Тема 2. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки)

(4 години)

План

1. Мова і професія.

2. Публічний виступ.

3. Майстерність публічного виступу. Тактичні і мовні засоби.

Методичні поради до вивчення теми

Мета вивчення цієї теми — подати основні умови ефективного мовленнєвого спілкування, розтлумачити поняття «публічний виступ», навчити студентів(курсантів) правильно готуватися до виступу; вчити студентів правильно використовувати закони унормованої мови, володіти різними видами усного професійного спілкування.

Вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» доцільно містить у собі тему з вивчення специфіки мовлення фахівця. Слід зазначити, що ознайомлення з матеріалом теми “Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки) ” має базуватися на вже здобутих знаннях зі шкільного курсу «Українська мова». Тому вважається, що студент має уявлення про такі поняття, як „ мова і мовлення”, „функції мови ”. А також – знайомство, опрацювання і застосування на практиці нових термінів і понять: «професійна лексика», «фахова термінологія», «публічний виступ» та ін.

Вивчення теми доцільно починати з розгляду визначення зв’язку мови і професії.

Ознайомлення з основними характеристиками професійної мови допоможе студентові розширити свій науковий світогляд стосовно законів сучасної мови і мовлення як окремої ланки філологічної науки i поглибити знання про особливості функціонування професійної(вузькоспеціальної) термінології. А володіння правилами публічного виступу – невід’ємна частина професійності майбутнього висококваліфікованого, конкурентоздатного фахівця.

Наступним кроком вивчення теми є засвоєння поданого теоретичного матеріалу на практиці за допомогою завдань. Слід пам’ятати, що порушення структури публічного виступу веде до некоректного спілкування, непорозуміння між співрозмовниками, суттєвих помилок при виступі тощо.

Матеріал для самостійного вивчення

Слово має бути сазане так,

щоб воно мало акцент доцільності.

Лесь Курбас

1. Мова і професія.

Мова - не лише засіб спілкування, а й засіб формування нових виробничих відносин.

Знати мову професії - це вільно володіти лексикою свого фаху, вміння відстоювати свою позицію у процесі ділового спілкування як усного, так і писемного.

Як зазначав І.Срезневський: „Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна".

Мовні знання - один із основних компонентів професійної під­готовки.

Мова охоплює всі сфери суспільного життя: освіту, науку, мистецтво та ін. Збагачення мови - одна із сталих ознак її розвитку: вона більше набуває, ніж втрачає.

Мовні знання - один із основних компонентів професійної підготовки.

Володіння мовою допомагає досягати як професійного, так і життєвого успіху. Хто навчився спілкуватися - йому легше вирішувати питання І професійного росту і кар'єри. Родина, сім'я має бути міцною фортецею; куди людина приходить, аби відпочити, розділити радість, заспокоїтися від кривд і поразок; врешті - набратися сили для нових дій і звершень.

Спілкування з друзями - велика внутрішня потреба кожного з нас. Нерідко саме під час такого спілкування народжуються, апробуються нові думки та ідеї, шукаються способи їх вирішення, реалізації. Не можна досягти професійного (врешті і життєвого) успіху, коли не освоїш елементарних азів спілкування.

У Японії, яка за рівнем продуктивності праці є найрозвинуті­шою країною світу, велику роль у навчальному процесі (60 %) визна­чено для предметів гуманітарного циклу. Бо мистецтво є тим імпуль­сом, яке здатне „відмикати" найтонші рівні підсвідомості, а отже, сприяти появі нових відкриттів, винаходів.

Вміння володіти словом - важлива основа загальної культури і людини. І вчитися цьому потрібно все життя.

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці — професіоналізми.

Професіоналізми — це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни — це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (вишка — вища математика, пара — дві академічні години) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.). Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор.: бобик, бублик у мові водіїв.

Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.