Матеріал для самостійного вивчення

Коли “нема мови”, людині

просто-напросто “нема чим думати”

Оксана Забужко

1. Прості й складні речення у професійному мовленні.

У діловому мовленні складні речення відрізняються від простих своєю будовою. Прості речення поєднуються і стають частинами складних речень.

Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні є вимога чітко й містко відтворювати матеріал. Речення має бути цілісним і повними.

З метою пов'язання компонентів думки у діловому мовленні найчастіше серед різних типів синтаксичних одиниць використовують займенникові зв'язки (займенники цей, такий, той, а також займенникові слова типу даний, відомий та ін.). Для встановлення різних відношень між однорідними членами використовуються сполучники типу: якщо не ... то, не тільки ... а й та ін.

У діловій документації переважає розповідна форма викладу. Присудок ставиться у формі теперішнього часу, перевага надається пасивним конструкціям (прибуток — одержується, система освіти — перебудовується та ін.). Синтаксис ділових паперів характерний вживанням інфінітивних конструкцій (перебудувати, втілити, фінансувати та ін.), дієприслівникових і дієприкметникових зворотів; використанням серед дієслівних форм першої особи множини теперішнього і майбутнього часу (розглянемо, пропонуємо, звернемося та ін.). В складних реченнях у ділових паперах широко вживаються сполучники і, але, а, через те що, перш ніж, після того як та інші.

Загалом, використовуючи різні синтаксичні структури у діловому мовленні, слід добиватися, аби виклад був простим і зрозумілим.

2. Види ускладнень у реченнях ділового мовлення.

Важливе місце у ділових документах займають прості ускладнені речення, тобто різні за будовою і функціями синтаксичні конструкції. Ускладненим вважають речення з відокремленими другорядними членами.

Слова і вирази, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого

пояснення або надання йому якоїсь особливості, називаються вставними. У діловому мовленні вставними словами і виразами розпочинають речення та абзаци. Вони виражають ставлення того, хто говорить або пише, до висловлюваного.

Для офіційно-ділового стилю найхарактернішими є вставні слова, що вказують:

а) на взаємодію між частинами тексту, наприклад: по-перше, по-друге, отже, нарешті;

б) передають ставлення до способів висловлення думки, наприклад: іншими словами, імовірно, точніше та ін.;

в) зазначають джерело повідомлення, наприклад: на думку партнерів, за результатами перевірки (досліджень, аналізу), за даними...та ін.;

г) дають оцінку інформації, наприклад: поза сумнівом, мабуть, напевне, на жаль, на щастя, можна погодитися та ін.

Дієприкметникові звороти, які активно функціонують у ділових текстах,

частіше сприймаються як канцеляризми, синтаксичні формули: вище згадані умови, проведене дослідження, одержані результати. Частіше дієприкметникові та дієприслівникові звороти в текстах документів використовуються з метою скорочення тексту. За їх допомогою частіше за все вказують на причини, що викликали прийняття того чи іншого рішення, тому саме дієприслівниковим зворотом прийнято починати фразу. Наприклад: Вважаючи..., Беручи до уваги..., Посилаючись на... .

Важливе місце в текстах документів із погляду стилістики посідають звертання.

В офіційно-діловому стилі звертання використовуються тільки стосовно осіб і лише у кличному відмінку, який не збігається з формою називного відмінка. Форма кличного відмінка надає висловлюванню ввічливого характеру. У діловій мові звертання найчастіше вживаються з прикметниками шановний, вельмишановний, високоповажний, що надає їм канцелярського забарвлення. Наприклад: Вельмишановний пане Президенте, шановний Іване Петровичу, шановний колего та ін.