
3. Принципи взаємодії паразита і хазяїна.
Життєві цикли паразитів.
Залежно від стадії розвитку паразита хазяїн буває:
проміжним,у якому відбувається розвиток личинок та безстатеве розмноження паразитів.
додатковим, якщо проміжних більше, ніж один;
остаточним, або дефінітивним, у якому паразит стає статевозрілим і розмножується статевим шляхом;
резервуарним, у якому личинки паразита локалізуються в інвазійному стані і не розвиваються.
Способи зараження та механізми передачі паразита:
фекально-оральний: паразит на певної стадії свого розвитку виводиться з фекаліями хазяїна назовні, а його інвазійна стадія заноситься в організм хазяїна через рот немитими руками, забрудненою їжею;
трансмісивний: паразит передається через кровосисного переносника, так відбувається зараження людини малярійним плазмодієм;
контактно-побутовий: поверхня тіла стикається з безпосереднім джерелом інвазії.
Шляхи проникнення паразита в організм людини:
аліментарний, при якому збудник заноситься з їжею;
водний, коли зараження відбувається при питті води, в якій можуть бути паразити;
статевий – таким шляхом передається піхвова трихомонада;
транс плацентарний,коли паразит проникає з організму зараженої вагітної жінки в організм плода через плаценту.
4.Медична протозоологія. Найпростіші.
Підцарство Найпростіші, або Одноклітинні (Protozoa) нараховує 30 тисяч видів, з них 3,5 тис. Видів паразитують у людині, тваринах і є збудниками паразитарних хвороб.
До найпростіших відносять організми, які перебувають на клітинному рівні організації. Отже клітина найпростіших є самостійною особиною, яка виконує всі функції цілісного організму. Більшість з них мають мікроскопічні розміри в межах від 3 до 15 мкм, типову будову: поверхневий апарат і протоплазму. Протоплазма тіла найпростіших утворює одну клітину, тому їх називають одноклітинними.
Вміст клітини найпростіших поділяють на 2 шари: зовнішній – ектодерма – однорідний та внутрішній – ендоплазма. У клітині містяться органоїди: ЕПС, апарат Гольджі, лізосоми, мітохондрії, рибосоми, ядро і специфічні органели: травні (виконують функцію травлення), скоротливі вакуолі (функцію дихання,виділення), органоїди руху (війки, джгутики, псевдоподії). Для простіших характерні складні цикли розвитку. Процес поділу клітини є основою двох форм розмноження: статевого і нестатевого. При нестатевому відбувається мітоз, шизогонія, ендогонія – внутрішньоклітинне пупкування. При статевому – утворюються гамети, які зливаються попарно і утворюють зиготу. За несприятливих умов найпростіші здатні утворювати цисти: вони округлюються, вкриваються щільною оболонкою, стають нерухомими, припиняють живитись і переходять у стан спокою. Цисти можуть витримувати несприятливу температуру, вплив шкідливих речовин, зберігаючи життєздатність. Саме в інцистованому стані найпростіші найбільш поширюються. При попаданні цист у сприятливі умови відбувається їх перетворення на вегетативну форму, в якій відновлюються процеси життєдіяльності.