- •Тема 1. Цивільна оборона України - основа безпеки у надзвичайних ситуаціях
- •Державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації в Україні План
- •1. Загальні поняття про надзвичайні ситуації та завдання Цивільної оборони
- •2. Керівництво Цивільної обороною України та органи його управління
- •3. Сили цивільної оборони та їх формування
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 2. Надзвичайні ситуації
- •Надзвичайні ситуації природного характеру План
- •Класифікація надзвичайних ситуацій(нс)
- •Надзвичайні ситуації природного характеру
- •Співвідношення магнітуди за Ріхтером та інтенсивності за шкалою msk
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •1.1. Транспортні аварії (катастрофи)
- •1.2. Радіаційні аварії
- •Потенційно небезпечні об’єкти
- •2.1. Хімічно небезпечні об’єкти
- •2.2. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти
- •Об’єкти комунального господарства
- •Пожежі та їх гасіння
- •Гасіння пожеж
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Література.
- •Тема 3. Осередки хімічного, біологічного та комбінованого ураження
- •Основні поняття про хімічні та біологічні засоби ураження План
- •Характеристика отруйних та сильнодіючих ядучих речовин сдяр
- •1.1. Коротка характеристика осередку хімічного ураження
- •1.2. Токсичні характеристики отруйних речовин
- •1.3. Класифікація отруйних речовин
- •Характеристика осередку біологічного ураження
- •Бактеріологічна (біологічна) зброя
- •Осередок комбінованого ураження
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Тема 4. Осередок ядерного ураження
- •Вражаючі фактори ядерного вибуху
- •2.1. Ударна хвиля
- •2.2. Світлове випромінювання
- •2.3. Проникаюча радіація
- •Радіоактивне забруднення
- •Електромагнітний імпульс
- •Радіаційні ураження людей і тварин
- •Променева хвороба у людей
- •Променева хвороба у тварин
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 5. Прилади радіаційної, хімічної розвідки, контролю радіоактивного забруднення і опромінення та хімічного зараження продуктів, кормів, води
- •Основні поняття про одиниці радіоактивності і дози випромінювання та методи їх визначення План
- •1. Одиниці радіоактивності й дози випромінювання
- •2. Методи визначення іонізуючих випромінювань
- •3. Класифікація дозиметричних приладів
- •Контрольні питання для перевірки занань
- •Тема 7. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
- •1. Захист працівників від наслідків нс
- •Інженерний захист об’єкта
- •2. Забезпечення надійності управління і матеріально-технічного забезпечення
- •Світломаскування об’єкта
- •3. Підготовка об’єкта до відновлення порушеного режиму роботи
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Література
- •Тема 8. Підвищення стійкості роботи об'єктів господарювання
- •Звітність підприємства з питань Цивільної оборони План
- •Перелік документів, що подаються підприємством у вищий орган цо
- •2. Формування плану дій при виникненні нс та форма звіту про нс на об’єктах
- •3. Паспорт безпеки потенційно небезпечного підприємства
- •Контрольні питання для перевірки знань
- •Література
- •Словник термінів
- •Список рекомендованої літератури
- •Савченко Віталій Іванович Конспект лекцій з дисципліни “Цивільна оборона”
Пожежі та їх гасіння
Пожежа – це стихійне поширення горіння, яке виявляється в нищівній дії вогню, що вийшов з-під контролю людини. Пожежі можуть виникати як вражаючий фактор від світлового випромінювання ядерного вибуху при застосуванні звичайних засобів ураження і спеціальних (піреогелю, терміту та ін.). Стихійні пожежі можуть виникнути внаслідок розрядів блискавки, самозапалювання сіна і торфу, іскор із транспортних засобів, від сірника та залишеного багаття тощо. 90% пожеж виникають внаслідок дій людини і лише 7-8% від блискавок.
Горіння включає три необхідні інгредієнти: паливо, тепло і кисень – так званий пожежний трикутник. Пожежа виникає тоді, коли вони всі наявні. Достатньо вилучити один з них – і пожежа погасне. Цього можна досягти трьома способами: охолодженням вогню (видалення тепла), як правило, за допомогою води; позбавлення вогню палива; припинення допуску кисню.
Основними вражаючими факторами пожежі є:
- висока температура;
- задимлення великих районів;
- отруєння токсичними газами;
- обмеження видимості;
- негативний вплив на психіку людей.
Температура спалахування деревини дуба, сосни, буку і вільхи – 270-2750 С, ялини – 2900 С. При температурі 400 – 4500С процес розкладання деревини і виділення горючих газів завершується, деревина обвуглюється і при 5000 С горіння на її поверхні вже протікає з помітною швидкістю. Надалі температура горіння вугілля може досягати 10000 С.
