Суть та функції

У широкому розумінні слова, символ — це образ. Він несе в собі певний зміст, невід'ємний від образу, але не тотожний йому За Юнґом, «те, що ми називаємо символом, це термін, ім'я або зображення, які можуть бути відомими в повсякденному житті, але мають специфічне додаткове значення поряд зі своїм звичайним змістом»-*⁸. У структурі символу предметний образ і зміст виступають як дві сторони однієї медалі, які можна розуміти тільки поєднуючи їх. Юнґ наводить приклад з індійцем, який, після повернення з Англії, розповідає друзям, що англійці поклоняються тваринам, оскільки в англійських церквах він побачив зображення орлів, биків, левів. Він не знав значення цих євангельських символів, які походять із видіння пророка Ієзекііля³⁹. СИМВОЛ - ЦЕ ІДЕЙНО-ОБРАЗНА СТРУКТУРА, ЯКА МІСТИТЬ У СОБІ В ПРИХОВАНІЙ ФОРМІ ВСІ МОЖЛИВІ ПРОЯВИ РЕЧІ АБО ЯВИЩА, ДЛЯ ЯКОЇ ВІН (СИМВОЛ) Є УЗАГАЛЬНЕННЯМ І НЕ-РОЗГОРНУТИМ ЗНАКОМ.

Символи незамінні та суттєві компоненти політичної культури. Політична символіка — це сукупність символів, які в образно-процесуальній формі відображають або ідеалізують світ політики. їхня незамінимість обумовлена тими функціями, які вони виконують у політичному житті.

1. Функцією символів є функція експресії. Ця функція виявляється в усіх ситуаціях, де йдеться про залучення емоцій, про їхнє стимулювання та спрямування в позитивному чи негативному напрямку. Символи в політиці виявляють і демонструють два аспекти, два полюси: ідеологічний та емоційний. Перший представляє та викликає ідеї, апелює до свідомості індивіда, другий — викликає емоції та в такий спосіб насичує перший, ідеологічний аспект почуттями. З іншої сторони, ідеологічний аспект політичної символіки забезпечує емоції змістом і цінностями, можливо, тому символічні тексти дуже рідко бувають емоційно нейтральними, їх неможливо сприймати та інтерпретувати об'єктивно. Саме з цією фунцією пов'язував символи Фромм. Символи — це, перш за все, відчуття. ■«Мова символів — це мова, за допомогою якої ми виражаємо внутрішній стан, немовби він був якимось чуттєвим сприйняттям реальності»⁴⁰.

2. Символи виконують функції засобів спілкування, у

процесі комунікації вони покликані представляти той чи інший об'єкт, соціальну спільноту, ідею тощо. Вони необхідні тому, що ідеї та емоції, які ними представлені, немодклнво сприймати або передавати інакше, не через символи. Комплексні ідеї, абстрактні політичні цінності, невловимі емоційні асоціації, якщо обмінюватися ними в інформаційному просторі за допомогою звичайної мови потребують довгої, складної, важкої вербалізації, виявляються незрозумілими для більшості людей, на кого спрямовані ці повідомлення. Символи ж передають їх синтетичним, скороченим шляхом, апелюючи безпосередньо до емоцій та напівсвідомих асоціацій, оминаючи Інтелектуальне впорядкування. А тому символи прискорюють процес спілку­вання.

Вони мають ще одну рису, яка суттєво полегшує комуніка­цію. Йдеться про високу естетичну цінність символів. Вони привабливі, церемоніальні, апелюють до почуття прекрасного в людині. Символічне повідомлення з готовністю сприймається не тільки тому, що воно відсилається в привабливій формі, а ще й тому, що церемоніальний характер повідомлення підкрес­лює його надзвичайну цінність і значимість.

Отже, символи не тільки переносять значення, а утверд­жують цінності та ідеї, збагачують їх р?чоціями, тим самим стимулюють до дій. Викликаючи певні емоції, згуртовуючи їх навколо певних ідей і цінностей, символічне повідомлення підштовхує людину до дії. Саме тому символи завжди присутні в процесі політичної мобілізації. Вони відіграють роль регулятора та каталізатора соціальної дії, активні в організації думок і почуттів людини, спрямовують і перетворюють їхній потенціал на політичні дії.

3. Символи виконують пізнавальну функцію, організо­ вують концепції та ідеї в конкретні форми, а це дозволяє чіткіше уявити те, що інакше взагалі дуже важко зрозуміти. Символічна за формою модель держави, наприклад, служить загальним каркасом, у межах якого люди організовують своє уявлення про політичне та соціальне оточення, і саме це визначає їхні дії.

