24. Види маневрування. Граничні маневреності.

Існує широка гамма можливостей маневрування:1) ресурсами;2) продукцією;3) способами функціонування;4) інтенсивностями способів.

По кожному з перелічених напрямків можливі два способи маневрування:- зміна об’ємних характеристик;- організація взаємозаміни у межах наявних можливостей.

Слід зазначити, що маневреність – це категорія, якою можна і треба керувати. Тому вона виступає як важлива характеристика оптимальних планів, на яку суттєво діють некеровані внутрішні та зовнішні фактори, Маневреність через еластичність впливає на рівень ризику. При розробці надійних, з допустимим ризиком, еластичних планів треба виходити із конкретних умов і цільових стратегій, маневрування способами та їх інтенсивностями ( переходи від способу до способу і зміна інтенсивностей при змінних зовнішніх і внутрішніх умовах виконання планів) може бути наповнене різним конкретним змістом.

Маневрування в конкретних умовах може заключатись в змінах:

• основних напрямів науково- технічного прогресу з формуванням нових напрямів;

• інтенсивностей по наявному складі ( в просторі і часі ) ;

• місць і умов розміщення елементів системи і їх зв’язків;

• техніко-технологічних параметрів і характеристик економічної системи ( склад і параметри обладнання, технологічна схема ) ;

• рівнів концентрації і спеціалізації, форм кооперування і потужностей, номенклатури випуску продукції;

• організаційних форм управління і організації виробництва.

Всі перераховані зміни характеризуються цілим спектром різних маневрених можливостей і інерційних властивостей, які до того ж у визначеній мірі піддаються управлінню. Чим вища міра маневреності, тим ширша можливість отримання еластичного плану. У одноперіодичній задачі із незмінним періодом [0, Т] знання граничних прискорень дозволяє встановити гранично можливі прирости інтенсивностей і об’ємів використовуваних ресурсів в економічній системі при використанні того або іншого способу, тобто встановити і . Причому, як і раніше

(1)

Незважаючи на наявність різних в загальному випадку значень граничних маневрувань за ресурсом та інтенсивностями, природно, що якщо лімітуючою ланкою виступає граничний приріст інтенсивностей , то надлишок маневреності за ресурсом не зможе бути реалізованим і виконається рівність = , де

Аналогічно, якщо лімітуючою ланкою виявляється маневреність за ресурсом, то не зможе бути реалізована гранична маневренність за інтенсивностями і виконається рівність , де

25. Правила маневрування

Реальна міра маневреності плану обмежується балансом ресурсів і продукції. Це означає, що при зміні умов виконання плану, наприклад, при недопоставці частини ресурсів, можливості маневрування обмежені ресурсними та іншими припущеннями. Збільшення інтенсивностей по будь-яким об’єктам не повинно перевищувати гранично можливих значень . При цьому необхідно, щоб інтенсивності по іншим способам зменшувалися. Стратегії маневрування, задовольняють ресурсним обмеженням, формуються процедурами отримання еластичних планів. Але ці стратегії можна отримати і за іншою схемою формування еластичності плану. При переході від рішення h-го кроку до вирішення (h -1)-го кроку можлива наступна стратегія. Обчислимо мінімальний приріст витрат: ₍₁₂₎

При цьому повинні бути виконані додаткові умови:

1)приріст випуску продукції не повинен бити менший того, який задається характеристикою еластичності, тобто зміною випуску продукції к-го виду: (13) 2)затрати додаткових ресурсів не повинні бути більшими заданого приросту по кривій еластичності, тобто зміни забезпеченості ресурсом і-го виду: (14) 3) на будь-якому кроці для виконується умова маневрування: _{(15) 4)}це відноситься як для від’ємних так і для додатних значень .

Співвідношення (12-15) можна було б назвати умовами маневрування. Вони зв’язують рішення, які утворюються при рівнях недовипусків продукції та недопоставок ресурсів, причому зв'язок між ними відповідає вимогам еластичності. Умови маневрування по своєму змісту відповідають відомим вимогам нерозривності, зв'язності станів системи, і в цьому значенні вони дуже важливі. Без них ми маємо незв’язаний набір можливих станів вектора ресурсів і продукції, а також незв'язний набір відповідних рішень, кожне з котрих оптимально по відношенню до своїх умов завдання.

Завдання полягає в тому, щоб при однакових обмеження на маневрування домогтися однакового рішення на будь-якому кроці як в прямому, так і в зворотному процесі (міняючи початкового стану базисів у напрямків один до одного або до загального базису).

Чим вище міра маневреності оптимального плану з недопоставкою ресурсів, тим менше план з повними поставками ресурсів «успадковує» від плану з недопоставкою, тим вища свобода вибору рішень, а значить, і їх оптимальність при повному постачанні ресурсів. Це означає, що примусове включення в базис плану з недопоставкою ресурсів об'єктів підвищеної маневреності «погіршує» цей план по функціоналу але одночасно, внаслідок розширеної свободи вибору, знижує функціонал плану з повними поставками ресурсів. Варіантному набору заходів маневреності плану з повними недопоставками відповідають варіантні набори функціоналу цього плану і одночасно плану з повними поставками ресурсів.