16.Назвість ознаки такого явища як емпатія.

Емпатія – надзвичайно складне, багатогранне поняття, що означає: осягнення емоційних станів іншої людини; психічний процес, який дає змогу зрозуміти чужі переживання (емпатія як механізм пізнання); дію індивіда, що допомагає йому особливим чином побудувати спілкування (емпатія як особливий вид уваги до іншої людини); здібність, властивість індивіда, його здатність проникати в психічний стан іншої людини, з якою вступає в контакт ( емпатія як характеристика особистості, тобто емпатійність).

Характеристики індивіда здатного до емпатії: проявляє терпимість до вираження емоцій іншою людиною; здатність глибоко вникати в суб’єктивний внутрішній світ свого співрозмовника, не розкриваючи при цьому власного настрою та світу; готовий адаптувати своє сприймання до сприймання іншої людини з метою досягнення ще більшого розуміння того, що з нею відбувається.

17. Назвіть ознаки такого явища як симпатія.

Симпатія (від грец. Sympatheia - потяг, внутрішнє розташування) - стійке схвальне емоційне ставлення (див. Емоції) людини до інших людей і явищ, що виявляється у привітності, доброзичливості, замилуванні, що спонукає до спілкування, надання уваги, допомоги і т. п. зазвичай виникає на основі спільних поглядів, цінностей, інтересів, моральних ідеалів. Може виникнути і як наслідок виборчої позитивної реакції на привабливу зовнішність, поведінку, риси характеру іншої людини (див. Атракція). У своїй динаміці симпатія може досягати напруженості, переходячи в пристрасне захоплення або міцну прив'язаність, а може закінчитися охолодженням, розчаруванням, перейти в антипатію і неприязнь. У міжособистісних відносинах симпатія є одним з факторів інтеграції людей і збереження психологічного комфорту.

18. Назвіть ознаки такого явища як каузальна атрибуція.

Каузальна атрибуція – інтерпретація необхідної суб’єкту інформації шляхом приписування партнеру по взаємодії можливих почуттів, причин і мотивів поведінки. У пошуках відповідних атрибуцій (причин) люди мотивуються двома основними потребами: потребою сформувати логічно обґрунтований погляд на світ і потребою здобути контроль над навколишнім оточенням. Здатність передбачити, як інші люди будуть поводитися, служить у результаті задоволенню обох вказаних потреб. У деяких теоріях атрибуції також звертається увага на ідею контрастних уявлень, коли « поганій людині» приписуються негативні риси, а сам сприймач оцінює себе за контрастом як носія найбільш позитивних рис.

Характер атрибуцій залежить від того, виступає суб’єкт сприймання учасником якої – небудь події чи є спостерігачем. Було виявлено, що спостерігач частіше використовує особистісну атрибуцію, а учасник більшою мірою схильний пояснити те, що відбувається, обставинами.

Типи атрибуції:

• Особистісна атрибуція – причина приписується особисто тому, хто здійснює вчинок;

• Об’єктна атрибуція – причина приписується об’єкту, на який спрямована дія;

• Обставинна атрибуція – пичина приписується обставинам.