28. Грошова база, грошовий мультиплікатор та пропозиція.

Щоб визначити модель грошової пропозиції з ураху­ванням усіх обставин, визначимо два додаткових показни­ки, що впливають на її величину.

Коефіцієнт готівки (Кг) — це відношення готівкових грошей до депозитних грошей:

Кг = ГГ / ДГ, звідси ГГ = Кг х ДГ. Грошова база (ГБ) — це сума готівкових грошей та банківських резервів: ГБ=ГГ+БР. З урахуванням цього формула грошової бази набуває вигляду: ГБ = Кг * ДГ + ДГ * Рн = ДГ * (Кг + н). Звідси депозитні гроші дорівнюють: ДГ = ГБ / (Кг + Рн). Виходячи з цього, модифікуємо формулу готівкових грошей: ГГ = Кг х ДГ = Кг х [ГБ / (Кг + Рн)]. Отже, розгорнута формула грошової пропозиції може бути записана: Пр^Г = ГГ + ДГ = ГБ / (Кг + Рн) х Кг + ГБ / (Кг + Рн) = ГБ х [(1 + Кг) / (Рн + Кг)]. Тобто, остаточна формула грошової пропозиції прий­має вигляд: Пр^Г = ГБ х [(1 + Кг) / (Рн + Кг)]. У цій формулі вираз [(1 + Кг) / (Рн + Кг)] – це грошовий мультиплікатор, який враховує два канали вилучень у формі готівки та банківських резервів: Мг = [(1 + Кг) / (Рн + Кг)], де Мг —грошовий мультиплікатор. Грошовий мультиплікатор показує на скільки грошо­вих одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. Легко помітити, що коли вилучення грошей у формі готівки відсутні, тобто Кг = 0, то грошовий мультиплікатор дорівнює депозит­ному: Мг = (1 + 0) / (Рн + 0) = 1 / Рн = Мд Як видно з формули грошовий мультиплікатор залежить від політики Національного банку тією мірою, в якій Національний банк контролює резервну норму, а також від рішень власників грошових коштів, які впли­вають на коефіцієнт готівки. Національний банк може лише протезувати поведінку вкладників стосовно коефі­цієнта готівки. Гр мульт-р відображає залежність грош. пропозиції від гр. бази Для виведення мультиплікатора скористаємося осн. залежностями сфери грош. обігу. Грош.пропозиція ( ) склад-ся з готівки і депозитів: =C+D Грош.база(В)- це готівка на руках у населення та у банківських резервах B=C+R Для перетворення наведених формул, скористаємося коеф-ми: Коеф-т розподілу доходів населення на готівку і депозити: d=C/D→C=dD

Мінімальна норма банківських резервів: r =R/D→R=rD Підставимо значення С та R у формули. =dD+D=D(d+1)→ D= /(d+1) B=dD+rD=D(d+r)→D=B/(d+r) Матимемо:

→ Продиференціювавши ф-цію гр. пропозиції матимемо:

29. Грошово-кредитне регулювання економіки.

Грошово-кредитне регулювання економіки – комплекс заходів, які проводяться ЦБ з метою пом'якшення циклічного характеру розвитку економіки. Вона здійснюється шляхом використання ЦБ певної кількості інструментів, серед яких відзначимо такі: встановлення і зміна ставки мінімальних резервів, встановлення і зміна облікової стави, проведення операції на відкритому ринку, селективні форми кредитного контролю. За допомогою цих інструментів ЦБ може впливати на зміну ставки відсотка, яка безпосередньо впливає на розміри інвестицій і стан реального сектора економіки. Стимулювання економічного зростання відбувається шляхом здійснення заходів кредитної експансії, які спрямовуються на розширення грошової маси і зниження відсоткової ставки та збільшення інвестицій у реальний сектор економіки. Для досягнення цієї мети, ЦБ проводить політику дешевих грошей, він купує на ринку державні облігації, розраховуючись із комерційними банками шляхом розширення їх банківських резервів. У теорії виділяють 2 різних підходи до грошово-кредитної політики: неокласичний та кейнсіанський. Ці обидві теорії вважають, що основним змістом грошово-кредитної політики держави є маніпулювання грошовою пропозицією з метою впливу на відсоткову ставку, а через неї на випуск і зайнятість. Для пояснення неокласичного розуміння впливу грошово-кредитної політки можна використати модель IS-LM. Збільшення грошової маси зміщує лінію ЛМ1 праворуч у положення ЛМ2. Якщо грошова пропозиція збільшиться, відсоткова ставка зменшиться з і1 до і2.За таких умов схильність до інвестування зросте. Таким чином можна очікувати зміни інвестицій та мультиплікативного впливу на величину випуску, що призведе до збільшення випуску У1 до У2.Неокласики вважають монетарні дії ефективним способом впливу на реальний випуск. Кейнсіанці ставляться до грошово-кредитної політики як до менш ефективної, пояснюючи тим, що існують певні обмеження впливу грошової пропозиції на відсоткову ставку. Обмежений вплив грошової пропозиції на відсоткову ставку має назву пастка ліквідності. Вона виникає тоді, коли відсоткова ставка, досягнувши мінімально-критичного рівня, надалі перестає знижуватись, і зміна грошової пропозиції вже не має жодного впливу на неї. Подальше зростання грошової пропозиції поглинається ринком без зменшення відсоткової ставки. Грошова пропозиція лише до певної межі може впливати на відсоткову ставку, що суттєво обмежує ефективність монетарних дій ЦБ,на противагу кейнсіанцям монетаристи вважають, що фіскальна політика є неефективною внаслідок дії ефекту витіснення, тобто зменшення інвестицій з боку підприємницького сектору на користь державних видатків. Крім того крива попиту на інвестиції І в моделі заощадження-інвестиції відносно полога,, а тому інвестиційні видатки чутливі до змін відсоткової ставки. Кейнсіанці заперечують монетарне правило, вважаючи, що зміни сукупного попиту в бік зменшення або збільшення можуть лише викликати дефляцію або інфляцію.