4. Символи відіграють важливу роль у соціальному контролі. Вони виражають моральні принципи, принципи політичної віри, виправдовують існуючий або бажаний соціальний (політичний) порядок. Звертання до таких загальновизнаних символів, як Біблія або Коран, пам'ять про

Поігітмчма

символіка

244

245

сшямціп

померлих або «історична необхідність» можуть бути могутнім засобом впливу на поведінку людини. У політичному контексті символи добираються та сполучаються так, щоб довести людину до досягнення нею бажаного стану, щоб вона сприй­мала події в бажаному напрямку, щоб у неї виникали певні емоції, які б у свою чергу стимулювали б певні дії. Посилаю­чися як на верховні на такі символічні цінності, як воля Бога, воля народу, воля більшості, об'єктивні закономірності, держава стверджує певні цінності, соціальні норми та цілі, легітимізує соціальний порядок.

Символом може бути будь-який об'єкт, який використо­вується для індексування значення, яке йому не властиве та не виводиться з нього безпосередньо. Як символ може викорис­товуватися слово, жест, фраза, подія, людина, будова, місце­вість. Об'єкт набуває ознак символу тоді, коли люди наділяють його значенням, ціншспо. За межами цього значення символ втрачає свою силу.

У політиці люди мають справу з т. зв. значимими (я£ш/ї-сапі) символами, тобто такими, яким різні індивіди як по­одинці, так і всі разом надають одного й того самого значення⁴¹. Саме вони дають можливість людям спілкуватися. Серед них є такі, які позначають фізичні об'єкти, конкретні явища, іноді це звичайні дефініції предмету — імена, ярлики, знаки, тобто т. зв. референтні символи, які зменшують шкалу значень та емоцій, які асоціюються з інформацією. Внутрішнього зв'язку між символом і тим, що він символізує, може й не бути. «Наприклад прапор може бути знаком якоїсь країни, але при тому особливий колір прапору не пов'язаний з самою країною, яку він представляє. Умовно прийнято, що кольори служать для позначення певної країни, і ми переводимо зоровий образ прапора в поняття цієї країни, ...на ґрунті умовно сформованої асоціації»⁴². Ці символи економні, конкретні, не завжди претендують на особливе емоційне залучення, створюють міцні асоціації, які фактично не залишають свободи вибору, свободи фантазії.

Більш цікавими є об'єкти, яким люди надають значення, що відрізняється від конкретного змісту, до якого їх можна віднести. Це символи конденсаційні (терміни «референтний» і -«конденсаційний» запозичені в Марка Едельлипш)*³, вони розширюють діапазон значень та емоцій, подвійні за значенням, несуть із собою сильні емоційні асоціації, пропонують трансформувати старий досвід та емоційну підтримку на нові

об'єкти. Наприклад символ «Уотергейт» є цікавим не тим, що він позначає апартаменти, які розташовані біля Вашінгтону, а тим, що він визнається як знак, який асоціюється з політич­ними подіями у 1972 р., які призвели до втрати лідерства Демократичною партією США. Це не просто позначення місця, це символічна конструкція, яка виникає в процесі соціальної взаємодії. Символ «Уотергейт» не має точного та такого, що можна спостерігати фізично, об'єкта віднесення, референта. Такий символ підсумовує, узагальнює, «конденсує» досвід людини. Це відбувається в кількох випадках.

По-перше, такі символи виникають тоді, коли в нових несподіваних обставинах люди не знаходять адекватних цим подіям символів. У таких умовах символ виникає стихійно з факту самої ситуації. Попросту тому, що це місце виявилося локалізацією подій, великого політичного скандалу, «Уотер-гейт» став символізувати не тільки ці події, а й взагалі зловживання владою. Так само символ «Чорнобиль», позначає не лише місце на території України неподалік Києва, а еквівалент кризового стану, катастрофи. У словосполученні «духовний Чорнобиль» він виявляється символом не тільки екологічної катастрофи, а явища більш широкого та набагато емоційнішого, ніж просто «надзвичайне положення районного масштабу». Конденсаційні символи ймовірно виникають тоді, коли люди опиняються в новій ситуації та зустрічаються з незнайомими обставинами, обставинами без чітких асоціацій. Так економічні стандарти 70-х р., з якими Америка ще не зустрічалася, призвели до появи символу «стагфляція», а впроваджений на початку 80-х р. економічний курс РональЬа Рейґана був названий «рейґаномікою», ці терміни стали символами свого часу.

По-друге, конденсаційні символи виникають тому, що їх наполегливо пропонують і захищають політичні лідери, політичні коментатори, засоби масової інформації. Президенти, наприклад, намагаються заручитися підтримкою свого курсу, позначаючи його відмінність від курсу іншого президента (Вільсон — * І Іова Свобода», Рузвельт — ■* Новіш курс», Ліндон Джонсон — «Велике суспільство», Рейґан — «Новий почин»).

