64. Пояснити значення для особистості та фахівця культурної компетентності.

Культурна компетентність - рівень адаптованості людини до культуного, комунікаційного, техногенного та ін. сучасного середовища, її вміння орієнтуватися у інформаційному потоці, правильно використовувати отриману інформацію для прийняття рішень.

Культурна компетентність передбачає високу міру соціалізованості та інкультурованості індивіда, що дозволяє йому достатньо вільно комунікуватися у сучасному полікультурному глобалізованому світі. При цьому культурна компетентність включає знання і прийняття національних та загальнолюдських цінностей, які лежать в основі поведінки особистості.

Культурна компетентність містить такі можливості, типи поведінки та практичної діяльності, які дають індивідам змогу ефективно взаємодіяти з іншими індивідами, соціокультурне середовище яких відрізняється від їх особистого походження та виховання. Для цього слід мати повагу до людей і розуміння культурної різниці між ними.

Нові умови життя, нові вимоги до майбутнього фахівця, нові прийоми прийняття на роботу вимагають вдосконалення підходів до підготовки сучасного фахівця. У цьому контексті володіння крос-культурною компетентністю стає необхідністю для майбутнього фахівця.

Випускники зі сформованою крос-культурною компетентністю матимуть змогу успішно долати професійні проблеми та взаємодіяти з колегами та клієнтами, які належать до різних культур, що дасть їм можливість зайняти своє місце в сучасному світі та сприятиме ефективному функціонуванню в аграрній галузі.

65. Пояснити значення для особистості та фахівця невербальних засобів спілкування.

Невербальна (несловесна) комунікація — це система знаків, що використовуються у процесі спілкування і відрізняються від мовних засобами та формою виявлення.

Невербальні засоби спілкування можуть підсилювати або ослаблювати взаємодію.

На особливості невербальної символіки, як і вербальної, впливають, окрім зазначених, також інші фактори. Відомо, що соціальне становище людини, її престиж залежать від кількості жестів, якими вона користується. Якщо суб'єкт займає високе соціальне становище, він, як правило, користується переважно мовними засобами. Людина, яка менш освічена і має нижчий професійний статус, в розмові частіше покладається на жести, а не на слова. Загалом чим вище соціально-економічне становище людини, тим менше у неї розвинута жестикуляція й бідніші рухи тіла для передавання інформації.

При безпосередньому спілкуванні важливим засобом є також мова міміки та жестів, яка не тільки доповнює та збагачує, індивідуалізує звичайну мову, але інколи, наприклад, при спілкуванні глухонімих людей, й замінює її. Відомо, що одне й те саме слово, наприклад привітання, може бути вимовлене з безліччю найрізноманітніших відтінків, які передаються з допомогою міміки, жестів, інтонацій і відображають найтонші переливи людських настроїв і почуттів.

66. Пояснити значення для особистості та фахівця рефлексивних умінь.

Рефлексивні вміння передбачають здійснення педагогом контрольно –оцінної діяльності, спрямованої на себе, на осмислення і аналіз власних дій.

Рефлексивні уміння: аналіз особистої діяльності. Основна увага приділяється на вміння правильно сформувати ідеї, вирішувати завдання відповідно до певних умов, уміння проаналізувати певні причини, які виникають під час діяльності.

До виховного потенціалу рефлексивних умінь варто віднести такі її особливості:

– рефлексивні уміння як здатність людини до аналізу, осмислення і переосмислення своїх відносин із навколишнім світом, є необхідною складовою частиною особистісного розвитку;

– рефлексивні уміння дають змогу людині свідомо регулювати, контролювати свою поведінку та усвідомлювати її значення для інших людей;

– рефлексивні уміння сприяють цілісності та динамізму внутрішнього життя людини, а також справляють позитивний вплив на сферу міжособистісних взаємин.

Отже, рефлексивні уміння – це вид діяльності, спрямований на самопізнання й усвідомлення того, як особу сприймають інші люди. У процесі педагогічної діяльності рефлексивні уміння спрямовують на аналіз та коригування педагогічних технологій, які застосовують для досягнення конкретної мети навчально-виховного процесу, а також на особистість педагога.