4. Стадії нотаріального процесу.

До компетенції нотаріальних органів належать різні за складністю провадження. Для того, щоб позбавитись можливих помилок, необхідно визначити, до яких стадій необхідно віднести окремі нотаріальні дії, які потім стануть складовою частиною нотаріального провадження або окремого його етапу. Стадії дадуть можливість конкретизувати дії нотаріуса в різних проміжках часу та на різних етапах провадження.

Стадійність – це ознака нотаріального процесу, що визначає його динаміку, послідовність здійснення процесуальної діяльності. Стадія нотаріального процесу як його складова частина утворюється сукупністю нотаріальних процесуальних дій, спрямованих до однієї найближчої процесуальної мети і характеризується просторово-часовими межами, специфічним колом суб’єктів, які мають певні права та обов’язки, властиві саме їм в цій стадії і володіють процесуальними документами, що видаються нотаріусом в даній стадії.

Стадії нотаріального процесу:

1.Порушення нотаріального провадження.

2.Підготовка до вчинення нотаріальної дії.

3.Розгляд нотаріальної справи по суті та написання нотаріального акту.

Стадія порушення нотаріального провадження складається з подачі заяви і прийняття її посадовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію. Отже з об’єктивної точки зору саме з моменту звернення заявника до нотаріуса або нотаріальних органів слід вважати, що виникли нотаріальні процесуальні правовідносини, прийняттю заяви передує перевірка передумов на вчинення тієї чи іншої нотаріальної дії та умов реалізації цього права. Стадія порушення нотаріального провадження починається в момент звернення заінтересованої у вчиненні нотаріальної дії особи до нотаріуса або прирівняної до нього особи і закінчується прийняттям рішення про вчинення нотаріальної дії чи про відмову в її вчиненні. Крім того, неможливо говорити про єдиний порядок вчинення нотаріальної дії лише за їх послідовністю, не визначаючи єдиних підстав відмови у вчиненні нотаріальної дії, на якій стадії це можливо, яким чином це має здійснюватись. Це можливо простежити на такому прикладі:

- громадянин звернувся до нотаріуса за вчиненням нотаріального провадження щодо укладення угоди про відчуження транспортного засобу, коли в нього немає технічного паспорту на цей автомобіль. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, але на якій стадії: одразу, чи він має право або зобов’язаний витребувати від підприємств, установ документи необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Підстави до відмови у порушенні нотаріального провадження вичерпно закріплені в законодавстві. Так, ст. 49 Закону, п.31 інструкції передбачають, що нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених Законом. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у ст. 47 Закону.

У стадії порушення нотаріального процесу нотаріусом здійснюються також дії, спрямовані на встановлення особи громадянина, що звертається за вчиненням нотаріальної дії (ст.43) і перевірку дієздатності громадян та правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах (ст.44).

2 стадія підготовки як самостійна стадія нотаріального процесу має своєю метою створити необхідні умови для правильного вчинення нотаріальної дії і прийняттям нотаріального акту. Зміст стадії підготовки складають дії, пов’язані з:

1. встановленням кола фактів, що мають значення для даної справи,

2. визначенням кола доказів, необхідних для підтвердження цих фактів,

3. рішенням питання про склад осіб, що повинні будуть взяти участь у вчиненні даної нотаріальної дії,

4. забезпеченням представлення всіх потрібних доказів і доведення до відома осіб, зацікавлених у справі, тієї інформації , одержання якої ними від нотаріуса передбачено законодавством.

5. роз’яснення особам, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій, їх змісту і значення з вказівкою можливих правових наслідків.

Вирішення питання, пов’язаного із встановленням кола фактів, що мають значення для даної справи здійснюється з урахуванням норми матеріального права, яка регулює ті відносини, що стануть предметом нотаріальної діяльності.

Отже, на стадії підготовки до вчинення нотаріальних дій нотаріус може надавати правову та технічну допомогу особам, а саме:

-складати проекти угод та заяв,

-виготовляти копії документів та виписки з них,

-давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій.

