Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Загальні поняття на екзамен.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
24.11.2019
Размер:
48.52 Кб
Скачать

Демокра́тія  — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обраних представників (представницька демократія).

Іноді демократію визначають також як набір ідей і принципів, що стосуються свободи, власне, вона і являє собою інституціональну свободу. У формулюванні 16-го президента США Авраама Лінкольна, демократія — врядування «іменем народу, силами народу і для народу».

 1. Демократія — це така структура суспільства, де кожній особі гарантовано громадянські й політичні свободи, а індивід сприймається як політична цінність, вища за державу та її інститути. Піднісши окрему особу до рангу найвищої політичної цінності, демократичний принцип базується на тому, що розвиток і розквіт суспільства залежить від рівня розвитку індивідуальності її громадян. Тому найважливішими ознаками демократії є свобода (як першооснова людського існування) і політична рівність.    2. Суттєвою ознакою демократії є політичний плюралізм. Це — один із принципів суспільного устрою, згідно з яким суспільно-політичне життя має включати багато різних взаємозалежних і водночас автономних соціальних і політичних груп, партій і організацій, ідеї й програми яких постійно зіставляються. Плюралізм передбачає право кожної політичної організації дотримуватися будь-яких поглядів і зобов´язує поважати інші думки. Політичний плюралізм — це не тільки багатопартійність. Він включає й політичне суперництво, конструктивне опонування різних політичних сил, яке можливе лише за наявності офіційного визнання опозиції як самостійного політичного інституту й необхідної противаги політичним силам, які стоять при владі. Відповідно до принципів політичного плюралізму, ніхто не може володіти монополією на незаперечну істину, на єдиний рецепт досягнення добробуту.    3. Демократія неможлива без справді вільних виборів громадянами своїх представників до органів державної влади, без відвертої критики і зміни керівників держави, якщо вони не виправдали довіри народу.    4. Основна відмінність демократії як форми організації політичного життя суспільства (зокрема, від тоталітаризму) полягає у ставленні до свободи вибору, яка для демократичної системи є умовою існування, а для тоталітарної — загибеллю. Свобода вибору стає реальним принципом демократії тоді, коли вона здійснюється на ґрунті багатопартійності. Тільки в такому разі громадянам забезпечується можливість вибору програми суспільного розвитку й участі в реалізації її.    Безпосередня (пряма) демократія — форма, за якої громадяни особисто беруть участь у здійсненні державної влади. На відміну від представницької, ця форма передбачає пряме волевиявлення народу під час вироблення й прийняття певних державних рішень.    Демократія залишається найефективнішим способом організації суспільно-політичного життя. Вона може не тільки породити суперечності й конфлікти, а й подолати їх, створити атмосферу взаємоповаги й забезпечити прогресивний розвиток суспільства від сваволі державних органів, інших політичних структур і посадових осіб. Якщо принципом тоталітаризму є повне підпорядкування індивіда державі, неподільне панування загального над одиничним, то демократія, хоч би якою була її класова природа, здебільшого ставить наголос на індивідуальному. Права людини в демократичній організації суспільства розглядаються як найвища політична цінність. У свою чергу, права людини тісно пов´язані з її обов´язками, свобода — з відповідальністю. Нерозривність демократії, свободи й відповідальності може забезпечити лише правова держава.    Важлива ознака демократичного устрою — реальне функціонування принципу поділу влад.    Формально три види влади (законодавча, судова і виконавча) зберігаються і за тоталітарних режимів тією мірою, якою зберігається парламент, суд і уряд як державні органи. Але тільки формально. Унаслідок зрощення з державою партія тримає під безумовним впливом і контролем усі три влади. На практиці члени парламенту, суду й уряду є членами однієї й єдиної партії, яких вона контролює організаційно. Роль трьох державних влад стає суто виконавчою, адже всі вони виконують рішення керівництва партії.    Принцип поділу влад передбачає реальне функціонування трьох однаково повноправних видів влади. Водночас кожна влада не є зовсім незалежною від двох інших і не користується монопольними повноваженнями у своїй галузі діяльності, оскільки певною мірою вони обмежуються повноваженнями інших гілок влади.    Демократія існує в конкретних організаційних і правових формах — представницькій і безпосередній (прямій).    Представницька демократія — головна форма здійснення державної влади через виборні органи і вільно обраних представників, які не тільки діють від імені своїх виборців, а й звітують перед ними. її повноваження обмежуються тим колом питань, які, відповідно до конституції, вимагають вирішення самим народом.

