Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Семінар 9.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
24.11.2019
Размер:
98.3 Кб
Скачать
  1. високий ступінь обґрунтованості рішення;

  2. відсутність витрат на обґрунтування рішення;

  3. Всі відповіді правильні;

  4. низькі ризики для підприємства.

    1. Успішність використання дискретного підходу до вибору зарубіжного ринку залежить від:

  1. відповідності обраних показників цілям виходу фірми на зовнішній ринок;

  2. Всі відповіді правильні;

  3. об’єктивності показників;

  4. правильного вибору показників для аналізу.

    1. Найбільш затратним є підхід до вибору зарубіжного ринку:

  1. дискретний підхід;

  2. комплексний підхід;

  3. об’єктивний підхід;

  4. суб’єктивний підхід.

    1. Форма спільного підприємництва, за якої національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонним виробником на виготовлення своєї продукції, називається:

  1. непрямий експорт;

  2. підрядне кооперування;

  3. спільне володіння;

  4. управління за контрактом.

    1. Наявність посередника в експортному ланцюзі:

  1. є ознакою непрямого експорту;

  2. є ознакою прямого експорту;

  3. може бути ознакою як прямого, так і непрямого експорту;

  4. немає правильної відповіді.

    1. Менша ризикованість діяльності та менший обсяг капітало­вкладень характерні для:

  1. може бути ознакою як прямого, так і непрямого експорту;

  2. немає правильної відповіді;

  3. непрямого експорту;

  4. прямого експорту.

    1. Форма виходу підприємства на зовнішній ринок, яка ґрунтується на поєднанні його зусиль із ресурсами комерційних підприємств країни-партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей, – це:

  1. експорт;

  2. непрямий експорт;

  3. пряме інвестування;

  4. спільна підприємницька діяльність.

    1. Ліцензування, виробництво за контрактом, управління за контрактом належать до такої форми виходу на зовнішній ринок, як:

  1. експорт;

  2. немає правильної відповіді;

  3. пряме інвестування;

  4. спільне підприємництво.

    1. Толінгові операції є різновидом:

  1. виробництва за контрактом;

  2. непрямого експорту;

  3. прямого імпорту;

  4. управління за контрактом.

    1. Максимальні витрати, максимальна відповідальність за результати діяльності та максимальний контроль за діяльністю є характерною ознакою такої форми виходу підприємства на зовнішній ринок, як:

  1. пряме інвестування;

  2. прямий експорт;

  3. спільна підприємницька діяльність;

  4. управління за контрактом.

    1. Необхідність, як правило, надання технічної допомоги; складність вибору місцевого партнера: можливість створення конкурента на майбутнє – це основні недоліки:

  1. підрядного кооперування;

  2. прямого експорту;

  3. спільного виробництва;

  4. управління за контрактом.

    1. Документ, в якому надається письмова пропозиція на продаж визначеного товару, надісланий продавцем одному можливому покупцеві, де вказуються суттєві умови майбутнього контракту і визначено строк дії такого документа, – це:

  1. акцепт;

  2. вільна оферта;

  3. замовлення;

  4. тверда оферта.

    1. Акцепт твердої оферти покупцем, на ім’я якого вона була надіслана, підтверджує, що:

  1. немає правильної відповіді;

  2. продавець має врахувати побажання покупця і після цього направити йому контроферту;

  3. угода вважається укладеною на умовах, що були зазначені в даній оферті;

  4. угода вважається укладеною, якщо покупець одночасно з акцептом відправляє продавцю контроферту.

    1. Відповідь, яка містить будь-які зміни чи доповнення до висловлених в оферті умов, – це:

  1. акцепт;

  2. замовлення;

  3. контроферта;

  4. реоферта.

    1. Оферта вступає в силу:

  1. в момент відправлення оферти оферентом;

  2. в момент отримання оферти адресатом;

  3. через 5 робочих днів з моменту відправлення оферти оферентом;

  4. через 5 робочих днів з моменту отримання оферти адресатом.