6.4.Віртуальні мережі.

6.4.1.Вступ.

Віртуальні локальні мережі (VLAN) недавно опрацьовані як інтегральна властивість розв'язань для комутованих LAN. На початку 90-х років багато організацій почали заміну двопортових мостів на багатопортові раутери з колапсованою магістраллю з метою сегментування мереж на Рівні 3 із обмеженням широкомовного трафіку. В мережах, які використовують для сегментації тільки раутери, сегменти і широкомовні області відповідають однів одним. Кожен сегмент звичайно містить від 30 до 100 користувачів. Із впровадженням комутаторів організації отримали можливість ділити мережі на малі сегменти на Рівні 2, отримуючи зростання ширини смуги для сегменту. Раутери були зосереджені на обмеженні широкомовності і широкомовні області тепер стали охоплювати багато комутованих сегментів, підтримуючи звичайно 500 і більше користувачів в одній широкомовній області. Однак тривале впровадження комутаторів, поділ мереж на все більшу кількість сегментів із відповідним зменшенням кількості користувачів у сегменті не могло забезпечити зменшення потреби в обмеженні широкомовності. При застосуванні раутерів широкомовна область звичайно зберігає кількість користувачів порядку 100..500.

Віртуальні мережі репрезентують розв'язання, альтернативне до застосування раутерів для обмеження широкомовності, оскільки VLAN дозволяють комутаторам також обмежувати широкомовний трафік. При впровадженні комутаторів у поєднанні з VLAN кожен мережевий сегмент може містити незначну кількість комп'ютерів, тоді як область широкомовності може охоплювати понад 1000 користувачів. Крім того, при правильному впровадженні VLAN може відслідковувати переміщення станцій на нові місця без потреби реконфігурування IP-адрес вручну.

6.4.2.Означення vlan.

Що таке VLAN? Більшість людей вважає, що VLAN приблизно відповідає області ширококмовності. Більш детально, VLAN може розглядатися подібно до групи кінцевих станцій, можливо розташованих у фізично різних мережевих сегментах, які не є обмеженими своїм фізичним розташуванням і можуть комунікуватися між собою так, ніби вони належать до спільної локальної мережі. Однак, з такої точки зору такі питання, як міра відсутності обмежень на фізичну локалізацію станції, спосіб, яким визначене членство у VLAN, взаємозв'язок між VLAN і раутінгом, і взаємовідносини між VLAN і ATM будуть відрізнятися для різних виробників. Оскільки існують різні способи, якими визначається членство у VLAN, тут розрізняють розв'язання для VLAN на чотири основні типи:

• за групуванням портів;

• за групуванням на рівні MAC;

• за групуванням на Мережевому рівні;

• за групуванням на рівні IP-багатоадресності.

6.4.2.1.Членство за групуванням портів.

Рис. 6. . Віртуальна мережа, визначена групою портів.

Багато початкових впроваджень VLAN визначають членство через групування портів комутатора. Наприклад, порти 1, 2, 3, 7 і 8 комутатора належать до VLAN A, а порти 4, 5 і 6 належать до VLAN B. Крім того, у більшості початкових впроваджень VLAN могли підтримуватися тільки одним окремим комутатором. Впровадження наступного покоління підтримували VLAN, які охоплювали багато комутаторів (наприклад, порти 1 і 2 комутатора № 1 і порти 4, 5, 6 комутатора № 2 належать до VLAN A, тоді як порти 3, 4, 5, 6 7 і 8 комутатора № 1 разом з портами 1, 2, 3 і 8 комутатора № 2 належать до VLAN B, як це показано на рис. 6. ).

Групування портів є найбільш поширеним способом визначення членства у VLAN і конфігурування є безумовно найбільш простим. Визначення VLAN тільки через групу портів не дозволяє багатьом VLAN включати той самий фізичний сегмент або порт комутатора. Однак первинним обмеженням визначення VLAN через порти полягає в тому, що мережевий адміністратор мусить реконфігурувати мережу, якщо користувач перемістився з одного порта до іншого.