1. Поняття компетенції нотаріальних органів.

Термін «компетенція» походить від латинського «сотреіепііа», під яким розуміють коло повноважень, набуті знання, досвід, яке в свою чергу походить від «сотреіо» — відповідаю, підхожу. Компетенція нотаріальних органів —це сукупність усталених законом прав і обов’язків (повноважень) нотаріальних органів та посадових осіб по здійсненню покладених на них Законом завдань. Слід зазначити, що до повноважень нотаріуса входить не тільки вчинення певної нотаріальної дії, а й коло прав та обов'язків, наданих нотаріусу чи відповідній посадовій особі законом. Це може бути витребування від підприємств, установ, організацій необхідних документів, встановлення особи громадянина і перевірка його дієздатності, встановлення дійсного волевиявлення сторін при посвідченні правочинів, за певних обставин — відкладання чи зупинення вчинення нотаріальної дії, правові консультації тощо. Таким чином, поняття компетенції нотаріальних органів є досить містким поняттям, що включає в себе коло нотаріальних дій, визначених ст.34 Закону і п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також сукупність прав та обов'язків щодо вчинення таких дій.

Проте відзначимо, що законодавство про нотаріат не містить норм, що встановлюють загальні правила підвідомчості справ окремим нотаріальним органам. У чинному Законі «Про нотаріат» у ст.34 прямо перелічуються нотаріальні дії, які в сукупності складають компетенцію нотаріальних органів. Нотаріальні органи мають право на вчинення лише тих дій, що віднесені законом до їх компетенції. Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона підлягає вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою особою. Також треба зазначити, що в чинному Законі для переліку таких нотаріальних дій вживається поняття «повноваження» (розділ II Закону).

Оскільки нотаріальну діяльність здійснює уповноважена державою особа, якій делеговані певні повноваження на вчинення нотаріальних дій, дотримання положень щодо компетенції, гарантує насамперед належний захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримання принципів законності, об'єктивності та неупередженості при здійсненні таких повноважень.

Компетенцію нотаріальних органів можна поділити на два види:

1. Предметну компетенцію - це розмежуванням нотаріальних дій між нотаріальними органами з урахуванням виду і роду цих дій. Нотаріальні дії в Україні вчиняються державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, консульськими установами, посадовими особами органів місцевого самоврядування, державними нотаріальними архівами та посадовими особами, вказаними в ст. 40 Закону .

2.Територіальна компетенція — це розмежування кола нотаріальних дій між нотаріальними органами з урахуванням території діяльності цих органів.

Відповідно до ст. 41 Закону нотаріальні дії може вчиняти будь-який нотаріус або посадова особа будь-якого виконкому на всій території України. Законом передбачено винятки з цього загального правила, коли за вчиненням нотаріальної дії можна звернутися до певного нотаріуса чи посадової особи певного органу місцевого самоврядування. Ці винятки стосуються найскладніших і найважливіших нотаріальних дій. Перелічимо їх:

1. Відповідно до ст. 55 Закону посвідчення угод про відчуження чи заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна провадиться за місцем знаходження нерухомого майна.

2. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (ст. 60 Закону), видача свідоцтва про права на спадщину (ст. 66 Закону), видача свідоцтва про право власності на частину у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них (ст. 71 Закону) здійснюються за місцем відкривання спадщини.

3. Свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя за життя обох, якщо до складу майна входять жилий будинок, квартира, дача, садовий будинок, гараж, земельна ділянка та інше нерухоме майно, про придбання жилих будинків з прилюдних торгів, щодо накладання заборони відчуження нерухомого майна видаються за місцем знаходження нерухомого майна.

4. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів здійснюється за місцем виконання зобов'язань (ст. 85 Закону).

5. Прийняття чеків для пред'явлення до платежу і посвідчення несплати чеків здійснюються за місцем знаходження платника (ст. 93 Закону).

Крім того, якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що містяться в законодавстві України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовують правила міжнародного договору. Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, то нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, що встановлений Міністерством юстиції України (ст. 103 Закону). Права нотаріуса є реалізацією принципу сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів. Важливою гарантією діяльності нотаріуса є закріплення в законі його прав (ст. 4 Закону ). Перелік цих прав є досить об'ємним, але невичерпаним - чинним законодавством нотаріусу може бути надано й інші права.