Великою небезпекою є дим, що обмежує видимість, затемнює рятувальні виходи, а це призводить до паніки, особливо в незнайомій обстановці. Негативно дим діє на слизові оболонки очей, носа і горла, що також заважає рятуванню.
Більшість горючих матеріалів містять вуглець, який при горінні легко з’єднується з киснем, утворюючи окис вуглецю (СО) при нестачі кисню, а при повному згоранні – вуглекислий газ (СО2), двооксид вуглецю.
Окис вуглецю (СО) не немає запаху, густина його така сама, як густина повітря, тому може швидко поширюватися по об’ємі. При вдиханні цей газ з’єднується з молекулами гемоглобіну крові, внаслідок чого гемоглобін втрачає властивість переносити кисень до тканин організму і настає задуха (асфіксія), навіть при вдиханні чистого кисню. Через те, що газ не відчувається органами чуттів, його присутність не помічається до появи слабкості. Перші прояви отруєння людини окисом вуглецю подібні до симптомів інтоксикації алкоголем: погіршується пам’ять, втрачається свідомість. Вміст у повітрі 1,3% окису вуглецю призводить до втрати свідомості після 2-3 вдихів, а при концентрації 0,32% настає смерть через 30 хвилин.
Вуглекислий газ СО2 також не має запаху і кольору, слаботоксичний. Зі збільшенням його кількості в повітрі зменшується вміст кисню, що веде до кисневого голодування. Вміст у повітрі СО2 понад 3% призводить до частого глибокого дихання, при концентрації 9% - можлива втрата свідомості протягом кількох хвилин, а при концентрації 20% смерть настає через 20-30 хв.
Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють, як правило, обширні території в декілька сотень, тисяч, а в деяких випадках і мільйонів гектарів, є ландшафтні пожежі – лісові (низові, верхові, ґрунтові) і степові (польові).
Ліси і торфовища займають 10 млн га території України. 31% лісів розташовано у північному регіоні, 17% - у східному, 32% - в західному. Лісовий фонд майже на 50% складається з хвойних лісів, з яких 60% займають молодняки.
Лісові низові пожежі розвиваються в результаті згоряння хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (мохів, лишайників, кущів, трав’янистих рослин) і мертвого надґрунтового покриву. Швидкість поширення таких пожеж невелика – 100-200 м/год, а при сильному вітрі – до 1 км/год. Низові пожежі бувають швидкі й суцільні.
Лісові верхові пожежі характеризуються тим, що згорає не тільки надґрунтовий покрив, а й полог деревостою. Вони розвиваються з низових пожеж, але можуть бути і так звані вершинні пожежі, коли згорають тільки крони дерев. Такі пожежі короткочасні. Вогонь поширюється стрибками зі швидкістю 200 - 600 м/год, а при сильному вітрі – до 5 - 25 км/год, дим темного кольору.
Торфові (ґрунтові або підземні) пожежі виникають частіше наприкінці літа як продовження низових або верхових лісових пожеж. Заглиблення низової пожежі починається біля стовбурів дерев, потім поширюється у боки зі швидкістю від кількох сантиметрів до кількох метрів на добу. Дерева при цьому повністю гинуть внаслідок оголення і обгорання кореня.
Торфові пожежі можуть виникати незалежно від лісових у районах торфорозробок і торф’яних боліт. Вогню на поверхні ґрунту при підземних пожежах немає. Виділяється тільки дим, який стелиться. На такі пожежі не впливають ні вітер, ні добові зміни погоди. Вони можуть продовжуватись місяцями і в дощ, і в сніг.
Торф містить до 25 % бітумів. Під час пожежі вони зосереджуються біля поверхні, що горить, і при її охолоджені водою цементують частинки вугілля. Як наслідок, виникає водонепроникний шар, під яким залишається тління, що можливе при невисокому вмісті кисню в повітрі. Це явище утруднює гасіння торфових пожеж, оскільки вода не може проникати до осередку пожежі.
Небезпека торфових пожеж у тому, що в процесі горіння утворюються порожнини (часто з жаром) у вигорілому торфі, в які можуть провалюватись люди, тварини і техніка.
Польові (степові) пожежі виникають на відкритій території при наявності сухої трави і достиглих сільськогосподарських культур. У суху, жарку і вітряну погоду вони поширюються зі швидкістю 25 - 30 км/год.
Під час пожеж у житлових та громадських будівлях дим і токсичні гази часто більш небезпечні для людей, ніж полум’я. Багато видів пластмаси, яку використовують в інтер’єрах, при горінні виділяє летальні дози вуглецю і хлористого водню.
У сільських населених пунктах пожежі виникають при порушенні правил поводження з вогнем, через несправність електромережі, опалювальних систем тощо. Особливо пожежонебезпечними є населені пункти з дерев’яними будинками при недостатній відстані між ними.