8. Неокласична модель рівноваги товарного ринку.

Внутрішньою властивістю ринкової економіки є її постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді рівновага в економіці є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто AD = AS. Тому модель AD–AS є базовою моделлю економічної рівноваги. Слід розрізняти рівновагу короткострокову і довгострокову. Короткострокова рівновага відображує рівновагу між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією. Довгострокова рівновага — це рівновага між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією, яка дорівнює довгостроковій сукупній пропозиції. Короткострокова сукупна пропозиція може збігатися або не збігатися з довгостроковою сукупною пропозицією. Вони збігаються, якщо економіка знаходиться в стані повної зайнятості, і не збігаються, якщо економіка потрапляє у стан неповної або надмірної зайнятості. Це означає, що короткострокова рівновага може забезпечуватися в умовах різного рівня зайнятості. На противагу їй довгострокова рівновага може спостерігатися лише в економіці з повною зайнятістю. рис. 1:Нехай крива АД перетинає криву AS на горизонтальному відрізку. Таке положення AS характерне депресивному стану економіки. У цій ситуації рівновага не залежить від рівня цін. Якби обсяг виробництва зріс до Q₂, то спостерігалося б перевиробництво товарів та послуг, обсяг запасів зріс би і система змушена була б повернутися у точку Q₀. Якби обсяг виробництва відповідав точці Q₁, це означало б, що затоварювання почало зменшуватися і система прямувалa знову ж таки до точки Q_0. Отже рівноважний обсяг виробництва завжди виявляється через перетин кривих АД і AS. рис. 2: при зміщенні кривої сукупного попиту праворуч від АД до АД₁, рівновага зміститься з точки Е і встановиться в точці Е₁. Обсяг випуску зросте від Q до Q^* (потенційного обсягу виробництва), а ціни зростуть з Р₁ до Р₂.При зміщенні кривої сукупного попиту АД₁ ліворуч до АД ціни знижуватися не будуть. Тому рівновага встановиться не в точці Е, а в точці Е_2. при обсязі виробництва Q₂. Це явище називається ефектом храповика. За незмінного сукупного попиту зміщення кривої сукупної пропозиції праворуч приводить до зниження рівня цін та збільшення обсягів національного виробництва, і навпаки, зміщення AS ліворуч – до стагфляції, тобто зменшення обсягів виробництва, зростання рівня цін та рівня безробіття.

9. Неокласична модель рівноваги грошового ринку.

У неокласичній макроекономічній теорії гроші розглядаються як такі, що виконують кілька функцій: гроші як міра вартості; гроші як засіб обміну; гроші як засіб накопичення.Але починаючи з А. Сміта найбільш важливою функцією вважається функція грошей як засобу обміну, яка забезпечує і значно полегшує товарний обмін і відповідно сприяє поглибленню розподілу праці. В неокласичній теорії вважається, що грошова маса не впливає на основні макроекономічні показники випуск, зайнятість і ставку реальної середньої заробітної плати, а лише визначає загальний рівень цін і рівень середньої номінальної заробітної плати. В цьому розумінні можна говорити про “нейтральність грошей” в економіці. Розглянемо функцію попиту на гроші, які виконують, як вже зазначено вище, лише функцію засобу обміну і обслуговують угоди з купівлі-продажу товарів і ресурсів. Кількість грошей визначається величиною номінального випуску, математично це має такий вигляд:

Попит на гроші розглядається як кількість грошей, що зберігаються у касі, і є відносно постійним у короткому періоді. Виходячи із уявлення про відносну стабільність угод існує постійний коефіцієнт зберігання грошей у касі:

Оберненою до визначеного коефіцієнту величиною є відносно стабільна швидкість обертання грошей

Виходячи із неокласичного припущення про постійну швидкість обертання грошей можна визначити функцію попиту на гроші

Визначивши функцію попиту на гроші можна побудувати графік грошового ринку. Оскільки рівень цін прямо визначається грошовою масою, на графіку грошового ринку на вертикальній осі можна загальний рівень цін замінити грошовою масою (рис).

В неокласичній моделі грошового ринку вважається, що пропозиція є екзогенною величиною, яка визначається ЦБ і не є функцію цін, тому можна розглядати пропозицію грошей як автономну величину, крива якої на графіку грошового ринку є абсолютно нееластичною відносно рівня цін.

Р івновага грошового ринку визначається рівністю попиту і пропозиції:

Оскільки грошова пропозиція є автономною величиною, а швидкість обертання грошей є постійною, то попит може пристосуватись до пропозиції через зміну випуску Y. Це означає, що за умови рівноваги існує лише один рівень доходу, якому відповідає автономний рівень пропозиції і певна швидкість обертання грошей.

Неокласична теорія виходить з того, що в економіці існують гнучкі ціни, збільшення або зменшення яких дозволяє забезпечити стан рівноваги на грошовому ринку.Вплив зміни грошової пропозиції на сферу реальної економіки, де створюється дохід і на відповідні зміни доходу пояснюються за допомогою “реального касового ефекту”.Цей ефект полягає у тому, що суб’єкти економіки намагаються тримати грошову масу, або “реальну касу”, поділену на загальний рівень цін у постійному відношенні до реального доходу.

де а – коефіцієнт пропорційності

Виходячи із наведеної формули стає зрозуміла теорія реального касового ефекту, яка була сформульована Доном Патінкіним. Якщо реальна грошова маса більше (менше) бажаної, то сукупні видатки і номінальний продукт збільшується (зменшується) до тих пір, поки бажана і реальна грошова каса не співпадуть. Наприклад, якщо реальна сума в касі М_r дорівнює бажаній М_А, то де а - бажаний коефіцієнт зберігаємих у касі грошей: дорівнює коефіцієнту суми грошей у касі:

Важливим є питання щодо дії ефекту реальної каси, як саме при зміні величини пропозиції грошей до неї пристосовується дохід, шляхом зміни загального рівня цін, шляхом зміни величини реального доходу, або комбінацією цих шляхів.У неокласичній теорії вважається, що зміна грошової маси призводить виключно до цінових ефектів, а не ефектів реального доходу. Цей факт відображений у монетаристській теорії, яка спирається на формулу Фішера: Так звана проста кількісна теорія грошей арифметично може бути виражена у вигляді: де, n являє собою коефіцієнт еластичності між грошовою масою і рівнем цін.Така формула є правильною, якщо виходити із того, що V є постійною, а Q – випуск у натуральній формі, екзогенною величиною, яка визначається виробничою функцією.Таким чином, на думку неокласиків, зміна грошової маси призводить лише до зміни цін, але не впливає на макроекономічні показники виробництва і зайнятості.