
- •Тема 1: « Історія виникнення і розвиток реклами»
- •Тема 3: «Реклама і суспільство : етика регулювання і відповідальність»
- •Тема 4: « Процес сприйняття реклами»
- •Тема5:«Законодавчі нормативні акти та правила реклами»
- •Тема 6: Закон України « про охорону прав на знаки для товарів і послуг»
- •Тема 7: Закон України « Про інформацію»
- •Тема 8: «Захист авторських прав у рекламі»
- •Тема 9: « Міжнародна реклама і менеджмент»
- •Тема 11: «Модель елементів процесу комунікації»
- •Тема12: «Роль маркетингових комунікацій у просуванні товару»
- •Тема13:«Фактори ефективних маркетингових комунікацій»
- •Тема15: «Класифікація реклами на основі життєвого циклу товару»
- •Тема17: «Реклама в інтернеті»
- •Тема18: «Роль реклами в стратегії маркетингу»
- •Тема 19: «Різні підходи до створення брендів в Америці та Європі»
- •Тема 20: «Структура рекламного агентства (персонал)»
Тема 7: Закон України « Про інформацію»
Стаття 1. Визначення iнформацiї
Пiд iнформацiєю цей Закон розумiє документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про подiї та явища, що вiдбуваються у суспiльствi, державi та навколишньому природному середовищi.
Стаття 2. Мета i завдання Закону
Закон встановлює загальнi правовi основи одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї, закрiплює право особи на iнформацiю в усiх сферах суспiльного i державного життя України, а також систему iнформацiї, її джерела, визначає статус учасникiв iнформацiйних вiдносин, регулює доступ до iнформацiї та забезпечує її охорону, захищає особу та суспiльство вiд неправдивої iнформацiї.
Стаття 3. Сфера дiї Закону
Дiя цього Закону поширюється на iнформацiйнi вiдносини, якi виникають у всiх сферах життя i дiяльностi суспiльства i держави при одержаннi, використаннi, поширеннi та зберiганнi iнформацiї.
Стаття 4. Законодавство про iнформацiю
Законодавство України про iнформацiю складають Конституцiя України, цей Закон, законодавчi акти про окремi галузi, види, форми i засоби iнформацiї, мiжнароднi договори та угоди, ратифiкованi Україною, та принципи i норми мiжнародного права.
Стаття 5. Основнi принципи iнформацiйних вiдносин
Основними принципами iнформацiйних вiдносин є:
гарантованiсть права на iнформацiю;
вiдкритiсть, доступнiсть iнформацiї та свобода її обмiну;
об'єктивнiсть, вiрогiднiсть iнформацiї;
повнота i точнiсть iнформацiї;
законнiсть одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї.
Стаття 6. Державна iнформацiйна полiтика
Державна iнформацiйна полiтика - це сукупнiсть основних напрямiв i способiв дiяльностi держави по одержанню, використанню, поширенню та зберiганню iнформацiї.
Головними напрямами i способами державної iнформацiйної полiтики є:
забезпечення доступу громадян до iнформацiї;
створення нацiональних систем i мереж iнформацiї;
змiцнення матерiально-технiчних, фiнансових, органiзацiйних, правових i наукових основ iнформацiйної дiяльностi
забезпечення ефективного використання iнформацiї;
сприяння постiйному оновленню, збагаченню та зберiганню нацiональних iнформацiйних ресурсiв;
створення загальної системи охорони iнформацiї;
сприяння мiжнародному спiвробiтництву в галузi iнформацiї i гарантування iнформацiйного суверенiтету України.
Державну iнформацiйну полiтику розробляють i здiйснюють органи державної влади загальної компетенцiї, а також вiдповiднi органи спецiальної компетенцiї.
Стаття 7. Суб'єкти iнформацiйних вiдносин
Суб'єктами iнформацiйних вiдносин є:
громадяни України;
юридичнi особи;
держава.
Суб'єктами iнформацiйних вiдносин вiдповiдно до цього Закону можуть бути також iншi держави, їх громадяни та юридичнi особи, мiжнароднi органiзацiї та особи без громадянства.
Стаття 8. Об'єкти iнформацiйних вiдносин
Об'єктами iнформацiйних вiдносин є документована або публiчно оголошувана iнформацiя про подiї та явища в галузi полiтики, економiки, культури, охорони здоров'я, а також у соцiальнiй, екологiчнiй, мiжнароднiй та iнших сферах.
