1.2. Завдання та джерела інформації аналізу трудових ресурсів

У конкурентному середовищі підприємство прагне зміцнити своє економічне становище через досягнення переваг над конкурентами. Конкурентної переваги підприємство добивається, знижуючи витрати виробництва чи пропонуючи кращий за якістю товар. Однією з важливих передумов конкурентноспроможності підприємства є наявність трудових ресурсів та їх раціональне використання.

Основними завданнями аналізу трудових ресурсів є:

1. Оцінка рівня забезпечення підприємства та його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також за категоріями та професіями та організація праці;

2. Визначення і вивчення показників плинності кадрів;

3. Пошук резервів підвищення ефективності використання трудових ресурсів, визначення їхнього впливу на результати господарської діяльності.

До джерел інформації аналізу трудових ресурсів належать: планові, обліково-звітні і не облікові документи. Планова інформація для аналізу забезпечення потреби підприємства у трудових ресурсах та ефективності їх використання міститься в стратегічних, поточних і оперативних планах, а також у бізнес-планах. До обліково-звітної інформації відносять первинні дані обліку і звітні документи. Основними формами первинної облікової документації є : наказ про прийняття на роботу чи припинення трудових відносин; особова картка; наказ про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати; розрахунково-платіжні відомості; особові рахунки.

До основних форм статистичної звітності належать: форма №1- „Звіт з праці”, форма № 3 – „Звіт про використання робочого часу”, форма №4 „Звіт про використання норм виробітку і стан нормування праці”.

Основними формами фінансової звітності, яку використовують для аналізу трудових ресурсів є „Баланс” і „Звіт про фінансові результати”.

1.3. Поняття трудових ресурсів і їх класифікація

Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. З цього визначення виходить , що трудові ресурси включають себе як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційних , котрі не зайняті але можуть працювати. Для кількісного визначення межі трудових ресурсів треба уточнити поняття „працездатний вік”, „працездатне населення”, „підлітки, що працюють”. Працездатний вік – узагальнене поняття, яке визначається чинним законодавством. В Україні працездатними вважаються: жінки від 16 до 54 років, чоловіки від 16 до 59 років включно. Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяльності людина повинна набути певного рівня фізичного і розумового розвитку, а верхня засвідчує позицію суспільства про те, в якому віці людина може претендувати на соціальну допомогу за віком.

Чисельність трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення і залежить насамперед від його вікової структури. Чим більше у структурі населення осіб віком до 16 років та понад 60 років, тим менша чисельність трудових ресурсів. Вона може зростати за рахунок додаткового залучення у виробництво людей пенсійного віку та підлітків. Чисельність трудових ресурсів можна регулювати і за рахунок зміщення меж працездатного віку. Важливим резервом збільшення трудових ресурсів є поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоровя , що сприяє зниженню смертності та інвалідності осіб у працездатному віці. Істотно впливає на кількість трудових ресурсів статевий склад населення . Збільшення кількості чоловіків веде до зростання трудового потенціалу держави.

Трудові ресурси класифікуються за певними ознаками. За видами зайнятості трудові ресурси поділяються на зайнятих в народному господарстві, зайнятих веденням домашнього господарства, зайняті в збройних силах, незайнятих в тому числі безробітних. За видами економічної діяльності відповідно до міжнародного класифікатора поділяють на : зайнятих в сільському господарстві, рибальстві, лісництві, гірничодобувній галузі, обробній промисловості, електроенергетиці, будівництві , торгівлі, транспорті, державному управлінні й обороні, освіті, охороні здоров’я, наданні комунальних послуг. За статусом зайнятості: наймані робітники, роботодавці, особи, що працюють за свій рахунок, члени виробничих кооперативів: члени родини ,що допомагають не кваліфіковані за статусом. За іншими ознаками : за окремими галузями, за професійними групами, працівники фізичної і розумової праці, за режимами праці, за статтю , віком, рівнем освіти і здоров’я, за територією країни.