16. Кейнсіанська критика неокласичного положення про державне невтручання в економіку.

17. Неокласична модель загальної економічної рівноваги.

Провідна роль в неокласичній моделі належить ринкам факторів виробництва. На ринку капіталу рис 1а в результаті прирівнювання обсягу пропозиції капіталу до обсягу попиту на нього встановлюється ставка відсотку:чим більший відсоток обіцяють підприємці за представляємі в їх розпорядження збереження, тим більший обсяг збережень і менше поточне споживання домогосподарств. Зниження ставки відсотку зменшує пропозицію і збільшує попит на ринку капіталу. Коли обсяги попиту і пропозиції врівноважуються, на ринку встановиться рівноважна ставка відсотку. При заданої ставці відсотку на ринку праці рис1б буде встановлюватися стійка рівновага за рахунок гнучкості ставки з/п: в процесі взаємодії попиту та пропозиції встановлюється така ставка реальної з/п, за якої домогосподарства повністю реалізують свої плани по продажу праці, а підприємці – по найму. При збільшенні ставки проценту збільшується пропозиція праці /зсув кривої N^s праворуч/ і випуск продукції. Тому лінія сукупнї пропозиції у^s(і) має додатній нахил. Умови загальної економічної рівноваги в реальному секторі представляє в неокласичній моделі наступна система рівнянь, з якої простежуються рівноважні значення зайнятості, ставки реальної з/п, ставки проценту і національного доходу. ФОРМУЛА!! Таким чином, рівновага в реальному секторі економіки не залежить не від рівня цін, ні від кількості грошей. Кількість грошей в обігу і швидкість їх обертання визначають рівень цін рис1б верхня частина, із якого обчислюються номінальні значення національного доходу та з/п. Для визначення рівня цін використовують рівняння кількісної теорії грошей: MV=Pу, в якому параметри V і у задані: швидкість обертання грошей визначається технічною та інституціональною умовами, а величина реального національного доходу формується в процесі встановлення рівноваги в реальному секторі. Т. к. ні V, ні у не залежать від кількості грошей, рівень цін визначається тільки кількістю грошей в обігу:Р= MV/у. Тобто, завдяки гнучкості ставки номінальної з/п і ставки проценту ринковий механізм постійно направляє економіку до стану загальної економічної рівноваги при повній зайнятості. Перевищення пропозиції над попитом на ринку праці (безробіття) або на ринку благ /кризи перевиробництва/ можливо лише як тимчасове явище і зв'язано з відхиленням відносних цін від своїх рівноважних значень. Зміна кількості грошей в обігу не впливає на рівноважні значення реальних параметрів економіки, а змінює тільки їх номінальні значення.

18. Кейнсіанська модель загальної економічної рівноваги.

19. Основні положення кейнсіанської теорії про вплив держави на економіку.

20. Дискреційна фіскальна політика.

Згідно з кейнсіанською "загальною теорією" для економіки типовою є ситуація рівноваги за умов неповної зайнятості. На графіку сукупних видатків вона може бути представлена у вигляді рецесійного розриву. З метою його подолання уряд має у своєму розпорядженні варіант фіскальної політики, орієнтований на збільшення сукупних видатків за рахунок бюджету, який в економічній теорії та практиці отримав назву дискреційної фіскальної політики.

Дискреційна фіскальна політика являє собою цілеспрямоване маніпулювання з боку держави бюджетними видатками і податками з метою вплинути на реальний обсяг виробництва і зайнятість. Фіскальна політика є дискреційною в тому розумінні, що до неї уряд вдається кожного разу, коли виникає проблема подолання рецесійного розриву, що вимагає збільшення разових податкових надходжень і державних видатків.

Дискреційна фіскальна політика застосовується тоді, коли розрив між потенційним і реальним випуском (вимірюваним у ВВП) і попитом є значним, а економіка при цьому може знаходиться навіть у стані зростання. Коли рецесійний розрив є незначним або взагалі дорівнює нулю, стимулювання реального випуску шляхом здійснення державних видатків із метою збільшення сукупного попиту є недоцільним, оскільки викликає інфляцію.

Мультиплікатор державних видатків показує вплив зміни державних видатків на величину реального випуску й доходу Y (ВВП). ФОРМУЛА!!!! С 112

Мультиплікативний ефект від здійснення державних видатків можна пояснити так: державні видатки безпосередньо викликають збільшення сукупного попиту на кінцеву продукцію фірм, яку закуповує держава, що, у свою чергу, створює додатковий попит із боку галузей, у яких ця продукція виробляється, на виробничі ресурси та на продукцію фірм у суміжних галузях. Подібний ланцюг збільшення попиту викликає збільшення виробництва, реального випуску й доходу.

Уряд здійснює державні видатки за рахунок державного бюджету, який наповнюється переважно завдяки податковим надходженням і може забезпечити зростання реального випуску шляхом маніпулювання бюджетними видатками й податками, що можливо, оскільки різноспрямовані мультиплікативні ефекти від збільшення державних видатків і податків є різними за величиною.

Мультиплікатор податків: ФОРМУЛА С 114!!!!. Вираз є мультиплікатором податків. він відображає той факт, що зростання податків зменшує випуск на пвну величину /знак мінус у формулі мультиплікатора/.

Дефіцит державного бюджету, який може утворюватися внаслідок перевищення державних видатків над бюджетними надходженнями, можна розглядати як засіб створення ефективного попиту й стимулювання економіки протягом усього періоду існування рецесійного розриву.

Якщо дискреційна фіскальна політика здійснюється за умов збалансованого бюджету, коли видатки з бюджету дорівнюють податковим надходженням до нього Т=С, то для визначення кінцевого мультиплікативного ефекту внаслідок проведення дискреційних заходів у межах фіскальної політики можна використовувати мультиплікатор збалансованого бюджету m_B який розраховується як різниця між мультиплікатором державних видатків і мультиплікатором податків:

m_B = m_G – m_T

Цей мультиплікатор відображає кількісний взаємозв'язок між зміною у сукупних видатках унаслідок проведення дискреційної фіскальної політики та зміною у доході.