8 Авторитаризм та автократія

Автократія (грец. αυτός - сам, κράτος - влада) - форма політичного режиму держави, де вища державна влада належить одному суб'єкту. Даний суб'єкт - глава держави - є джерелом і носієм суверенітету державної влади. Суверенний суб'єкт має вищу законодавчу, виконавчу і судову владу. Населення, у тому числі економічно панівний соціальний клас, прямої правової участі в утворенні державних органів не бере, або ця участь носить формальний характер і суттєво не впливає на функціонування державних інститутів. Автократичні форми держави характеризуються також міцною централізованою владою, при яких місцеві органи є лише виконавцями волі вищих органів.

Автократію за способом заміщення глави держави можна класифікувати такий:

Спадкову автократію (абсолютна монархія);

Легальну автократію, що виникає в результаті виборів осіб (інституцій), яким надаються необмежені повноваження;

Нелегальну автократію, що виникає внаслідок насильницького захоплення влади.

В залежності від обсягу функцій управління громадським життям (в тому числі її економічною сферою), прийнятих на себе державними органами, автократії поділяються на:

Тоталітарні - засновані на моральній підтримці більшості населення, припускають його формально-демонстраційне участь у формуванні органів державної влади та активне втручання держави в усі сфери суспільного життя;

Авторитарні - прояв відносної самостійності держави і його апарату, поза залежності останніх від певних соціальних сил. Втручання авторитарної держави в суспільне життя обмежене, як правило, лише політичною сферою.

До автократії відносять деспотії Стародавнього Сходу, імперії Риму, Візантії, абсолютні монархії.

9. Тотаризм

           - Комплекс уявлень про суспільство як про соціальному організмі, побудованому за єдиним зразком, з єдиними, абсолютно однаковими нормами і правилами поведінки для всіх людей; своєрідний соціальний ідеал загальної одноманітності, до якого намагаються наблизитись тоталітаристам всіх часів і народів з метою встановлення свого матеріального і духовного панування над іншими людьми.

Тоталітарний режим - (від франц. "Totalitaire", лат. "Totus" - весь, цілий) - крайній прояв авторитарного режиму, при якому держава прагне до встановлення абсолютного (тотального) контролю над різними сторонами життя кожної людини і всього суспільства в цілому, використовуючи при цьому переважно примусові засоби впливу. УРАХУВАННЯМ виник в XX в. Його характеризують: панування однієї офіційної ідеології, переслідування інакомислення; обмеження політичних свобод, заборона політичних партій та легалізація діяльності партії влади, зрощення державного і партійного апарату; жорстка централізація державного управління, придушення регіональної самостійності і скасування місцевого самоврядування; розпалювання соціальної та національної ворожнечі; розв'язування терору по відношенню до власного народу; тотальний контроль над усіма сферами суспільного життя, її одержавлення; придушення економічної свободи, сфери приватних інтересів, невиправдане втручання держави в економіку; мілітаризація; твердження тоталітарної "законності" та ін Тоталітаризм існує у вигляді таких державних режимів, як расистський, фашистський, військово-диктаторський. УРАХУВАННЯМ зберігаються в деяких державах Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Африки. Крайнім проявом тоталітаризму, що характеризується агресивністю, схильністю до розв'язування воєн і базується на націоналістичної і расової ідеології, зведеної в ранг офіційної (державної), є фашистський режим.