Лібера́льна демокра́тія або Констутиційна демократія (інша назва - поліархія) є формою суспільно-політичного ладу - правовою державою на основі представницької демократії, в якій воля більшості та здатність обраних представників здійснювати владу обмежені в ім'я захисту прав на дотримання належних правових процедурприватну власністьнедоторканність особистого життясвободу словасвободу зібрань і свободу віросповідання. Ці ліберальні права закріплено у вищих законах (таких, як конституція чи статут, або ж у прецедентних рішеннях, ухвалених верховними судовимиінстанціями), що, у свою чергу, наділяють різні державні та громадські органи повноваженнями з метою забезпечення цих прав.

  1. Квазідемократія

при добавлении к существительным Квазі образует существительные со значением ложности или мнимости того, что названо мотивирующим именем существительным

Квазідемократії: визначення поняття

Термін «квазідемократії», на мій погляд, краще всього підходить для позначення режимів, що претендують на демократичність, але при цьому так чи інакше відхиляються від моделі ліберальної демократії, оскільки дозволяє охопити всі їх підвиди. Адже якщо виходити із значення латинського слова quasi (як би, нібито, без малого), то квазідемократії - це і помилкова, уявна демократія, і майже демократія. Однак у будь-якому випадку мова йде про порівняння з демократією, тому, щоб розкрити зміст даного поняття, перш за все слід визначити, що тут мається на увазі під демократією.

Згідно Л.Даймонда, ліберальна демократія має такі властивості.

«1. Реальна влада належить - як фактично, так і відповідно до конституційної теорією - виборним чиновникам і призначуваним ними особам ...

2. Виконавча влада обмежена конституційно, а її підзвітність забезпечується іншими урядовими інститутами ...

3. У ліберальної демократії не тільки не зумовлені заздалегідь результати виборів, не тільки при проведенні останніх велика частка опозиційного голосування та існує реальна можливість періодичного чергування партій при владі, але й жодної дотримується конституційних принципів групі не відмовлено в праві створювати свою партію і брати участь у виборчому процесі ...

4. Культурним, етнічним, конфесійним та іншим меншинам, так само як і традиційно дискримінованою групам більшості не заборонено (законом або на практиці) висловлювати власні інтереси в політичному процесі та використовувати свої мову і культуру.

5. Крім партій та періодичних виборів, є безліч інших постійних каналів вираження і представництва інтересів і цінностей громадян ...

 

6. На додаток до свободи асоціацій і плюралізму, існують альтернативні джерела інформації, в тому числі незалежні ЗМІ ...

7. Індивіди володіють основними свободами, включаючи свободу переконань, думок, обговорення, слова, публікації, зборів, демонстрацій і подачі петицій.

8. Всі громадяни політично рівними ... а згадані вище особисті та групові свободи ефективно захищені незалежної позапартійної судовою владою ...

9. Влада закону захищає громадян від свавільного арешту, вигнання, терору, тортур і невиправданого втручання в їх особисте життя ... «(17).

Режими, де відсутні якісь з перерахованих вище властивостей, не можуть вважатися ліберально-демократичними. Разом з тим не всі вони є і квазідемократії. У квазідемократії, як і у демократії, мається «мінімальна умова» - наявність формальних демократичних інститутів (загальних виборів, поділу влади, політичних партій). Іншими словами, квазідемократія - це тип політичного устрою, так чи інакше спотворює зміст ліберальної демократії при збереженні її зовнішніх форм.

  1. Керована демократія

Керована демократія (англ. guided democracy, managed democracyрос. имитационная демократия, управляемая демократия) — система державного устрою, при якій демократичні права та свободи регулюються та обмежуються згідно з інтересами правлячої еліти. При наявності зовнішних ознак демократії, існують приховані від громадськості механізми впливу на політичний процес. Реальне управління та прийняття рішень відбуваються незалежно від демократичних інститутів.[1][2]

Теледемократія

Теледемократія (TELEDEMOCRACY) - поняття, що виникло в кінці 1960-х рр.., Може розглядатися в якості форми демократії, попередньої електронної демократії. Теледемократії означає можливість участі громадян в тих чи інших політичних дебатах шляхом одночасного використання телебачення і телефону.