6. Підстави припинення трудового договору. Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника

Підставами для припинення трудового договору є: ж угода сторін;

•закінчення строку дії трудового договору (п. 2 і 3 ст. 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

- • призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

• розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженогона представництво трудовим колективом органу (ст. 45);

• переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

• відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, атакож відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

• набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження) до позбавленняволі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

• підстави, передбачені контрактом.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у термін, про який просить працівник. До поважних причин, через які працівник не може виконувати роботу належать:

• переїзд на нове місце проживання;

• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

• вступ до навчального закладу;

• неможливість проживання у даній місцевості, підтвердже на медичним висновком, вагітність;

• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї, відповідно до медичного висновку, або інвалідом І групи;

• вихід на пенсію;

• прийняття на роботу за конкурсом тощо.

Якщо працівник після закінчення терміну попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору та з інших поважних причин.

7. Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до-закіичення-етроку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

• змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства,ус танови, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

• виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи;

• систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

• прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

• нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший термін збереження місцяроботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановленняінвалідності;

• поновлення на роботі працівника, який раніше виконувавцю роботу;

• появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

• вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав

законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 ст. КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Єт. 41 КЗпП України визнає додаткові підстави звільнення окремих категорій працівників за ініціативою роботодавця.

Законодавство України про пенсійне забезпечення

Правову основу організації та функціонування системи пенсійного забезпечення в Україні складають конституційні норми, Закон України "Про пенсійне забезпечення" та інші закони.

Конституція України передбачає: "Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом" (ст. 46).

Розрізняють наступні види пенсій:трудові та соціальні.

Трудові: за віком,

з інвалідності,

в разі втрати годувальника

за вислугу років

Умови призначення трудової пенсії:

а)право на пенсію за віком мають:

• чоловіки, яким виповнилося 60 років, за наявності стажу роботи не менше 25 років;

• жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності стажу роботи не менш як 20 років.

б)пенсії з інвалідності призначаються в разі настання повної або часткової втрати здоров'я незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу або після припинення роботи;

в)пенсії в разі втрати годувальника призначаються непрацездатним членам сім'ї померлого, які знаходилися на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника;

г)пенсія за вислугу років встановлюється для окремих категорій громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію (робітники локомотивних бригад, деякі категорії робітників льотно-випробувального складу, морського, річкового флоту рибної промисловості, деякі категорії артистів театру та ін.).

Обчислення спеціального стажу встановлюється зазначеним законом та іншим нормативно-правовими актами.

Соціальні пенсії призначаються та виплачуються непрацюючим громадянам, окрім інвалідів з дитинства, за відсутності права на трудову пенсію.

Закон також передбачає такий вид пенсії як додаткова, що виплачується особам, які уклали договори добровільного страхування.

Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами та організаціями на заходи соціального страхування, страхових внесків громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів Державного бюджету України. Наявність цього фонду є гарантією матеріального забезпечення всіх непрацездатних громадян України за рахунок суспільства.

Іноземні особи та особи без громадянства, які працюють на території України, мають право на пенсію нарівні з громадянами України, на умовах, передбачених законодавством або міжнародними