(стаття 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.04.2000 р. N 1642-III)
Стаття 9. Право на iнформацiю
Всi громадяни України, юридичнi особи i державнi органи мають право на iнформацiю, що передбачає можливiсть вiльного одержання, використання, поширення та зберiгання вiдомостей, необхiдних їм для реалiзацiї ними своїх прав, свобод i законних iнтересiв, здiйснення завдань i функцiй.
Реалiзацiя права на iнформацiю громадянами, юридичними особами i державою не повинна порушувати громадськi, полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, духовнi, екологiчнi та iншi права, свободи i законнi iнтереси iнших громадян, права та iнтереси юридичних осiб.
Кожному громадянину забезпечується вiльний доступ до iнформацiї, яка стосується його особисто, крiм випадкiв, передбачених законами України.
Стаття 10. Гарантiї права на iнформацiю
Право на iнформацiю забезпечується:
обов'язком органiв державної влади, а також органiв мiсцевого i регiонального самоврядування iнформувати про свою дiяльнiсть та прийнятi рiшення;
створенням у державних органах спецiальних iнформацiйних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до iнформацiї;
вiльним доступом суб'єктiв iнформацiйних вiдносин до статистичних даних, архiвних, бiблiотечних i музейних фондiв; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфiкою цiнностей та особливими умовами їх схоронностi, що визначаються законодавством;
створенням механiзму здiйснення права на iнформацiю;
здiйсненням державного контролю за додержанням законодавства про iнформацiю;
встановленням вiдповiдальностi за порушення законодавства про iнформацiю.
Стаття 11. . Мова iнформацiї
Мова iнформацiї визначається Законом "Про мови в Українi", iншими законодавчими актами України в цiй галузi, мiжнародними договорами та угодами, ратифiкованими Україною.
IНФОРМАЦIЙНА ДIЯЛЬНIСТЬ
Стаття 12. Визначення iнформацiйної дiяльностi
Iнформацiйна дiяльнiсть - це сукупнiсть дiй, спрямованих на задоволення iнформацiйних потреб громадян, юридичних осiб i держави.
З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи мiсцевого i регiонального самоврядування створюють iнформацiйнi служби, системи, мережi, бази i банки даних.
Порядок їх створення, структура, права та обов'язки визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України або iншими органами державної влади, а також органами мiсцевого i регiонального
Стаття 14. Основнi види iнформацiйної дiяльностi
Основними видами iнформацiйної дiяльностi є одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї.
Одержання iнформацiї - це набуття, придбання, накопичення вiдповiдно до чинного законодавства України документованої або публiчно оголошуваної iнформацiї громадянами, юридичними особами або державою.
Використання iнформацiї - це задоволення iнформацiйних потреб громадян, юридичних осiб i держави.
Поширення iнформацiї - це розповсюдження, обнародування, реалiзацiя у встановленому законом порядку документованої або публiчно оголошуваної iнформацiї.
Зберiгання iнформацiї - це забезпечення належного стану iнформацiї та її матерiальних носiїв.
Одержання, використання, поширення та зберiгання документованої або публiчно оголошуваної iнформацiї здiйснюється у порядку, передбаченому цим Законом та iншими законодавчими актами в галузi iнформацiї.
Стаття 15. Професiйна освiта в галузi iнформацiйної дiяльностi
В Українi створюються умови для здобуття професiйної освiти в галузi iнформацiйної дiяльностi через систему її навчальних закладiв.
Порядок створення навчальних закладiв iнформацiйного напряму (журналiстики, статистики, бiблiотечної та архiвної справи, науково-iнформацiйної дiяльностi, iнформатики, обчислювальної технiки тощо) та принципи їх дiяльностi визначаються Законом України "Про освiту" та iншими законодавчими актами.
Стаття 16. Органiзацiя наукових дослiджень в галузi iнформацiйної дiяльностi
Для забезпечення успiшного функцiонування i розвитку нацiональних систем iнформацiї в Українi здiйснюються пошуковi фундаментальнi та прикладнi науковi дослiдження в галузi iнформацiйної дiяльностi.
З цiєю метою створюються науковi установи, науково-виробничi пiдроздiли, об'єднання, асоцiацiї, центри нових iнформацiйних технологiй та iншi формування, в тому числi за участю зарубiжних партнерiв.
Фiнансування пошукових i фундаментальних наукових дослiджень, наукових програм, проектiв державного значення у науково-дослiдних установах i навчальних закладах здiйснюється за рахунок бюджетних асигнувань, власних коштiв та коштiв замовникiв.
Фiнансування прикладних дослiджень, розробок здiйснюється, як правило, на договiрнiй або контрактовiй основi, а їх результати можуть бути об'єктом товарних вiдносин.