4. Класифікація страхування

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Для досягнення необхідної впорядкованості використовується класифікація.

В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо.

Багатогранність і розгалуженість об'єктів страхування, широкий спектр страхових відносин передбачають необхідність класифікації страхування.

За формами проведення страхування поділяється на добровільне та обо­в'язкове.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхуваль­ником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення такого страхуван­ня визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно, відповідно до вимог чинного страхового законодавства. Характе­ристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає уповноважений орган. Страховики мають право займатися тільки визначени­ми у ліцензії видами добровільного страхування. У ст. 6 Закону України "Про страхування" передбачено 22 види добровільного страхування.

Обов'язкове страхування встановлює держава з метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства в цілому. Для здійснення обов'язкових видів страхування законодавчими актами визначаються перелік об'єктів страхування, обсяги страхової відповідальності, норми страхового за­безпечення, порядок сплати страхових платежів, права й обов'язки учасників страхування. Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страхуваль­ника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбачений за­коном об'єкт, а другий не має права відмовити йому в цьому. У ст. 7 Закону України "Про страхування" визначено 34 види обов'язкового страхування.

Класифікація страхування за сферами діяльності або спеціалізацією стра­ховика передбачає його поділ на страхування життя та загальне (ризикове) страхування. Зазначену класифікаційну ознаку покладено в основу виокрем­лення галузей страхування, які, у свою чергу, включають підгалузі та види відповідного страхування. При цьому всі ланки такої класифікації охоплюють і обов'язкову, і добровільну форми здійснення страхування.

Чинним страховим законодавством за об'єктами страхування визначено три його галузі:

• майнове страхування як сукупність видів страхування, об'єктом яких є майно юридичних і фізичних осіб;

• особисте страхування — галузь страхування, в якій об'єктом страхуван­ня є життя, здоров'я, працездатність громадян;

• страхування відповідальності — галузь страхування, в якій об'єктом страхування є відповідальність перед третіми особами, які можуть зазнати збитків унаслідок діяльності або бездіяльності страхувальника.

Загальне страхування включає всі галузі, тоді як страхування життя є підгалуззю, видом особистого страхування, об'єкт страхових відносин в якому — майнові інтереси, пов'язані з життям і здоров'ям застрахованого.

Особисте страхування можна поділити на три підгалузі:

• страхування від нещасних випадків;

• медичне страхування;

• страхування життя і пенсій.

У свою чергу, підгалузями майнового страхування є:

• страхування майна громадян;

• страхування майна юридичних осіб.

Класифікація страхування за родом небезпеки страхових ризиків передба­чає виділення видів страхування за діяльністю страховика (морське, авіацій­не, автотранспортне тощо) та за видами ризиків (фінансові, кредитні, еколо­гічні тощо).

За статусом страхувальника страхові послуги поділяють на такі, що на­даються юридичним особам, а також такі, які обслуговують інтереси грома­дян. Ця класифікаційна ознака не поширюється на особисте страхування.

Класифікація страхування за організаційно-правовою формою страховика використовується з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності. Відповідно розрізняють:

• комерційне страхування (послуги надають страхові компанії, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств та товариств з додатко­вою відповідальністю);

• взаємне страхування (послуги надають товариства взаємного страхування);

• державне страхування (послуги надають державні страхові організації).