групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками (економічна сутність, функціональна діяльність, організаційний устрій тощо). Це забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівняльність бюджетних даних і дозволяє здійснювати аналіз та вдосконалення бюджетного процесу. Критерієм класифікації за доходами є економічне значення джерел доходів бюджету в загальній сукупності податків і обов'язкових платежів, а за видатками - цільове використання бюджетних коштів.

Загальна структура бюджетної класифікації містить складові, які стосуються:

1) доходів бюджету;

2) видатків бюджету (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення);

3) фінансування бюджету;

4) державного боргу.

Згідно із бюджетною класифікацією джерелами формування доходів бюджету є:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- трансферти.

Класифікація видатків бюджету наступна:

- функціональна класифікація, яка пов'язана з функціями держави, на виконання яких спрямовуються кошти державного бюджету;

економічна класифікація пов'язана з економічною характеристикою операцій, на проведення яких призначені видатки. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки та капітальні (видатки розвитку); відомча класифікація призначена для визначення основних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів; програмна класифікація призначена для формування бюджету за програмно-цільовим методом.

Класифікацій фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів для покриття дефіциту державного бюджету, який виникає у разі перевищення видатків над доходами та напрями використання грошових коштів, у разі виникнення профіциту, що утворюються в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками, класифікація містить розділи:

- фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власниками боргових зобов'язань: фінансування за типом боргового зобов'язання - за коштами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Місцеві фінанси, їх сутність, функції та значення

Становлення та ефективне функціонування інституту органів місцевого самоврядування тісно пов'язане із виконанням функцій, закріплених за ними, а також функцій, делегованих від центральної влади. Серед них - забезпечення суспільних інтересів і потреб на місцевому рівні, сприяння соціально-економічному розвитку територій. Наявність цих важливих завдань, що покладаються на місцеві органи влади і ними ж реалізуються, є об'єктивною причиною потреби цих органів у відповідних фінансових ресурсах.

За своєю економічною сутністю місцеві фінанси - це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на місцевому рівні систему фондів фінансових ресурсів, забезпечують здійснення місцевими органами влади своїх повноважень, надання ними послуг соціального характеру та супроводжуються виникненням економічних відносин між всіма учасниками цих процесів.

Головним суб'єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.

В інших країнах головними суб'єктами фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є муніципалітети, комуни, регіони, департаменти, провінції, області, округи та інші адміністративно-територіальні утворення.

Об'єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.

Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств та інші. Місцеві органи влади також можуть формувати фінансові ресурси шляхом отримання банківських кредитів, розміщення місцевих позик тощо.

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси автономної Республіки Крим, фінанси області, фінанси міст Києва і Севастополя, фінанси міста, фінанси району, області, району в місті, фінанси села, фінанси селища.

Місцеві фінанси реалізують свою економічну сутність через функції, які вони виконують, а саме:

• розподіл і перерозподіл ВВП. Поряд із державним регулюванням діяльності соціально-економічної сфери здійснюється її муніципальне регулювання. Місцеві органи влади у сфері своєї компетенції здійснюють нормативне регулювання соціально-економічної діяльності суб'єктів господарювання, які діють на їх території.

• формування фіскальної політики на місцевому рівні Фіскальна політика дає змогу формувати фінансові ресурси для розв'язання завдань, що покладаються на місцеві органи влади. Фіскальна політика на місцевому рівні загалом спрямовується державою, але окремі її складові формуються фіскальною діяльністю місцевих органів влади, яка може здійснюватись на їх розсуд. Вони, наприклад, можуть вводити місцеві збори, податки тощо. Зазвичай така діяльність має свої економічні обмеження.

• фінансування громадських послуг. Ефективність реалізації даної функції залежить, головним чином, віл стану фінансів місцевих органів влади. Сучасна модель надання таких послуг громадянам базується на диверсифікації та поєднанні різних форм організації господарської діяльності, що є визначальним чинником її ефективності та динамічного розвитку. Держава надає лише певний мінімум набору та обсягів суспільних послуг, які може підтримувати суспільство, оплачуючи їх за рахунок податків. Тому державний сектор орієнтується на основні стандартні потреби і не може своєчасно і оперативно реагувати на швидку зміну всього спектра споживчого попиту. Органи місцевого самоврядування та комунальні підприємства беруть на себе функцію вироблення таких необхідних суспільних послуг, виробництво яких є або стало неможливим у приватному секторі і заповнення багаточисельних прогалин у структурі незадоволеного попиту.

* забезпечення економічного зростання територій. Вплив фінансів місцевих органів влади на економічне зростання здійснюється через капітальні витрати, діяльність на ринках позичкового капіталу, нерухомості та землі. У структурі видатків місцевих бюджетів України за останні роки відбуваються якісні зміни, що позитивно впливають на економічне зростання територій.