3.2 Перелік базових нормативних знань

3.2.1 При вивченні розділу “Генезис новітньої західної політології” в межах теми №2. “Виникнення та еволюція світової політичної думки”:

Біхевіоризм - (від англ. behaviour - поведінка) – психологічний напрям у політології та соціології, що орієнтує на вивчення проблем політики і політичних відносин крізь призму поведінки конкретних індивідів та груп як сукупності різноманітних реалій на вплив оточуючого середовища. Засновники біхевіористського методу в політології – Ч.Мерріам, Г.Уоллес.

Громадська думка – 1. Як вираження суверенної волі народу – базисна структура поглядів, у цілому прийнята даною спільністю. 2. Як соціологічне явище – комплекс мислених образів і стереотипів, у рамках яких люди діють у групах. Засновник = американський політичний соціолог У.Ліппман.

Детермінізм - теорія, що розглядає всі явища матеріального і духовного світу як взаємообумовлені: одне явище (причина) призводить інше явище (слідство).

Позитивізм - напрям сучасної філософії, згідно з яким істинними вважаються лише ті знання, що були отримані на практиці, або в результаті емпіричних досліджень. Засновниками позитивізму вважаються О.Конт, Г.Спенсер.

Політичний плюралізм - (від лат. pluralie - множинний) - множинність поглядів і точок зору, можливість соціальних груп створювати організації для виразу власних інтересів.

Прагматизм – напрям сучасної філософії, згідно з яким істинним вважається не те, що відповідає об’єктивній дійсності, а те, що дає практично корисні результати. Засновник американський філософ і логік Ч.Пірс.

Психоаналіз - науковий підхід, що досліджує політичну поведінку людини як ірраціональну, обумовлену біологічними і підсвідомими чинниками. Засновник австрійський психіатр З.Фрейд.

Телеологічний підхід - цільове пояснення поведінки людини і всіх соціальних та політичних явищ.

Технократія – соціологічне вчення, яке виступає за необхідність встановлення в суспільстві політичної влади технічних спеціалістів та абсолютизує роль техніки у соціальному житті. Засновники – американські економісти Г.Скотт та Т.Веблен.

3.2.2 При вивченні розділу “Розвиток вітчизняних політичних концепцій у 19 - 20 ст.” в межах теми №3 “Базові характеристики української політичної думки”:

Автономія – форма самоврядування частини території держави, наділення її самостійністю у вирішенні питань місцевого значення в межах, що встановлені центральною владою. Населення автономної одиниц часто користується ширшими правами, ніж населення адміністративно-територіальних одиниць.

Егалітаризм – теорія, що обстоює пріоритет рівності як головний принцип організації суспільства.

Конституціоналізм – теорія і практика обмеження всевладдя држави за допомогою права, основні норми якого відображено в конституції.

Народництво – ідеологія і рух інтелігенції Російської імперії 60-90-х років ХІХ ст., що відбивали антикріпацькі, демократичні інтереси селянства.

Нація - історична спільність людей, що складається в процесі формування спільноті території, економічних зв’язав, літературної мови, етнічних особливостей культури та характеру.