12. Особливості змішаних форм правління

Змішані республіки поєднують в собі ознаки як президентською, так і парламентською республік Її головна риса – подвійна відповідальність уряду перед президентом і перед парламентом. Подібна система у Франції, Австрії, Португалії, Фінляндії, Польщі, Болгарії, Хорватії, Словенії. Ця форма правління ефективна за умови, якщо президент, парламентська більшість і уряд дотримуються однієї політичної орієнтації, а якщо протилежною, то може бути конфлікт. Ситуація в Україні – тому підтвердження. Згідно поправок до Конституції, прийнятих в грудні 2004г., Україна стала президентсько-парламентською республікою, в якій значно посилилася роль парламенту, зокрема, у формуванні уряду. Проте поправки, прийняті в надзвичайній політичній ситуації кінця 2004г., містили ряд суперечливих пунктів, унаслідок чого новому парламенту, вибраному у вересні 2007г., має відбутися обов'язковоповернеться до конституційних проблем.

13. Конфедерація

Конфедерація — союз держав, кожний член якого зберігає незалежність, має власні органи державної влади та управління, але водночас створює спеціальні органи для координації діяльності в певних, чітко визначених сферах (насамперед військовій, рідше зовнішньополітичній, економічній та інших сферах).

Часом термін конфедерація помилково використовується замість федерація. Конфедерація це країна або утворення схоже у своїй пірамідальній структурі на федерацію але з не таким могутнім центральним урядом. Конфедерація може складатися з країн-членів, що тимчасово делегують свій суверенітет, які у своїх повноваженнях можуть вважатися цілком суверенними і залишають право на вихід. Хоча конфедерація це «вільне подружжя» але, дійсно, різниця з федерацією не є виразною.

США спершу були засновані як конфедерація, підписавши Акт Конфедерації, але пізніше перетворилися на федерацію, ратифікувавши сучасну Конституцію США у 1789 році. Громадянська війна в Америці може розглядатися, як війна між прихильниками федеративного і конфедеративного єства цієї держави.

Європейський Союз не можна віднести до конфедерації, оскільки це насамперед економічний союз, який складається з ряду країн, які зберігають свійсуверенітет.

Через етап конфедерації пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація — Сенегамбія, 1981-1989 pp.

14. Федерація

Федерація (лат. fœderatio - об'єднання, союз) - форма державного устрою, при якій частини федеративної держави є державними утвореннями, що володіють юридично певною політичною самостійністю.

Федеративній державі, на відміну від унітарної, є дві системи вищих органів влади (федеральні і суб'єктів федерації); поряд з федеральною конституцією суб'єкти федерації мають право приймати свої нормативні правові акти установчого характеру (наприклад, конституції, статути, основні закони); вони наділені правом приймати регіональні закони; у суб'єктів федерації, як правило, є власне громадянство, столиця, герб та інші елементи конституційно-правового статусу держави, за винятком державного суверенітету.

При цьому суб'єкт федерації не має права виходу зі складу федерації (сецесії) і, як правило, не може бути суб'єктом міжнародних відносин. Суб'єкти федерації можуть мати різні найменування, які, як правило, визначаються історичними або правовими чинниками: штати, провінції, республіки, землі або федеральні землі (як у Німеччині та Австрії) і інше. Федерацію слід відрізняти від конфедерації, яка є міжнародно-правовим союзом суверенних держав. Однак на практиці розрізнити правову природу тих чи інших утворень буває вельми скрутно.

Можна виділити найбільш загальні риси, що характерні для більшості федеративних держав:

Територія федерації складається з територій її окремих суб'єктів: штатів, кантонів, республік.

У союзній державі верховна законодавча, виконавча і судова влада належить федеральним державним органам. Компетенція між федерацією та її суб'єктами розмежовується федеральною конституцією.

У деяких федераціях суб'єкти мають право прийняття власної конституції, мають свої вищі законодавчі, виконавчі і судові органи.

У більшості федерацій існує єдине загальфедеральне громадянство і громадянство федеральних одиниць [2].

Основну загальнодержавну зовнішньополітичну діяльність у федераціях здійснюють федеральні державні органи. Вони офіційно представляють федерацію в міждержавних відносинах (США, ФРН, Бразилія, Індія та ін.)

Обов'язковою ознакою федеративної форми вважається двопалатна структура федерального парламенту. Одна палата розглядається як орган загальнофедерального представництва, депутати в неї обираються з усієї країни. Друга палата покликана представляти інтереси членів федерації.

Однак ні демократія, ні федералізм в такому розумінні духу Конституції не присутні. Суверенітет, цілісність, єдина система державної влади і централізація управління, як відомо, характерні для унітарної держави. Федерацію ж відрізняють, як мінімум, можливість її суб'єктів самостійно, без будь-якого втручання центральної влади утворювати (формувати) власні органи державної влади та наявність взаємного розмежування предметів ведення і повноважень. Все це є в російській Конституції і навіть в аргументації Ухвали Конституційного Суду, але рівно ніякого впливу не робить на його висновки, абсолютно їм суперечачи. Та й важко уявити, щоб розглянутий механізм призначення губернаторів хоч скільки відповідав принципам федералізму. Якщо ті ж самі норми Конституції, на які посилається Конституційний Суд, читати по-іншому, то ніякої єдиної, в сенсі унітарної, системи державної влади там не виявиться. Насправді мова йде про дві системи державної влади - системі федеральних органів і системі органів державної влади суб'єктів Російської Федерації, кожна з яких має власні повноваження.

- Особлива думка судді Конституційного Суду Російської Федерації Анатолія Леонідовича Кононова (Постанова Конституційного Суду РФ від 21.12.2005 року № 13-П [3]).