2) Опрацювання таблиці-зразка.

Таблиця-зразок 7

Автобіографія

Я, Шевченко Василь Петрович, народився 3 листопада 1970 року в м. Києві.

У 1977 році пішов у перший клас середньої школи № 20 м. Києва. По закінченні дев'яти класів у 1985 році вступив до Технічного ліцею м. Києва, який закінчив із золотою медаллю.

У 1987 році вступив на фізико-математичний факультет Київсько­го національного університету ім. Тараса Шевченка.

У 1992 році закінчив повний курс згаданого університету за спеці­альністю "Математика та інформатика". Після закінчення університету присвоєно кваліфікацію вчителя математики та інформатики. З верес­ня 1992 року працюю вчителем у середній школі № 199 м. Києва.

Склад сім'ї:

дружина — Шевченко Ольга Іванівна, 1974 року народження, вчи­тель початкових класів загальноосвітньої школи № 25;

дочка— Шевченко Олеся Василівна, 1991 року народження, учениця 3 класу загальноосвітньої школи № 25.

Домашня адреса: Оболонський проспект, 34, кв.345, м.Київ, тел. 422-78-95.

(підпис)

19 листопада 2003 р.

5. Закріплення вивченого 1) Прочитати уривок з тексту документа, визначити його вид.

У 1983 році пішов у перший клас загальноосвітньої школи № 20 м. Києва. По закінченні одинадцяти класів у 1994 році вступив до НТУ "КПІ", який закінчив з відзнакою.

2) Прочитати фрагменти автобіографій українських письменників. Відзна­чити особливості тексту, які є відступом від офіційно-ділового стилю. З'я­сувати, з якою метою автор використовував художні засоби і які саме.

О.Довженко

Автобіографія

Народився я ЗО серпня 1894 року на околиці невеликого повітового містечка Сосниці на Чернігівщині, що звалася В'юнище, в родині хлібо­роба Петра Семеновича Довженка, який належав до козацького, як на ті часи, стану.

Землі у нас було сім чи сім з половиною десятин. Земля була не дуже родюча, і тому, щоб підтримати своє натуральне господарство, батько ще наймався в підводчики та смолярував...

Учився я в Сосницькій початковій школі. Навчання давалося мені легко. Я був те, що

зветься тепер відмінником; це мене часто-густо бентежило...

У дитинстві в мене був певний нахил до споглядальності. Я був дуже мрійливим хлопчиком. Мрійливість і уява були такими сильними, що іноді життя, здавалось, існувало в

двох аспектах, які змагалися між со­бою, — реальному і уявному...

Я вступив до Глухівського учительського інституту в 1911 році, не маючи повних сімнадцять років...

Я вийшов з інституту в 1914 році з умінням учити школярів, політич­но неписьменним і темним юнаком дев'ятнадцяти з половиною років...

У 1917 році я перевівся вчителювати в Київ і тут же вступив до Київ­ського комерційного інституту на економічний факультет...

Остап Вишня

Моя автобіографія

Трапилась ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року, в містечку Груні Зінківського повіту на Полтавщині.

Власне, подія ця трапилась не в самім містечку, а в хуторі Чечві біля Груні, в маєткові поміщиків фон Рот, де мій батько був за прикажчика.

З'явився я на світ другим. Поперед мене був первак, старший брат, що попередив мене років на півтора.

Так ото й пішло, значить: їси — ростеш, потім ростеш — їси.

...А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі.

...Почав, значить, я рости.

...Отож між природою з одного боку та людьми — з другого й про­майнули перші кроки мого дитинства золотого.

Потім оддали мене в школу.

Школа була не проста, а "Міністерства Народного Просвєщенія". Вчив мене хороший учитель Іван Максимович, доброї душі дідуган... Учив він сумлінно, бо сам був ходяча совість людська.

Оддали мене в школу рано. Не було, мабуть й шести. Провчився я три роки, скінчив школу...

Зінківську школу закінчив я року 1903, з свідоцтвом, що маю право бути поштово-телеграфним чиновником дуже високого (чотирнадцято­го, чи що) розряду.

...Поїхали ми до Києва...

Та й закінчив я школу, та й зробився фельдшером.

Як ударила революція — завертівся. Будував Україну. Бігав з Цент­ральної ради в університет, а з університету в Центральну раду.

Громадянська війна.

Брав участь. Летить шрапнель, а я ховаюсь.

Писати в газети я почав у Кам'янці на Поділлі, 1919 року, за підписом Павла Гунського.

Жив я в Києві. В Харків "мене переїхали" 1920 року, в жовтні місяці, а в квітні місяці 1921 року почав я працювати у "Вістях" з Вас. Блакит­ним.

...Зробився я Остапом Вишнею, та й почав писати.

Сиджу собі та й пишу. Робити більше нічого, папір є, робота не важка — не те, що там шість годин у яку-небудь книгу рахунки запису­вати…

3) Виправити помилки в тексті автобіографій.

Я, Тимурова Анастасія Андріївна, народилася 5 травня 1984 року в м. Києві.

У 1991 році пішла в перший клас середньої школи № 300 м. Києва. Після закінчення 11 класів у 2002 році вступила до Київського міського педагогічного університету імені Б.Грінченка за спеціальністю "Обра­зотворче мистецтво", де і навчаюсь.

Склад сім'ї:

батько — Тимуров Андрій Павлович, живе окремо;

мати — Тимурова Галина Олександрівна, керівник гуртка "М'яка іг­рашка" ЦДЮТ Деснянського району м. Києва.

19.12.02 (підпис)

Я, Ягодкіна Олена Олександрівна, народилася 18 березня 1985 року в м. Києві.

У 1991 році пішла у перший клас школи-родини № 252 м. Києва. Потім у 1999 році перейшла у середню школу № 256. Після закінчення 11 класів у 2002 році вступила до Київського Міського Педагогічного Університету ім. Б.Д.Грінченка на педагогічний факультет за спеціаль­ністю "Образотворче мистецтво". Під час навчання у школі була прези­дентом школи, та старостою класу, вела активну участь у громадсько­му житті школи.

Склад сім'ї:

батько — Ягодкін Олександр Миколайович, менеджер;

мати — Ягодкіна Олександра Яківна, лікар в міській лікарні;

сестра — Ягодкіна Марина Олександрівна, актриса.