- •Тема 5-6. Транспортні договори
- •1. Загальні положення про транспортні договори
- •Види транспортних договорів.
- •Правове регулювання договорів перевезення.
- •2. Договір перевезення вантажу Поняття та загальна характеристика договору перевезення вантажу.
- •Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань з перевезення вантажу
- •Відповідальність сторін.
- •Порядок і розмір відшкодування збитків
- •Комерційні та інші акти.
- •3. Договір перевезення пасажира та багажу Поняття та загальна характеристика договору
- •4. Договір чартеру (фрахтування)
- •5. Договір транспортного експедирування
Відповідальність сторін.
У разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення вантажу, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю між ними, якщо інше не передбачено законом. ЦК України визначає лише загальні умови відповідальності перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача за порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення вантажу. Детальніше питання відповідальності регулюються транспортними кодексами (статутами).
Відповідальність перевізника настає у разі:
ненадання транспортного засобу;
втрати, нестачі, пошкодження, псування вантажу;
прострочення доставки вантажу;
подачі під навантаження непридатного транспортного засобу тощо.
Втратою вантажу слід вважати протиправну невидачу перевізником вантажу протягом строків, встановлених транспортними кодексами і статутами, внаслідок його вибуття з-під відання перевізника (фізичної загибелі, крадіжки тощо) або затримання в дорозі. Втраченим вважається вантаж, якщо він не виданий на вимогу одержувача: на залізничному і річковому транспорті - протягом 30 днів після спливу строку його доставки; на повітряному транспорті
протягом 10 днів з моменту закінчення строку доставки; на автомобільному транспорті – протягом 10 днів з дня прийняття вантажу (при міжміському перевезенні - протягом 30 днів після закінчення строку доставки); при перевезенні в прямому змішаному перевезенні
після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення. Якщо вантаж, що вважається втраченим, прибув після спливу зазначених вище строків, одержувач вантажу повинен його прийняти і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами чи статутами (ч. 2 ст. 919 ЦК України). Однак у такому випадку перевізник не звільняється від відповідальності за прострочення доставки вантажу.
Нестача вантажу - де видача перевізником одержувачу вантажу в меншій кількості, ніж було прийнято за одним транспортним документом від відправника. Нестача вантажу може бути наслідком несправності транспортних засобів, а також протиправних дій працівників перевізника або третіх осіб.
Псування вантажу – це хімічні та (або) біологічні зміни вантажу, а пошкодження - це зміни його фізичного стану, що сталися внаслідок недотримання правил транспортування вантажу (температурного режиму, розміщення, упаковки тощо) і негативно позначаються на можливості його подальшого використання.
Однією з умов відповідальності перевізника є наявність у його діях чи бездіяльності вини у заподіянні шкоди. Законодавець, зазвичай, виходить з презумпції вини перевізника в заподіянні збитків. Зокрема, в ч. 2 ст. 924 ЦК України зазначено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Подібні положення містять транспортні кодекси й статути.
Відповідальність перевізника завжди є обмеженою, оскільки відшкодуванню підлягають лише фактично заподіяні збитки. Так, на залізничному транспорті перевізник несе відповідальність за втрату чи недостачу вантажу лише в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо перевізник доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження – у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість (п. 114 Статуту залізниць України). У будь-якому випадку сума збитків не може перевищувати вартості втраченого вантажу.
У разі втрати вантажу перевізник відшкодовує не лише збитки, а й стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення, транспортними кодексами (статутами), не підлягають відшкодуванню.
Відправник несе відповідальність за:
незабезпечення завантаження маршруту;
невикористання наданого транспортного засобу;
несвоєчасне пред'явлення вантажу;
затримку завантажувальних робіт, що проводяться засобами відправника;
пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, з неправильним зазначенням його найменування або властивостей;
неправильне зазначення в накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача тощо.
На одержувача покладається відповідальність за:
здавання після вивантаження неочищеного рухомого складу або контейнерів;
пошкодження і втрату вагонів, контейнерів, перевізних пристосувань (піддонів, строп тощо), що належать перевізнику;
затримку в прийманні вантажу, здійсненні розвантажувальних робіт тощо.