Крім того, до підготовчих дій можна віднести:

-витребування всіх необхідних відомостей та документів від посадових осіб,

організацій, підприємств та установ,

-направлення документів на експертизу,

-встановлення всіх заінтересованих осіб,

-з’ясування заперечень заінтересованих осіб проти вчинення цієї дії.

3) Здійснивши всі підготовчі дії, нотаріус переходить до розгляду справи по суті і здійснення нотаріального акту, що закінчується винесенням відповідного процесуального документа – видачею нотаріального свідоцтва чи вчинення посвідчувального напису. Саме на цій стадії нотаріус зобов’язаний переконатися в тому, що зміст вчинюваних нотаріальних дій відповідає вимогам закону і намірам сторін.

Предметом діяльності нотаріуса на етапі розгляду справи по суті і вчинення нотаріального акту буде аналіз представлених доказових матеріалів, їх дослідження та оцінка на підставі чого буде зроблений висновок про застосування норм матеріального права й оформлений та виданий відповідний процесуальний документ.

Ця стадія складається з кількох частин:

1-підготовча частина.

2-безпосереднє вчинення посвідчувального напису або видача свідоцтва.

3-реєстрація нотаріальної дії.

1. Зміст підготовчої частини складають дії, пов’язані з встановленням фактичних обставин у справі. З цією метою нотаріус перевіряє надані документи, дає їм остаточну оцінку, робить висновок про юридичні факти, про право або законні інтереси особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії. На приклад: при посвідченні заповіту нотаріус перевіряє чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству (п.160 інструкції). Якщо в заяві другого з подружжя про згоду на відчуження спільного майна зазначено, кому персонально (прізвище, ім’я, по-батькові, найменування юридичної особи) він погоджується продати, подарувати, віддати в заставу, нотаріус зобов’язаний перевірити дотримання умов, перерахованій у такій заяві (ч.3 п. 44 інструкції).

При посвідчені угод і здійсненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, перевіряється дійсність підписів учасників угоди та інших осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії (ст. 45 Закону). Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.

Вчинення нотаріального акту полягає:

1. У видачі свідоцтва:

- про право на спадщину

- про частку у спільному майні подружжя

- про передачу заяви

- про посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці

- про прийняття на збереження документів відповідно до прикладеного опису

- про посвідчення факту перебування громадянина в живих та у певному місці, тощо.

2. У видачі виконавчого припису.

3. У здійсненні посвідчувального напису на:

- правочинах

- договорах

- боргових документах про внесок грошей на депозит

- чеках про неплатіж

- документах про час їх пред’явлення

- векселі про платіж.

4. У здійсненні посвідчувального напису про:

- засвідчення дійсності підпису на документах

- правильності перекладу чи копії документу.

5. У складанні акту опису спадкового майна.

6. У вчиненні морського протесту.

7. У складанні акту про протест векселя:

- у неплатежі

- у неакценті

- у не датуванні акценту.

Законодавство передбачає (ст. 42) можливість відкладення нотаріальної дії у разі:

-необхідності витребування додаткових відомостей чи документів від посадових осіб підприємств, установ.

-направлення документів на експертизу та інше.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цьому випадку не перевищує одного місяця. Вчинення нотаріальної дії може бути також припинене за заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися в суд для заперечування права чи факту про посвідчення якого просить інша заінтересована особа. Якщо протягом 10 днів від суду не було отримане повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія має бути вчинена. У разі одержання від суду повідомлення, вчинення нотаріальної дії припиняється до вирішення справи судом (ст. 42).

Ст. 52 Закону передбачає, що всі нотаріальні дії реєструються в реєстрах нотаріальних дій. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту реєстрації її в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (п.25 інструкції).

1 1-Гагарінов А.В. Понятие гражданського процесса/ правоведение. 1988 №4 с99