2 Методика розрахунку часу подвійного обороту і зменшення міжкадрового інтервалу
Для спрощення розрахунків звичайно використовуються довідкові дані IEEE, що містять значення затримок розповсюдження сигналів в повторювачах, приймачах-передавач і різних фізичних середовищах (таблиця 1.3). Бітовий інтервал позначений як bt.
Комітет 802.3 прагнув максимально спростити виконання розрахунків, тому дані, приведені в таблиці, включають відразу декілька етапів проходження сигналу. Наприклад, затримки, що вносяться повторювачем, складаються із затримки вхідного трансивера, затримки блоку повторення і затримки вихідного трансивера. Проте в таблиці всі ці затримки представлені однією величиною, названою базою сегменту.
Щоб не потрібно було двічі складати затримки, що вносяться кабелем, в таблиці даються подвоєні величини затримок для кожного типу кабелю.
У таблиці використовуються також такі поняття, як лівий сегмент, правий сегмент і проміжний сегмент. Пояснимо ці терміни на прикладі мережі, приведеної на малюнку 1.1. Лівим сегментом називається сегмент, в якому починається шлях сигналу від виходу передавача кінцевого вузла. На малюнку 1.1 це сегмент 1. Потім сигнал проходить через проміжні сегменти 2-5 і доходить до приймача найбільш видаленого вузла найбільш видаленого сегменту 6, який називається правим. Саме тут у гіршому разі відбувається зіткнення кадрів і виникає колізія.
Малюнок 1.1 – Приклад мережі Ethernet, що складається з сегментів різних фізичних стандартів
З кожним сегментом пов'язана постійна затримка, названа базою, яка залежить тільки від типу сегменту і від положення сегменту на шляху сигналу (лівий, проміжний або правий). База правого сегменту, в якому виникає колізія, набагато перевищує базу лівого і проміжних сегментів. Окрім цього, з кожним сегментом пов'язана затримка розповсюдження сигналу уздовж кабелю сегменту, яка залежить від довжини сегменту і обчислюється шляхом множення часу розповсюдження сигналу по одному метру кабелю (у бітових інтервалах) на довжину кабелю в метрах.
Розрахунок PDV полягає в обчисленні затримок, що вносяться кожним відрізком кабелю (приведена в таблиці затримка сигналу на 1 м кабелю умножається на довжину сегменту), а потім підсумовуванні цих затримок з базами лівого, проміжних і правого сегментів. Загальне значення PDV не повинне перевищувати 575.
Оскільки лівий і правий сегменти мають різні величини базової затримки, то у разі різних типів сегментів на видалених краях мережі необхідно виконати розрахунки двічі: один раз прийняти як лівого сегменту сегмент одного типу, а в другій – сегмент іншого типу. Результатом можна рахувати максимальне значення PDV.
Розрахунок PDV зводиться до наступного:
у мережі виділяється шлях найбільшої довжини;
якщо довжина сегменту не максимальна, то розраховується подвійний (кругове) час проходження в кожному сегменті виділеного шляху по формулі: ts=L?t1+t0, де L – довжина сегменту в метрах (при цьому треба враховувати тип сегменту: початковий, проміжний або кінцевий);
якщо довжина сегменту максимальна, то з таблиці для нього береться величина затримки tm;
сумарна величина затримок всіх сегментів виділеного шляху не повинна перевищувати 575 бітових інтервалів;
потім необхідно виконати ті ж дії для зворотного напряму вибраного шляху (тобто, вважаючи кінцевий сегмент початковим, і навпаки);
якщо затримки в обох випадках не перевищують 575 бітових інтервалів, то мережа працездатна.
Якщо у вибраній вами конфігурації мережі шлях найбільшої довжини не такий очевидний, то подібні розрахунки необхідно виробити для всіх шляхів, що претендують на найбільшу затримку сигналу. У будь-якому випадку подвійний час проходження відповідно до стандарту недостатньо, щоб зробити остаточний висновок про працездатність мережі.
Щоб визнати конфігурацію мережі коректної, потрібно розрахувати також зменшення міжкадрового інтервалу повторювачами, тобто величину PVV.
Для розрахунку PVV також можна скористатися значеннями максимальних величин зменшення міжкадрового інтервалу при проходженні повторювачів різних фізичних середовищ, рекомендованими IEEE і приведеними в таблиці 1.4. Ця величина не повинна бути менше, ніж 49 бітових інтервалів. Для обчислень тут також використовуються поняття початкового сегменту і проміжного сегменту (кінцевий сегмент не вносить внеску в скорочення міжкадрового інтервалу, оскільки пакет доходить по ньому до приймаючого комп'ютера без проходження репітерів і репітерних концентраторів).
Для розрахунку скорочення міжкадрового інтервалу можна скористатися значеннями максимальних величин зменшення міжкадрового інтервалу при проходженні репітерів (репітерних концентраторів) різних фізичних середовищ приведеними в Таблиці 1.4.
Розрахунок PVV зводиться до наступного: підсумовуючи величини скорочень міжкадрового інтервалу для найбільшого шляху у вибраній конфігурації і порівнюючи суму з граничною величиною в 49 бітових інтервалів, ми можемо зробити висновок про працездатність мережі.
Такі ж обчислення проводяться і для зворотного напряму по цьому ж шляху.