Нотаріус витребує від підприємств, установ, організацій, а також від фізичних осіб відомості й документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, якщо одержання їх самими заінтересованими особами утруднено. Нотаріус сам встановлює термін, протягом якого до нотаріальної контори мають бути надіслані необхідні відомості чи документи з огляду на конкретні обставини вчинюваної нотаріальної дії, але цей термін не повинен перевищувати одного місяця (ст. 42 Закону України "Про нотаріат").

Особливого значення зараз набуває право нотаріуса складати проекти угод і заяв. Якщо раніше було невелике, обмежене коло угод, вчинення яких не викликало труднощів, бо існував установлений зразок для кожного виду, то зараз посвідчення угод вимагає творчого підходу до їх складання, співпраці нотаріуса і заінтересованих осіб. Тому останні дедалі частіше звертаються до послуг нотаріуса, аби впевнитися в тому, що угода чи заява відповідатиме чинному законодавству і не викликатиме ніяких непередбачених негативних наслідків.

При вчиненні нотаріальних дій часто виникає потреба мати копії необхідних документів чи виписок із них. Якщо їх не подали заінтересовані особи, то нотаріус на прохання останніх має право виготовити копії документів. Скажімо, для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус може на прохання заінтересованих осіб виготовити копії з оригіналів свідоцтв про народження і про шлюб.

Юридична необізнаність заінтересованих осіб може спричинити шкоду чи меншу вигоду від вчинюваної нотаріальної дії або вплинути на суб'єктивні права інших осіб. Тому нотаріус має право давати роз'яснення з питань вчинення конкретної нотаріальної дії, а також консультації правового характеру, крім того одержувати плату за надання консультацій правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій, за надання додаткових інформаційно-технічних послуг.

Перелічені вище дії, що їх мають право вчиняти нотаріуси, розглядаються як додаткові послуги, надавані особам, які звертаються до державного нотаріуса (ст. 19 Закону). Наказом Міністерства юстиції від 4 січня 1998 р. затверджено "Примірне положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру".

Відповідно до цього примірного положення надання консультацій та роз'яснень із питань чинного законодавства, надання усних і письмових довідок із законодавства, складання заяв, проектів угод та інших документів правового характеру тощо розглядаються як додаткові послуги правового й технічного характеру.

Обов'язки нотаріуса, теж є реалізацією принципу сприяння фізичним та юридичним особам у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів.

Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус повинен додержуватися норм Закону "Про нотаріат", а також норм матеріального права. Така регламентація вказує, що він не може керуватися різними відомчими актами, інструкціями, що не зареєстровані в органах юстиції. Свої обов'язки нотаріус повинен також виконувати відповідно до присяги, а значить, за вимогами людської моралі добросовісно ставитися до своєї роботи.

Нотаріус зобов'язаний сприяти заінтересованим особам у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів. Під час бесіди він має: встановити взаємовідносини між заінтересованими особами та мету, яку вони переслідують, вчиняючи нотаріальну дію; перевірити документи щодо їх достовірності, допустимості й належності; правильно визначити норму матеріального права, яка регулює відносини між цими особами, і в разі необхідності роз'яснити її заінтересованим особам.

Обов'язком нотаріуса є роз'яснення учасникам нотаріального провадження їхніх прав та обов'язків, що випливають із вчинюваної дії, щоби прояснити взаємовідносини заінтересованих осіб, запобігти можливим в майбутньому спорам і несподіваним ситуаціям. Крім того, нотаріус зобов'язаний роз'яснити заінтересованим особам їхнє право на вільне волевиявлення під час вчинення нотаріальної дії, право відмовитися від її вчинення, поки вони ще не підписали документа.

На зміст нотаріальної дії часто може впливати юридична необізнаність, помилкова оцінка конкретної правової ситуації, непередбаченість заінтересованих осіб та інші обставини. Тому дуже важливого значення набуває обов'язок нотаріуса попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій, щоб саме ці обставини не могли бути використані їм на шкоду. Цей обов'язок нотаріуса вельми сприяє запобіганню правопорушенням і реальному захистові суб'єктивних прав громадян та організацій.

Обов'язок зберігати таємницю вчинення нотаріальних дій лежить в основі діяльності й запобігає можливості настання несприятливих наслідків у разі розголошення таємниці. Особливо це стосується посвідчення заповітів. Відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам, вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил, дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодствата архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення, надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції, управління юстиції при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках,передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації; виконувати інші обов'язки, передбачені законом.