По-третє, до появи нових політичних символів призводить незадоволена потреба вирізнятися серед людей, утвердитися в своїй соціальній ідентичності. У ситуації, коли група опиняєть­ся в незадовільному становищі (реальному або уявному, з точки

Політична

246

_І

247

Політична

СИМВОЛІКА

зору представників цієї фупи), фупа намагається позбутися свого символічного іміджу за допомогою нових символів. Члени «чорного» руху в С1ІІА вважали, що символ педго (неф) є занадто переобтяжений Історичними посиланнями негатив­ного змісту; а тому протягом 60-70-х р. активно заперечували цей символ, проголошуючи себе Ьіаск (чорними). За допомогою засобів масової інформації, цей символ стає загальновживаним для ідентифікації представників цієї раси та вносить «друге дихання» в групову свідомість, спрацьовує для солідаризації «чорного» руху в США, спрощує політичну мобілізацію та стимулює участь багатьох представників раси в політичному русі за свої громадянські права⁴¹.

Типологія політичних символів

Зробити типологію політичних символів доволі складно, для цього необхідно відповісти на кілька запитань. Хто є відправником політичних символів? Влада, яка їх створює та охороняє законом, або групи чи політичні організації? Якими є найсуттєвіші матеріальні носії політичних символів — засоби масової інформації? Які ідеологічні коди сховані за тими чи іншими системами політичних символів? Хто є адресатом політичних символів, суспільство загалом чи великі соціаль­ні групи — нації, класи, маси? Поєднати відповіді на ці запитання в одній типології неможливо, хоча можна виділити типології за різними основами поділу. Перш за все класи­фікувати політичні символи можна за значенням елементів, які визначають риси політичної системи. Ідучи від загального до специфічного, така класифікація передбачає наступну ієрар­хічну структуру.

1. Символи національно-державного рівня (прапор, герб, гімн, Україна, Конституція). Кожна нація створює та поважає свої власні національно-державні символи. У них знаходять свій прояв вікові традиції політичної культури. «Характерними ознаками державних символів можна вважати здатність знака або звукового ряду лаконічною формою виражати ідеї, як правило, політичного характеру, які займають відповідне становище в пануючій ідеології, етнопсихології, у системі загальнолюдських цінностей тощо; офіційність закріплення цих знаків або звукових виражень у законодавстві країни як символів державного суверенітету, які означають, що держава

встановлює порядок їхнього використання та систему право­вого захисту (наприклад кримінальну відповідальність за глумління над державними символами України)»⁴⁵. Мета такої символіки — викликати почуття національної гордості, об'єднати громадян навколо масштабної державної ідеї, дати можливість людям відчути могутність своєї держави. Міністр закордонних справ Франції Ламартін у 1848 р. казав: «Якщо ви віднімете в мене трикольоровий прапор, то віднімете в мене половину могутності Франції як тут, у самій країні, так і за її кордонами»⁴⁵.

Проблема національно-державної символіки набуває дуже специфічного змісту в епоху «формаційної ломки», яка супроводжується болісним процесом відмови від старої символіки та формування нової або повернення традиційної, що викликає неоднозначну реакцію в суспільстві.

Поряд із прапором, держава в уявленні своїх громадян та іноземців ототожнюється з її гербом. Як правило, центральним елементом гербу виступає зображення рослин (наприклад кедр — у гербі Лівана, кленовий лист — у Канади), не менш часто в державних гербах зустрічаються зображення тварин (лев — у гербі Великобританії, орел — у США, Німеччини, Росії). Одне з центральних місць серед державних символів займають національні гімни. Це офіційні патріотичні символи, специ­фічні -«музичні еквіваленти» гербу, прапору країни. Гімн — де своєрідна «візитна картка» нації.

Традиційно національні символи України — синьо-жовтий стяг, герб — Тризуб та Національний гімн -«Ще не вмерла Україна» (слова Павла Чубинського, музика Миколи Вербиць-кого). Конституція України 1996 року (Ст. 20) своїми положеннями підтвердила зведення в ранг державних символи української національної символіки.

2. Символи, які асоціюються з нормами, структурами, ролями політичного режиму ( Президент, Верховна Рада, «одна людина — один голос»).

3. Ситуаційні символи, які мають відношення до

• політичних авторитетів або просто відомих політичних фігур (адміністрація президента Леоніда Кучми, «дніпро­ петровський клан у політиці України», рейтанівська адмініс­ трація, феномен Жиріновського);

• політичних курсів і окремих політичних проблем (проблема Криму, проблема заборгованості з заробітної ачатні, Чорнобильська проблема).